СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа Франциск: Не боятися шукати Бога там, де життя принижене чи відкинуте
Під час Святої Меси у місті Трієст, Святіший Отець наголосив, що сьогодні ми потребуємо «потрясіння» віри, яка торкається людського життя, а не релігійності, замкненої в собі.
Проповідуючи у неділю, 7 липня 2024 року, під час Святої Меси, на площі Об’єднання Італії у місті Трієст на півночі Італії, відслуженої у межах пастирського візиту з нагоди 50-го Соціального тижня італійських католиків, Святіший Отець, звернув увагу на пророків. Про це зазначає українська редакція «VaticanNews».
Коментуючи читання з книги пророка Єзекиїла, Папа сказав, що Бог, для того «щоб розбудити надію у зневірених серцях і підтримати у важкій подорожі, завжди виховував пророків серед свого народу». Однак, зазначив він, пророки «часто знаходили непокірний народ, „дітей упертих і жорстокосердих“ (Єз. 2, 4), і були відкинені!». Такий самий досвід переживає Ісус. Навіть коли Він повернувся до Назарету, на свою батьківщину, до людей, з якими виріс, Його не впізнають, навіть відкидають: «Прийшов між своїх, але свої Його не прийняли» (Ів. 1, 11). «Євангеліє говорить нам, що Ісус „був для них причиною спокуси“ (Мк. 6, 3)», — сказав Папа пояснивши, що «слово „спокушання“ вказує на „камінь спотикання“, тобто перешкоду, щось, що блокує нас і заважає нам йти далі». Він закликав присутніх запитати себе, «що є перешкодою, яка заважає нам повірити в Ісуса?»
Розпізнати присутність Бога в Ісусі
Святіший Отець підкреслив, що «земляки Христа були зосереджені лише на Його земній історії, на його родинному походженні, а тому не могли пояснити, звідкіля у сина теслі Йосифа, тобто в звичайної людини, є стільки мудрості і навіть здатності творити чудеса». Отож, «спокусою була людська природа Ісуса. Перешкодою, яка заважала цим людям розпізнати присутність Бога в Ісусі, був той факт, що Він — людина». Йдеться про віру, «засновану на Богові, що став людиною, Який сходить до людства, Який піклується про нього, Який зворушений нашими ранами, Який бере на себе нашу втому, Який ламає себе, як хліб задля нас». «Сильний і могутній Бог, Який на моєму боці і в усьому мене задовольняє, є привабливим; слабкий Бог, Який помирає на хресті з любові і також мене закликає долати всякий егоїзм і віддавати своє життя за спасіння світу — це, браття й сестри, є потрясінням», — наголосив Папа.
«Потрясіння» віри, закоріненої в Бога
Далі Святіший Отець сказав, що «стаючи перед Господом Ісусом і дивлячись на виклики, які стоять перед нами, на численні соціальні та політичні питання, які також обговорювалися під час цього Соціального тижня, на конкретне життя нашого народу і його боротьбу, можемо сказати, що сьогодні ми потребуємо саме цього: потрясіння віри». «Нам потрібне „потрясіння“ віри, віри, закоріненої в Богові, Який став людиною, а отже, людської віри, втіленої віри, яка входить в історію, яка торкається людського життя, яка зцілює розбиті серця, яка стає закваскою надії і насінням нового світу», а «не релігійності, замкненої в собі», — сказав він. Це віра, «яка пробуджує сумління від заціпеніння», яка торкається ран суспільства, «яких є багато», віра «яка ставить питання про майбутнє людини та історії». Це «неспокійна віра», яка допомагає нам долати посередність і лінощі серця, «яка стає колючкою в тілі суспільства, часто знеболеному і приголомшеному споживацтвом», — наголосив Папа, додавши, що це «віра, яка розвіює розрахунки людського егоїзму, яка викриває зло, яка вказує на несправедливість, яка руйнує підступи тих, хто в тіні влади грається життями слабких».
Нескінченність Бога захована в людських стражданнях
Покликаючись на відомого місцевого поета У. Саби, Папа закликав не забувати, що «Бог ховається в темних куточках життя і наших міст, Його присутність виявляється саме в обличчях, спотворених стражданнями, і там, де, здається, тріумфує занепад». Він зазначив, що «нескінченність Бога захована в людських стражданнях», додаючи, що Господь є присутнім саме «в зраненому тілі останніх, забутих і відкинутих». У цьому контексті Папа заохотив запитувати себе: «Чому, стикаючись зі злом, яке панує, з життям у приниженні, з проблемами праці, зі стражданнями мігрантів, ми не обурюємося? Чому ми залишаємося апатичними і байдужими до несправедливості світу? Чому ми не переймаємося ситуацією ув’язнених, що також і з цього міста Трієста підноситься, як крик страждання?».
Покликані бути пророками і свідками Царства Божого
Єпископ Риму зазначив, що «Ісус жив пророцтвом буденності на власному тілі, входячи в життя та повсякденні історії людей, виявляючи співчуття посеред їхніх подій». І, незважаючи на обурення, відкинення та засудження, «Він залишався вірним своїй місії, не ховався за двозначністю, не опустився до компромісів з логікою політичної і релігійної влади. Він приніс своє життя в жертву любові Отцеві», — сказав він. «Так само і ми, християни, покликані бути пророками і свідками Царства Божого в кожній ситуації, в якій живемо, в кожному місці, де перебуваємо», — сказав Папа.
Присвячувати себе поширенню Євангелія
Вкінці Святіший Отець закликав «плекати мрію про нову цивілізацію, засновану на мирі та братерстві» та «обурюватися всіма тими ситуаціями, в яких життя принижується, раниться і вбивається». Він заохотив вірних присвячувати себе «поширенню Євангелія надії», особливо серед тих, хто потребує підтримки і розради.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
