СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа: Бог шукає будівничих миру! Марія допоможе нам відповісти Йому «так»
Лев XIV очолив у Ватиканських садах молитву на вервиці в намірі миру в світі, яка підносилася в єдності із санктуаріями всього світу. промовляючи наприкінці молитовної зустрічі, він підкреслив, що мир стає можливим, коли є бажання «почути голос тих, хто його позбавлений: невинних дітей, занепокоєних матерів і батьків, полонених, які зазнають жорстокого поводження, біженців, стражденних людей будь-якого віку».
«Послухаю, що Господь Бог говорить: Він мир звіщає народові своєму, своїм вірним, тим, хто до Нього повертається з упованням», — ці слова псалмоспівця, за словами Папи, стали чудовим супроводом молитви Розарію в намірі миру, яку він у суботу, 30 травня 2026 р, очолив у Ватиканських садах, бо «виражають ту надію, якої ми дуже потребуємо, особливо перед обличчям труднощів та насильства нашого часу». Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
Молитва, що відбулася біля репродукції місця об’явлення Пресвятої Богородиці в Люрді з нагоди завершення місяця травня, проходила в єднанні із різними санктуріями на всіх континентах. Між святинями, які долучилися, був Марійський духовний центр в Зарваниці, що на Тернопільщині. Разом з Наступником святого Петра Розарій провадили представники країн, що страждають від лиха війни. Вони зачитували молитовні наміри та почергово очолювали проказування вервиці. Між ними була Вікторія з України, що піднесла молитву «за медичний та парамедичний персонал, а також волонтерів, які щодня доставляють гуманітарну допомогу тим, хто її найбільше потребує» і за «тих, хто з відкритим серцем прийняв біженців».
Слухати, що скаже Бог
Промовляючи після завершення молитви, яка супроводжувалася зачитуванням уривків зі Святого Письма, Папа підкреслив, що Діва Марія є «взірцем віруючого, який наставляє вухо серця, щоби слухати, що каже Бог». «Роздумуючи разом з Марією над таємницями Розарію, ми усвідомлюємо, що Ісус Христос є єдиним і остаточним Словом, яке промовив Отець, Словом миру для всіх, хто повертається до Нього з розкаяним серцем. Господь ніколи нас не покидає, і навіть коли ми забуваємо про Нього, навіть коли збиваємося з дороги, Він іде нас шукати і наближається до нас з такою ж любов’ю, як і завжди», — сказав Лев XIV.
Щоденне завдання
Покликаючись на слова з Книги пророка Ісаї: «Вчиню хвалу на їхніх устах: Мир, мир! — і тому, хто далеко й хто близько», Святіший Отець зазначив, що хто уповає на Бога, «той розуміє це звіщення миру та стає його ремісником». Бо мир — це не теорія, яку перевіряють в лабораторних умовах, ані не наївна ілюзія чи питання інтересів. «Коли його шукають щирим серцем, він є радше щоденним завданням нашого життя: він випливає зі справедливості та любові, як гармонія, що поєднує людей, сім’ї, спільноти та народи», — сказав він, наголошуючи, що також і в наш час, «позначений напруженістю та конфліктами», мир стає можливим, коли є бажання «почути голос тих, хто його позбавлений: невинних дітей, занепокоєних матерів і батьків, полонених, які зазнають жорстокого поводження, біженців, стражденних людей будь-якого віку». «Усі вони мають на вустах лише одне слово: мир!» — наголосив Лев XIV.
Коли повертаємося до Бога, Його мир — наше зобов’язання
Папа зазначив, що ми, як віруючі, знаємо, що мир завжди можливий, бо є «Божим даром». Цей Його мир «має обличчя Ісуса Христа», Який своїм життям, відданим за нас, «примирив небо й землю». «Коли Господь Ісус є з нами і ми поводимося як справжні учні Його любові, тоді Святий Дух може здійснити те, що з людської точки зору здається неможливим. Натомість, коли ми віддаляємося від Бога, ми віддаляємося й від людей, від наших ближніх, залишаючись байдужими до їхнього болю. Щоразу, коли ми повертаємося до Господа, Його мир стає нашим зобов’язанням, відповідно до завдань і обов’язків кожного з нас», — вів далі Наступник святого Петра, підкреслюючи, що тоді «наша молитва стає місією та пророцтвом».
Кожен має зробити свою частку
Місією і пророцтвом, за словами Святішого Отця, щоб у наших містах не було більше плачу невинних, щоб ніхто не був змушений втікати зі свого дому перед загрозою бомб, а прагнення влади та слова насильства поступилися місцем спразі справедливості та істини. «Але кожен може і повинен зробити свою частину, починаючи з незначних, але важливих речей, утримуючись від будь-якого словесного чи фізичного насильства як у повсякденному житті, так і в соціальних мережах», — мовив Лев XIV, підсумовуючи:
«Дорогі браття й сестри, справжній мир починається в серці, яке любить; про нього свідчать уста, що промовляють слова примирення; він відображається в очах, які дивляться на світ з лагідністю та мудрістю. Це й є справжня сила — сила істини та любові. Бог шукає будівничих миру! Нехай же наша Пресвята Мати допомагає нам щодня відповісти Йому нашим „ось я“, не словами, а вчинками».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
