СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиОтець Теодосій Грень на італійському телебаченні: «Першим запитанням цієї дитини було: «Де тут є місце, щоб сховатися?»
16 березня 2022 року протосинкел Апостольського екзархату в Італії отець Теодосій Грень, ЧСВВ, взяв участь у телепередачі «Щоденник Папи Франциска», розповівши про діяльність екзархату у період війни в Україні.
«Ця молитва підкреслює великий біль, який переживає український народ, розповідає про Хресну дорогу, яку він проходить крок за кроком, але мене особисто найбільше вразили слова: „Прости нам, Господи, за те, що і далі вбиваємо нашого брата“. Ми є двома християнськими народами, які зараз переживають ситуацію, коли християни атакують християн». Цими думками поділився протосинкел Апостольського екзархату о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ, в ефірі програми «Щоденник Папи Франциска» на каналі TV2000, 16 березня, після слухання слів зворушливої молитви, яку Папа Франциск виголосив під час загальної аудієнції минулої середи у Ватикані. Про це повідомляє Відділ комунікації Апостольського екзархату в Італії.
Відтак отець поділився важливим прикладом підтримки України, який він спостерігав у Мілані. «Декілька днів тому, в одній з церков нашого Апостольського екзархату у Мілані, ми були свідками солідарності від осіб, які належать до іншого віросповідання: представники мусульманської спільноти прийшли до нас, щоб сказати, що вони є проти війни, проти жорстокості, що вони хочуть виразити своє братерство і підтримку для українського народу. Мені боляче від того, що між християнами проливається кров, що українська земля, яка пережила багато страждань у минулому, ще й тепер зазнає терпінь зі сторони тих, хто називає себе християнами», — мовив протосинкел Апостольського екзархату.
Також отець-протосинкел розповів глядачам про ініціативи, які здійснює Апостольський екзархат для допомоги Україні. «Апостольський екзархат в Італії вже з перших днів війни об’єднав усі свої зусилля, щоб допомогти нашим співгромадянам. Насамперед, ми посилили наші молитви і мобілізували наші ресурси у сфері милосердя. У містах, де є наші громади, священники організовують збір гуманітарної допомоги, щоб допомогти зболеному українському народу. Собор Святої Софії у Римі став, напевно, найважливішим центром збору гуманітарної допомоги зі сторони Української Церкви в Італії. Так, сьогодні завантажують 32-гу фуру з медикаментами і їжею довгого зберігання для відправлення в Україну».
Отець зазначив, що здійснюється співпраця з Карітасом України, Італії, місцевими відділами, адже надходять численні прохання про допомогу. У лікарнях не вистачає медикаментів і засобів першої необхідності, навіть найпростіших, наприклад тих, щоб зупинити кровотечу, бракує антибіотиків. «Ми маємо списки цих засобів, які отримуємо від Посольства України в Італії і при Апостольській столиці, з якими ми співпрацюємо, щоб могти ефективно допомогти вже тепер», — підкреслив співрозмовник.
Представник екзархату звернув увагу також на різносторонні вияви солідарності, які спостерігаються зі сторони італійського народу. «Хочу підкреслити, що не лише українці приносять допомогу до собору Святої Софії, але також численні італійці, організації італійського суспільства. На мене справило велике враження, коли у перший чи другий день війни прийшов один старший італійський чоловік, скромно одягнений, із важкою сумкою у руках. „Я знаю, що ваш народ страждає, тому хочу допомогти тим, що маю“ — сказав він».
Під час ефіру програми неможливо було оминути той факт, що мільйони українців залишилися без домівок, змушені покидати рідну землю і поділяти долю біженців в інших країнах, у тому числі в Італії. Отець Теодосій розповів про ті кроки, які робить Апостольський екзархат для прийому вимушено переселених осіб з України, а також поділився зворушливою історію про спілкування з дитиною з України під час відвідин спільноти українських біженців у м. Сакрофано. «Ця дитина дала мені до глибини душі зрозуміти, що означає війна і біль, який переживають люди у цей момент. Першим запитанням цієї дитини до сестри-монахині, яка прийняла цю групу біженців у Сакрофано було: „Де тут є місце, щоб сховатися?“ Люди, а особливо діти, які приїжджають, є дуже наляканими, вони ще багато років нестимуть стрес, який пережили під час бомбардувань. Всі вони, — діти, матері, бабусі, — які прибули сюди, мають необхідність духовного супроводу, щоб продовжувати жити».
