СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиОтець Боваті: Чинити добро так, ніби наші руки є Божими руками
Шлях ізраїльського народу через пустелю, що є місцем випробування Божого люду, але також і місцем об’явлення Божої доброти. Такою була тема шостої реколекційної науки отця П’єтро Боваті, що проводить духовні вправи для Римської Курії.
У старозавітній Книзі Виходу пустеля вважається місцем провидіння, в якому Господь проявляє Себе як Бог союзу з Ізраїлем, як Бог добрий і вірний і, одночасно, як всемогутній Вседержитель, Якому підпорядковуються всі сили всесвіту. На цьому наголосив отець П’єтро Боваті в шостій реколекційній науці у середу пополудні, 4 березня 2020 року, під час духовних вправ для Римської Курії, що відбуваються в реколекційному осередку «Дім Божественного Учителя» в містечку Арічча, та за якими Папа Франциск слідкує з Ватикану.
Бог об’являється через добрі вчинки людей
Пустеля, за словами проповідника, є символом людського існування на землі, де людина страждає, але де також об’являється Бог в діянні Своїх слуг. У цьому контексті він закликав присутніх з відповідальністю й покорою взяти на себе завдання чинити добро «так, ніби наші руки є Божими руками». Це відбувається тоді, коли Божий слуга живе чеснотою слухання Божого голосу та голосу довіреного йому люду.
Допомагати іншим у випробуванні
Отець Боваті зазначив, що в пустелі, яка є символом життя, Бог випробовує свій народ, аби він зміцнився у вірі та спонукає сильніших з них, таких як Мойсей, допомагати іншим пройти це випробування. Мойсей слухає волання страждаючих й, іноді, він сам не має відповіді на їхні прохання. Однак, він вислуховує людей, бо так вчиняє Бог. «Наші молитви також завжди недосконалі, — зазначив проповідник, — і, насамперед, волання бідного люду часто є хаотичним». Тоді Мойсей з вірою взиває в молитві до Господа, перемагаючи спокусу, і Бог вислуховує його молитву.
В любові немає слави й почестей
Провідник реколекцій підкреслив, що в Книзі Виходу Господь дає своєму народові закон. Це, за його словами, вказує на те, що Божа допомога передбачає послух Йому. Посилаючись на євангельський уривок про Страшний суд, він нагадав, що судитимуть тільки по тому, чи ми допомагали найбільш потребуючим. В них перебуває Христос. «Але як ми можемо побачити, що опікуючись найменшими, ми допомагаємо Богові?» — відповідаючи на це риторичне запитання, отець П’єтро Боваті зазначив, що ми любимо не через те, що бачимо; в любові немає слави, почестей, а є дарування самих себе аж до смерті, є повнота добра й благословення Отця життя.
Про дію молитви заступництва
Наступна реколекційна наука о. Боваті, який є провідником цьогорічних духовних вправ в містечку Арічча для Римської Курії та Святішого Отця, який бере в них участь з Ватикану, стосувалась теми заступництва. Той, хто за когось заступається, отримує у Бога Його милосердя і передає його іншим.
Де збільшується гріх, там помножується Боже милосердя. Такою була головна думка чергової духовної науки, яку о. П’єтро Боваті, секретар Папської біблійної комісії, у четвер по обіді, 5 березня, 2020 року, виголосив перед учасникам цьогорічних реколекцій для Римської Курії та Папи Франциска, що відбуваються цими днями в реколекційному осередку «Дім Божественного Учителя» в містечку Арічча. Проповідник, у світлі старозавітньої книги Виходу, Євангелії від святого Матея та молитви Псалмів, окремо зупинився на темі заступництва, що є, свого роду, втручанням-допомогою, що робиться з любові до тих людей, які потребують прощення та примирення з Богом.
Отець-проповідник окремо закликав учасників роздумати над подіями, описаними у 32 розділі книги Виходу, де зазначається, що, насправді, можна усвідомити гріх лише під час молитви, тобто, на розмові обличчям-в-обличчя з Господом. Особа, яка в молитві вдивляється в Боже обличчя та прислухається до Його голосу, може усвідомити величину свого гріха, що є вчинком проти Бога та проти ближніх.
