СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа Франциск: Святий Дух — податель вічного життя, віра в яке рятує від розпачу
Від того, що про Святого Духа говориться у Святому Письмі до Його діяльної присутності в Церкві перейшов Папа Франциск у своїх середових катехизах, присвячених третій Особі Пресвятої Тройці.
«Віра визволяє нас від жаху припущення, що все закінчується тут, що немає спокути за страждання і несправедливість, які панують на землі», — сказав Папа Франциск, підсумовуючи свою катехизу з нагоди загальної аудієнції, яка в середу, 16 жовтня 2024 р., відбулася на площі Святого Петра у Ватикані. Продовжуючи цикл повчань про Святого Духа, Святіший Отець зупинився на тому, як Церква перших віків визнавала віру в Нього. Про це повідомляє українська редакція «Vatican News».
Від загального до конкретизованого формулювання
Як зауважив Наступник святого Петра, у перших віках Церква не відчувала потребу у виразному формулюванні своєї віри в Святого Духа. У найдавнішому, так званому апостольському, Символі віри, після визнання: «Вірю в Бога Отця, творця неба і землі, та в Ісуса Христа, Який народився, умер, зійшов до аду, воскрес і вознісся на небо», без жодного уточнення додається: «і в Святого Духа». Зародження різних єресей спонукало Церкву конкретизувати визнання своєї віри. За словами Папи, «саме досвід освячувальної та обожествлювальної дії Святого Духа» привів Церкву до впевненості в божественості Святого Духа, й на Вселенському Соборі 381 року в Константинополі це було проголошено визначенням, яке ми повторюємо до сьогодні: «Вірую в Духа Святого, Господа животворчого, що від Отця [і Сина] походить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків».
Відправна точка
Далі Святіший Отець пояснив, що визнавати, що Святий Дух є Господом, означало сказати, що Він поділяє «панування» Бога, тобто, належить до сфери Творця, а не до світу створіння. «І найсильніше твердження полягає в тому, що Йому належить така ж слава і поклоніння, як Отцю і Сину. Це аргумент рівності в шані, близький святому Василію Великому, який був головним архітектором цієї формули: Святий Дух — Господь, Бог», — сказав Наступник святого Петра, підкресливши, що соборове визначення було не фіналом, а відправною точкою, оскільки після того, як були подолані історичні мотиви, що стояли на заваді виразному проголошенню божественності Святого Духа, вона була проголошувана в церковній молитві та в богослов’ї.
Питання Filioque
Перед тим, як дати відповідь на запитання про те, що цей пункт нашої віри говорить нам сьогодні, Папа нагадав, що в минулому в основному зупинялися на ствердженні «від Отця походить». Латинська Церква доволі швидко додала до цього ствердження, проказуваного на Святій Месі, що Святий Дух походить також «і від Сина», латиною: «Filioque». Так народилася суперечка, що має цю назву, яка «стала причиною (або приводом) для багатьох суперечок і розділень між Церквою Сходу і Церквою Заходу». За словами Святішого Отця, в атмосфері діалогу, який встановився між Церквами, цей аргумент втратив гостроту минулого, й сьогодні можемо сподіватися на «повне взаємне прийняття», як однієї з головних «примирених відмінностей». «Мені подобається цей вислів: „примирені відмінності“. Серед християн є багато відмінностей: цей — з цієї школи, той — з іншої, цей — протестант, той — ще щось… Важливо, щоб ці відмінності були примирені, в любові спільного шляху», — сказав він.
Джерело життя
Отож, як зауважив Наступник святого Петра, переступивши через цей камінь спотикання, сьогодні ми можемо звернути більшу увагу на важливішу для нас рису, яку вимовляємо в Символі віри, тобто, що Святий Дух є «животворчим», тобто, «подателем життя». Якого життя? «На початку, при створенні, Божий подих дає Адамові природне життя; зі статуї з глини він робить його „живою істотою“ (пор. Бт 2,7). Тепер, у новому створенні, Святий Дух є Тим, Хто дає віруючим нове життя, життя Христа, надприродне життя як Божих дітей», — мовив Папа, пояснивши, що велика втіха для нас, яка випливає з цього, полягає в тому, що це життя є вічним життям, що звільняє нас від жаху, яким є припущення, що все завершується тут, на землі. «Плекаймо цю віру і для тих, хто часто не з власної вини позбавлений її і не може наповнити життя сенсом. І не забуваймо дякувати Тому, хто Своєю смертю здобув для нас цей безцінний дар!» — підсумував Святіший Отець.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
