СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиОтець Ігор Бойко: «У будь-якій ситуації аборт є неприйнятним»
Цими днями Конституційний суд Польщі ухвалив рішення, яке фактично забороняє проведення в країні абортів. Судді визнали невідповідним Конституції положення законодавства, яке дозволяло жінці перервати вагітність у випадку виявлення у плода важкого та незворотного дефекту або невиліковної хвороби, яка загрожує його життю. Відтак між протестувальниками і правоохоронцями навіть доходить до вуличних сутичок.
Як реагувати на таку ситуацію з християнської точки зору, і чи маємо право на осуд тих, чи інших учасників протесту, з огляду на бурхливу дискусію у Інтернеті, ми поспілкувалися із о. Ігорем Бойком, ректором Львівської Духовної семінарії Святого Духа, керівником Школи біоетики УКУ, доктором морального богослов’я, членом-кореспондентом Папської Академії «Pro Vita».
Найперше слід сказати, що був такий час у історії людства, коли на законодавчому рівні будь-які аборти були заборонені.
Рівно сто років тому почали узаконювати практику переривання вагітності: спершу у Радянському Союзі 1920 року, потім у Великобританії 1967 року, США — 1973 рік, Франції та Італії 1974 рік. Можна сказати, це було наслідком того, що у світі почала поширюватися спершу контрацептивна, а згодом і абортивна ментальність, тобто небажання дозволити, щоби дитина, яку зачали — народилася. Серед країн, які дозволили аборти, опинилася і Польща. Дозвіл на аборт був з різних причин, зокрема тоді, коли дитина була хвора, або мала певні вади розвитку. Нещодавно польський Конституційний суд прийняв рішення заборонити аборти, причиною яких були хвороба чи вади розвитку дитини. На мою думку, таке рішення було прийнято з огляду на наукові дані, які маємо сьогодні щодо розвитку людської істоти у материнському лоні, згідно з якими доведено, що з моменту зачаття розвивається людська особа, яка має свій унікальний генетичний ДНК. Ця дитина ще у материнському лоні формується як особа і особистість. Звісно, коли дитина має певні вади розвитку, дитина нездорова, то постає питання, чи прийняти цю дитину, чи ні. Батьки і надалі продовжують любити свою дитину, але важко їм змиритися з думкою, що дитина буде хворою. І рішення Конституційного суду Польщі, яке було прийняте кілька днів тому, і спровокувало таку бурхливу реакцію у деяких представників польського суспільства, не дозволяє виконувати аборти за цими показниками. З іншого боку, слід розуміти, що мало-хто стає на захист життя у материнському лоні. Право на життя невинної дитини дане їй не батьками, не лікарями, не законодавцями, але Богом.
І якщо аборт дозволено, то це право на життя порушене.
Тому суд прийняв це рішення, що навіть якщо у дитини виявляють певні захворювання, вади розвитку, це право на життя дитини має бути пошановане і захищене. Чимало дітей народжуються із синдромом Дауна, аутизмом, певними вадами. Сучасна медицина ефективно сприяє лікуванню таких дітей, такими дітьми опікуються батьки і тим самим, вони стають повноцінними членами суспільства, їхнє життя є пошанованим не на підставі якості їхнього здоров’я, але на підставі святості цього життя, яке дає Бог. Хвиля протесту, яка здійнялася у Польщі, може бути продиктована тим, що людина ХХІ століття, сучасна людина, помилково вважає, що поява дитини з вадами розвитку у її особистому і подружньому житті може принести певний дискомфорт. Поява дитини з вадами розвитку може порушити її внутрішній особистий спокій і благополуччя, яке людина вважала буде мати, якщо у неї народиться здорова дитина. І бачимо, як багато людей виходять і протестують. З іншого боку, я можу зрозуміти законодавців, які кажуть, що життя дитини, навіть хворої дитини, має бути захищеним. Адже коли народжується здорова дитина, а з часом вона захворіє чи стає інвалідом, то цей факт не дає права позбавляти її життя. Дитина, яка є невинною істотою, ще не може виявити свій голос і сказати: «я хочу жити», не може захистити себе. Тому є прекрасний фільм «Незапланована». Там дуже яскраво показано момент аборту, коли дитинка намагається ухилитися від тих інструментів, які її вбивають. І сьогодні через ультразвукову діагностику видно, як дитина прагне уникнути цього смертоносного знаряддя, але ніхто не чує її крику.
Тому як священнослужитель, я підтримую позицію, коли дитина має право на життя у материнському лоні, навіть якщо це життя дитини, яка приходить у цей світ з хворобою.
Вона є невинною в тому, що є певні генетичні зміни в її організмі. Вона лише «просить», щоб їй прийняли і любили такою, якою вона є. Життя людини не треба оцінювати лише за категоріями якості, ефективності, продуктивності. Інколи у суспільстві твориться помилкова думка про те, чи корисною дитина буде, якщо у неї є проблеми зі здоров’ям. Уряд Польщі прийняв рішення, що кожна дитина, а тим більше хвора дитина, має бути захищена, бо її життя має священний характер. Її треба прийняти, любити і опікуватися нею. Я також не прихильник того, що насильство треба поборювати насильством. Бо деякі дії правоохоронців стосовно учасників протесту є невиправдано жорстокими. Мирні протести, акції треба мирно супроводжувати. Важливо вести діалог. Треба поширювати правду про те, чим є аборт, у чому полягає його моральне зло, чому він є недозволений, чому Церква стоїть на захисті людського життя. Якщо ми захищаємо жінку і проводимо аборт у відповідних стерильних умовах, щоб цій жінці не була завдана шкода, то хто буде говорити про дитину, яка починає свій життєвий шлях у материнському лоні.
Тому маємо виховувати у суспільстві свідомість, що проведення процедури аборту, за будь-яких обставин, які складаються у житті тієї жінки, є неприйнятною.
Батькам треба вміти прийняти цю дитину, навіть хвору, і дбати про неї до того моменту, поки не настане її природна смерть. Коли ми захищаємо право жінки на аборт, то не говоримо про те, що тим самим ми порушуємо право дитини на життя. Лікар стає лікарем для того, щоб рятувати життя матері і дитини. Ніколи аборт не може входити у практику, як річ, яка має бути схвалена. Тому що це апріорі перекреслює покликання лікаря — лікувати і боротися за життя.
За матеріалами релігійного інтернет-ресурсу «Духовна велич Львова»Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