Молитва заступництва
Той, хто молиться, вдивляючись у Боже обличчя і прислухаючись до Його голосу, усвідомлює “потребу” самого Бога “милосердитись”. Лише вдивляючись у Господа, людина відчуває, що вона покликана любити грішника, на якого слід поглянути Божими очима. Людина, яка молиться у такий спосіб, ототожнюється із грішником, приймаючи на себе його зло, за прикладом Ісуса Христа. Справжня молитва, що допомагає усвідомити всю величину гріха та нагальну потребу допомогти грішникові, спонукає до особливого виду молитви – молитви заступництва перед Богом за особу, що впала у гріх.
Біблійні тексти, що описують молитву заступництва, вказують на те, що така розмова з Господом спонукає молільника висловити Богу своє прохання, аби Він пробачив. Дуже часто наші молитви мають саме характер прохання. І хоча й Бог їх усіх знає, ще раніше, ніж ми їх Йому висловимо, молитва все одно є потрібною з огляду на нас самих: щоб ми усвідомювали, що потребуємо Його допомоги, Його любові.
Від гніву до милосердя
За словами о. П’єтро, заступництво вдивляється в Боже обличчя та є учасником переміни, переходу від гніву до милосердя, до ніжності, завдяки якому відбувається радикальна переміна у серці людини. Молитва заступництва виявляє прогресивну слухняність того, хто заступається, у прийнятті безмежної Божої доброти. Той, хто заступається в молитві за інших, приймає на себе ту Божу доброту і, таким чином, стає свідком та знаряддям Господнього милосердя. Заступництво, як наголосив отець-проповідник, дає змогу побачити Боже бажання спасти людину, аби у світі всі могли бути охоплені світлом Божого милосердя та отримати Його прощення.
Поділ милосердям
Той, хто заступається в молитві за інших, отримує від Бога дар милосердя, який, у свою чергу та у відповідний спосіб, передає грішникам: робить для них доступним цей безмежний дар. На переконання о. Боваті, той, хто має якусь відповідальність у Церкві, покликаний поводитись з іншими немов батько, зокрема, з тими, які є найуразливіші, найменші, найбільш потребуючі.
Як підкреслив далі проповідник, розповідь про шукання овечки, яка загубилась, пояснюється діалогом апостола Петра з Ісусом щодо того, скільки разів потрібно прощати братові, який провинився проти нас. Ісус вказує на відповідальність як того, хто провинився, так і того, кого ображено. Пошук брата, який загубився, повинен відбуватись власне у цьому дусі: спершу діалог, потім напоумлення, залучення свідків та, при потребі, усієї спільноти вірних. Отож, душпастирі є посередниками у здійснені Божого задуму «віднайдення людини» – примирення людини з Богом.
Завершення духовних вправ для Папи та Римської Курії
У п’ятницю, 6 березня 2020 року, в реколекційному осередку «Дім Божественного Учителя» в Аріччі поблизу Риму завершилися духовні вправи Святішого Отця та його найближчих співробітників з Римської Курії, які проповідував о. П’єтро Боваті, ТІ, секретар Папської біблійної комісії, відомий бібліст, дослідник Святого Письма. Задля застуди Папа він не зміг поїхати на ці реколекції, а слідкував за ними з Ватикану.
Під час останнього роздумування проповідник реколекцій окремо зосередився на присутності Бога в нашому житті, Який супроводить нас на життєвій дорозі.
Христос присутній там, де учні підкоряються Його наказові, де виконують свою місію, «не залишаючись в’язнями своєї маленької вівчарні, але несуть Христову благодать у світ», наголосиво Боваті, ТІ, додаючи, що це «надлюдське завдання доручене людям, які відчули свою слабкість… і змогли взяти на себе це посланництво тільки тому що Ісус сказав їм: “Я з вами по всі дні аж до кінця віку”». Отець П’єтро запросив роздумувати над останніми рядками 28-го розділу Євангелії від святого Матея, де він розповідає про зустріч Воскреслого Христа із Своїми апостолами. Ісус посилає їх «зробити учнями всі народи», як найвищий Пастир посилає Своїх учнів продовжувати Його діло любові в усьому світі.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
