СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа до нових кардиналів: несіть у світ лагідний і могутній Христовий вогонь
Папа Франциск ввів до Колегії Кардиналів 20 нових членів, з яких 16 — виборці та 4 мають більше, ніж 80 років життя. З-поміж виборців — 3 служать у Римській Курії, а 13 очолюють місцеві Церкви. Після консисторії з нагоди введення в сан нових кардиналів відбулася консисторія з нагоди затвердження канонізаційних процесів.
Ісус звертається до нас на ім’я, дивиться нам у вічі та запитує: чи можу розраховувати на тебе? Цими словами Папа Франциск підсумував проповідь під час звичайної прилюдної консисторії, яку він у суботу, 27 серпня 2022 року, провів у базиліці Святого Петра у Ватикані з нагоди введення в сан двадцяти нових кардиналів. Про це інформує українська редакція «VaticanNews».
Вселенський вимір Церкви
Урочиста подія стала вираженням вселенського виміру Церкви. Кардинальські відзнаки були вручені ієрархам, що походять з різних частин світу. Між ними — 16 виборців та 4 досягли 80-ти років життя. Крім трьох очільників відомств Римської Курії, тобто, префектів Дикастерій Божественного Культу та в справах духовенства і Президента Губернаторства, кардинальство яких було передбачуваним, відзнаки отримали очільники місцевих церков у різних частинах світу, зокрема, новими країнами, представленими в Колегії Кардиналів стали Монголія, Парагвай, Сінгапур і Східний Тимор. Семеро кардиналів є вихідцями з чернечих спільнот (5 виборців і 2 понад 80-річних), три з яких є новими серед кардиналів. Найбільше представників — десять — у теперішній Колегії Кардиналів мають салезіяни.
Богослужіння, що мало форму Літургії слова, відбулося перед гробом святого Петра, що під головним престолом базиліки. Після вступної молитви Папи кардинал-номінат Артур Рош, Префект Дикастерії Божественного культу й дисципліни Святих Таїнств, звернувся до Святішого Отця з подячним словом від імені майбутніх кардиналів. Після читання уривка з Євангелії від святого Луки Папа виголосив проповідь.
Пожираючий вогонь і тліючий жар
«Вогонь прийшов я кинути на землю — і як я прагну, щоб він вже розгорівся! Хрищення маю я прийняти й як мені важко, докіль воно не здійсниться» (Лк 12, 49–50). Коментуючи ці Христові слова, Святіший Отець зауважив, що вогонь, про який Він говорить, це «потужне полум’я Святого Духа», любов, «яка все очищає, відроджує та переображує». Але на сторінках Євангелій зустрічається також інший вогонь — жар у розповіді святого Івана про останнє явлення воскреслого Ісуса учням, коли Він спік для них рибу. Це є «спокійний, прихований вогонь», який, однак, «довготривалий і служить для приготування їжі», а також створює «родинну атмосферу». «Нам буде корисно сьогодні, дорогі браття й сестри, разом замислитися на основі образу вогню в цій його подвійній формі, та в його світлі молитися за кардиналів, особливим чином за вас, що саме під час цього богослужіння отримуєте цю гідність і завдання», — сказав проповідник.
Ревність задля спасіння
Як зазначив Папа, Господь цими словами запрошує нас іти за Ним дорогою Його місії, що є «місією вогню», як з огляду на те, що Він прийшов зробити і на те, як Він це зробив. А нам, «що в Церкві були взяті з-поміж народу на спеціальне служіння», Він немовби вручає запалений смолоскип. «Таким чином Господь хоче передати нам Свою апостольську відвагу, Свою ревність за спасіння кожної, без винятку, людини. Він хоче передати нам Свою великодушність, свою безмежну, беззастережну, безумовну любов, бо в Його серці горить милосердя Отця», — сказав Святіший Отець, зауваживши, що саме це «могутнє полум’я» надихало святого Павла в його невтомному служінню Євангелію. Це також «полум’я численних місіонерів», які пережили «сповнену труднощів та солодку радість євангелізації».
Жар постійності та вірності
Переходячи до другого аспекту, Наступник святого Петра зазначив, що Господь також хоче передати нам полум’я жару, аби ми, подібно до Нього, «за допомогою лагідності, вірності, близькості та ніжності» давали змогу багатьом людям відчути «присутність живого Ісуса між нами». І цей вогонь «палає особливим чином в молитві адорації». У цьому контексті Папа згадав приклад святого Шарля де Фуко, який своїм життям свідчив Господню присутність в нехристиянському середовищі через «свою братерську, приязну та сповнену любові присутність». А також тих братів і сестер, які живуть світськими формами богопосвяченого життя, підтримуючи жар свідчення. Тих священиків, які витривало і великодушно служать, християнські подружжя, які підтримують жар віри домашньою молитвою та щоденними жестами піклування та любові. «І не забуваймо про жар, який зберігають похилі віком», — закликав проповідник.
