СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПандемія Covid-19: гуманізувати в’язниці силою Євангелія
В інтерв’ю для «Vatican News» Заступник Секретаря Дикастерії сприяння цілісному людському розвитку розповів про душпастирство у в’язницях в період пандемії Covid-19.
«Я вважаю, що цей рік був складним для всіх, а в тюремних умовах він був у сто разів складнішим. Окрім самих в’язнів, труднощів зазнала також в’язнична душпастирська опіка: перебуваючи на передовій, незважаючи на обмеження, вона була змушена стикатися з тим, що було і досі залишається багато в чому незрозумілим». Багато сумних, але й декілька радісних нот можна помітити в підсумку в’язничного душпастирства в період пандемії, який монсеньйор Сеґундо Техадо Муньос, Заступник Секретаря Дикастерії сприяння цілісному людському розвитку, підбив у інтерв’ю для Vatican News.
Креативність та ініціативи капеланів
Під час віртуальних і, де це було дозволено, особистих зустрічей, в’язничні капелани стали свідками історій страждаючого людства, людства, що, врешті-решт, намагалося, знайти спосіб спокутувати провину, історій про ув’язнених, які в час пандемії попросили про можливість освоїти професію, щоб відновити своє нормальне життя, щоб бути поруч зі своїми дітьми, онуками, рідними, щоб мати можливість повернутися, щоб стати частиною тієї сім’ї, від якої віддалилися подвійно: через відбування покарання і через пандемію. «Але так само, як для лікарняних капеланів, так і для священиків, що ніколи не покидали своїх братів у в’язниці, креативність була фундаментальною. Способи гарантування допомоги та моральної та матеріальної підтримки, особливо в найскладніші періоди, були дивовижними», — зазначив монсеньор Сеґундо Техадо Муньос.
Особливе місце в серці Папи
Все, що було зроблено й надалі буде робитися, спрямоване на те, аби сприяти зменшенню дистанції між в’язнем та його сім’єю, а також із суспільством. На цьому неодноразово наголошував Святіший Отець. «Папа Франциск завжди був з ними і ніколи не припиняв виявляти їм свою прихильність та близькість. Ув’язнені займають особливе місце в його серці. Для них і для нас Святіший Отець є великим даром», — вів далі священик.
Вакцина, новий виклик
Далі монсеньйор Техадо Муньос вказав на свідчення надзвичайного професіоналізму та відданості капеланів, які продемонстрували, наскільки важливою є присутність усіх, хто щодня пропонує ув’язненим можливість спілкування з так званим «вільним світом», можливість бути вислуханими, щоб зменшити страждання, спричинене віддаленістю від рідних і близьких. «Ватиканська Комісія Covid-19 провела 35 відеоконференцій, під час яких капелани ділилися своїм надзвичайним досвідом того, як вони робили все можливе, аби не покинути в’язнів у відчаю. Ми продовжимо ці конференції в січні, оскільки порівняння різного досвіду є дуже важливим, також і тому, що тепер відкривається проблема вакцин. Одним із наших пріоритетів буде гарантування щеплення всім».
Силою Євангелія
У в’язниці можна побачити безодні болю, відчаю, але також і надзвичайну здатність підніматися й віднаходити себе самих в момент болю і в хвилину страждань. Тюремне служіння, на думку Заступника Секретаря Дикастерії сприяння цілісному людському розвитку, повинно покладатися виключно на Євангеліє. «Нічого іншого не потрібно», — підкреслює він, додаючи на завершення: «Господь завжди серед нас, і він у різний спосіб був серед нас в році, що минає, навіть у найскладніших випробуваннях. Це випробування, в яких ми повинні навчитися визначити та оцінювати позитивний досвід, бо християнин не є песимістом. Приклад Христа, Який помер на хресті, є свідченням цього. Трагічна подія дала початок спасінню людства».
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
