СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиОтець Микола Семенишин: «Якщо Бог кличе когось до служіння, то й дає благодать бути відкритим»
Отець Микола Семенишин вже 15 лютого стане одним із трьох нещодавно призначених наймолодших єпископів-помічників Української Греко-Католицької Церкви. В Архикатедральному соборі Воскресіння Христового в Івано-Франківську звершать Архиєрейську Божественну Літургію з Чином архиєрейської хіротонії владики-номіната Миколи Семенишина. Літургію очолить Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав, головний святитель. Співсвятителями стануть ― архиєпископ і митрополит Івано-Франківський Володимир Війтишин та Апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії Богдан Дзюрах.
За яких умов у Вас з’явилася думка, що хочете служити Богові і людям?
Це проявилося десь в третьому-четвертому класі. Мені подобалося ходити до церкви, я прислуговував під час Божественних Літургій. Мені дуже цікаво було спостерігати за священником, слухати, як він співає, як ставився до людей, спілкується з ними. Завдяки таким прикладам це покликання проростало й укріплювалося. Тож після завершення школи я вступив до Духовної Семінарії.
Та навіть, коли йшов до семінарії, ще не мав чіткого розуміння, яким буде цей шлях. Завдяки моїм настоятелям, які скеровували і підтримували, я зрозумів сутність священства. Усвідомив, що не так важливо, що мені подобається, як те, що Господь кличе до служіння.
Чи Ваше «так» єпископському служінню було виваженим?
Мені тривалий час говорили, що те, чим займаюся, веде до стану єпископства. Тож коли той момент прийшов, я дотримався принципу Блаженнішого Любомира, якому мав щастя служити майже чотири роки. Він завжди казав: «Якщо ти одного разу сказав Господеві „так“, то надалі щоденно маєш впевнено казати „так“. Тому, коли Блаженніший Святослав запитав моєї згоди, я відповів ствердно, хоча, зрозуміло, маю людські страхи, переживання, знаючи свої слабкі сторони. Вважаю, що через згоду Главі нашої Церкви, я сказав своє „так“ Господеві. Впевнений: якщо Бог кличе когось до служіння, то, відповідно, й дає благодать бути відкритим, щоб отримувати Його ласку і служити там і так, як Він цього хоче.
Якою, на Ваш погляд, має бути Церква в час війни?
Нам важливо залишатися Церквою і бути тими людьми, які бачать і чують Бога, тими, які усвідомлюють: Він ― всюди присутній і підтримує, особливо в кризових моментах. Навіть тепер, переживаючи страшну трагедію війни, маємо зрозуміти, чому так діється.
Чого навчилися за час, коли були поруч із Блаженнішим Любомиром?
Насправді, досить багато. Зокрема й те, як молитися. Коли Блаженніший Любомир молився, то це не було щось окреме від його повсякденного життя. Пригадую, якось після обіду зателефонували, що хочуть говорити з ним. Я зайшов у кімнату і побачив, що Патріарх молився. Я перепросив і він просто перейшов зі стану молитви в розмову телефоном, а потім знову повернувся до молитви. Це для мене стало свідченням, як молитва була способом життя Блаженнішого.
Якою має бути молитва, щоб бачити її реальну дію?
Важливо не забувати, що Господь діє в житті кожної людини на свій лад. Не завжди логіка діяння Бога відповідає нашій логіці. Тому маємо вчитися молитися.
На мій погляд, найкращою молитвою є молитва апостолів, які бачачи, як молиться Ісус, звернулися до Нього: «Навчи нас молитися». Я, коли починаю молитися, то кажу: «Боже, навчи мене молитися».
Війна, страждання, жорстокість ворогів часто вселяє в серця молоді, та й не тільки, відчуття зневіри та сумнівів. Як у таких обставинах не віддалитися від Бога?
Пригадую промовистий момент із фільму «Граф Монте-Крісто», коли в’язень ― одинокий, невинно засуджений ― в один момент каже священникові, що втратив віру в Бога. На що отець відповів: «Неважливо, чи ти віриш в Бога, важливо, що Господь вірить у тебе».
Будь-яке терпіння, різного роду страждання є можливістю глибше пізнати чи вперше пізнати Бога у житті. В який спосіб це зробити? Раджу кожній молодій людині, якщо виникає якесь запитання, сумнів, тривога, шукати поради, допомоги, підказки у тих, хто вже має досвід життя, пережив подібні моменти.
Це може бути друг, священник, богопосвячена особа, тобто людина з відкритим на ближнього серцем.
Обрання молодих єпископів свідчить про омолодження нашої Церкви?
Омолодження Церкви не залежить від віку єпископа, а від його відносин із Христом.
Розмовляла: Наталія ПавлишинПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