Ревність за велике та вірність у малому
«Що каже, зокрема, мені та вам цей подвійний вогонь Ісуса, палаючий вогонь і лагідний? Мені здається, що він нагадує, що людина апостольської ревності надихається полум’ям Святого Духа відважно піклуватися про великі речі так само, як про малі», — сказав Папа, додаючи, що «кардинал любить Церкву завжди з тим самим духовним вогнем, і вирішуючи великі питання, так і займаючись дрібними; і зустрічаючись з могутніми цього світу, що мусить неодноразово робити, так і з незначними, які є великими перед Богом». Святіший Отець навів приклад великого дипломата кардинала Казаролі, який поряд з великими місіями до країн центральної та східної Європи, регулярно відвідував в’язницю для неповнолітніх в Римі, де його називали «отець Августин». Або ж в’єтнамського кардинала Ван Туана, який у в’язниці дбав про спасіння свого тюремника.
«Ісус хоче також і сьогодні кинути цей вогонь на землю, хоче знову запалити його на берегах наших щоденних історій. Він кличе нас на ім’я, кожного з нас, бо ми — не числа, дивиться у вічі кожному з нас, а ми повинні дозволити йому на це, і запитує: Ти, новий кардинале, й усі ви, браття-кардинали, чи можу розраховувати на вас?» — підсумував Папа, а тоді скерував думку до кардинала-номіната Річарда Кууї Баауобра, єпископа ґанської дієцезії Ва, який прибувши до Риму, несподівано захворів і був госпіталізований. Святіший Отець заохотив згадати його в молитвах.
Введення в сан нових кардиналів
Після короткої паузи для призадуми, Папа прочитав формулу проголошення нових кардиналів, в якій, серед іншого, вказано на те, що червоний колір їхнього одягу означає, що вони повинні бути відважними свідками Христа та Його Євангелія в Римі та в найдальших закутинах світу. Потім він проголосив імена нових кардиналів та оголосив їхнє призначення у сан кардинала-пресвітера чи кардинала-диякона.
Після слів Наступника святого Петра, проказавши Символ Віри, нові кардинали склали визнання віри, вірності та послуху Римському Архиєреєві. Далі Святіший Отець наклав на голову кожного із них червоний головний убір особливої форми, колір якого символізує готовність кардиналів пролити свою кров за віру, та кардинальський перстень, як знак гідності та символ єдності з Папою та Вселенською Церквою. З рук Святішого Отця всі вони отримали також буллу про надання титулу однієї з римських парафій або римського дияконства, що є знаком участі у пастирському піклуванні Єпископа Риму у Вічному Місті. Річард Кууя Баауобр був введений до Колегії Кардиналів, а відзнаки отримає при слушній нагоді. На церемонії була присутня делегація з його країни.
Консисторія з нагоди затвердження канонізаційних процесів
Після консисторії з нагоди введення в сан нових кардиналів відбулася консисторія, присвячена затвердженню канонізації двох блаженних: Джованні Баттісти Скалабріні, єпископа П’яченци, засновника Згромадження святого Карла та Згромадження Сестер Місіонарок святого Карла Борромео, відомих як скалабріяни, та Артеміде Сатті, мирянина-лікаря, що належав до салезіянського мирянського товариства. Після того, як Префект Дикастерії в справах визнання святих представив кандидатів на зарахування до лику святих, Папа Франциск оголосив про те, що отримав заздалегідь голоси кардиналів у письмовій формі, тому з великою радістю проголосив, що канонізація цих блаженних відбудеться 9 жовтня 2022 року.
Нові кардинали
Кардинальські відзнаки з рук Папи Франциска отримали Артур Роше, Префект Конгрегації Божественного культу; Лазар Ю Хун Сік, Префект Конгрегації в справах духовенства; Фернандо Верґес Альсаґа, LC, Президент Папської Комісії з питань Держави-Міста Ватикану та Президент Губернаторства Держави-Міста Ватикану, Жан-Марк Авелін, Митрополит Марселя (Франція), Петер Ебере Окпалеке, Ординарій Еквулобії (Нігерія), Леонардо Ульріш Штайнер, O. F. M., Митрополит Манауса (Бразилія), Філіпе Нері Антоніо Себастіяно до Росаріо Феррао, Архиєпископ Ґоа та Даман (Індія), Роберт Вальтер МакЕлрой, Ординарій Сан-Дієґо (США), Віржіліо До Кармо Да Сілва, S. D. B., Архиєпископ Ділі (Східний Тимор), Оскар Кантоні, Ординарій Комо (Італія), Ентоні Поола, Архиєпископ Гайдерабада (Індія), Паоло Сезар Коста, Митрополит Бразиліа (Бразилія), Вілльям Сень Чзай Ґо, Архиєпископ Сінгапуру, Адальберто Мартінес Флорес, Митрополит Асунсьйона (Парагвай), Джорджо Маренґо, I. M. C., Апостольський Префект Улан-Батора (Монголія), Енріке Хіменес Карвахал, вислужений Архиєпископ Картахени (Колумбія), Арріґо Мільйо, вислужений Архиєпископ Кальярі (Італія), Джанфранко Ґірлянда, S. J., викладач богослов’я, Фортунато Фрецца, канонік базиліки Святого Петра.
