СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа: Ближні — не перешкода для свободи, але можливість її здійснити
Продовжуючи роздуми над свободою в світлі Послання до Галатів, Папа Франциск ділився думками про спільнотний вимір свободи. Якщо свобода не служить добру, то ризикує залишитися безплідною, зазначив він.
«Свобода здійснюється в любові». Такою була тема чергової катехизи Папи Франциска, присвяченої Посланню до Галатів, лейтмотивом якої був уривок з 5 глави, в якому святий Павло пише: «Ви бо, брати, покликані до свободи; аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесності; але любов’ю служіть один одному. Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: „Люби ближнього твого, як себе самого“».
Промовляючи до прочан, які в середу, 20 жовтня 2021 року, зібралися в залі Павла VI у Ватикані на традиційну щотижневу зустріч, Святіший Отець зауважив, що святий Павло цим посланням поступово «вводить нас у велику новизну віри»: через Хрищення на нас вилито дар бути Божими дітьми, від релігійності, що ґрунтується на приписах, ми перейшли до живої віри, «в центрі якої — спільність із Богом та з ближніми». З цього випливає запрошення до кращого зрозуміння того, «що для апостола є серцем цієї свободи».
Вільні, коли служимо
Папа підкреслив те, як святий Павло наголошує, що зовсім не йдеться про «претензію на тілесне», тобто, це не розпусне життя згідно з інстинктами, з власними егоїстичними спонуками. Ісусова свобода, пише він, веде нас до того, щоби служити іншим. «Іншими словами, справжня любов повністю виражається у любові», — вів далі Наступник святого Петра, вказуючи на євангельський парадокс: ми є вільними, коли служимо, здобуваємо життя, втрачаючи його.
Свобода зростає в любові
Але як пояснити цей парадокс? За словами Святішого Отця, відповідь є «настільки простою, як і зобов’язуючою». Апостол пише: «через любов». Це Христова любов нас визволила, і саме любов «визволяє нас від найгіршого рабства», яким є неволя нашого «я». Отож, «свобода зростає завдяки любові», але це не романтична любов із телесеріалів чи пристрасть, яка спонукає шукати приємність, але та любов, яку бачимо в Христі — милосердна любов, «яка є насправді визвольною».
«Таким чином, для святого Павла свобода не означає „чинити те, що хочу, що подобається“. Ця форма свободи без мети та без орієнтирів є порожньою свободою. Вона, в дійсності, залишає внутрішню порожнечу», — сказав Папа, підкресливши, що кожен з нас неодноразово мав можливість переконатися в тому, як слідування за інстинктом залишає нас з почуттям внутрішньої порожнечі, з відчуттям того, що ми «погано використали скарб нашої свободи», що полягає в красі того, щоб «обирати справжнє добро для себе і для інших».
Спільнотний вимір свободи
У світлі слів святого Павла, який у першому Посланні до Коринтян писав, що усе дозволено, але не все причиняється до збудування, Святіший Отець наголосив, що лише та свобода, яка керується любов’ю, «вчиняє вільними інших і нас самих». І якщо свобода не служить добру, то «ризикує залишитися безрезультатною та не принести плід».
«Знаємо натомість, що одним із найпоширеніших сучасних понять свободи є наступне: моя свобода завершується там, де починається твоя. Але в цьому бракує взаємин! Це індивідуалістичне бачення» — наголосив Папа, підкреслюючи, що той, хто отримав дар визволення, виконаний Ісусом, «не може думати, що любов полягає в тому, щоби триматися здалеку від інших, відчуваючи їх як тягар».
«Суспільний вимір є фундаментальним для християн, він дає їм змогу скеровувати погляд на спільне добро, а не на приватні інтереси. Насамперед, у цьому історичному періоді ми потребуємо наново відкривати спільнотний, не індивідуалістичний, вимір свободи», — підсумував Святіший Отець, вказуючи на те, що пандемія навчила нас, що ми потребуємо одні одних. Інші, додав він, не є перешкодою для свободи, але можливістю повністю її здійснити.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
