«Основою буття народу є його зв’язок з Всевишнім», — владика Богдан з нагоди 100-річчя Державного органу у справах релігій та національностей
У Колонному залі Національної філармонії у Києві відбулася урочиста академія, присвячена історичній традиції та обговоренню місії Державного органу у справах релігій та національностей.
Департамент у справах релігій та національностей, який діє при Міністерстві культури України, пов’язує свої витоки з відродженням Української Держави 100 років тому, коли під час діяльності Української Центральної Ради було створено Департамент ісповідань, який згодом став Міністерством ісповідань, а відтак — Міністерством культів. Промовці згадали і темний період цього державного органу, коли його радянський аналог став інструментом антирелігійної політики радянської влади, зумовлюючи утиски, переслідування і тотального контролю над Церквами та релігійними організаціями з боку комуністичного режиму. Щойно відновлена на початку 90-х років минулого століття незалежна Українська Держава розпочала новий етап вибудовування конструктивних стосунків з релігійним середовищем на принципах взаємної пошани, автономії діяння і співпраці для суспільного блага.
Виступаючи від імені УГКЦ, Секретар Синоду Єпископів владика Богдан Дзюрах передав вітання керівництву Департаменту та усім його працівникам від Отця і Глави та усього єпископату УГКЦ. На переконання владики Богдана, український народ є народом релігійним, а тому українська державна влада чи то 100 років тому, чи сьогодні не може не брати до уваги цей ключовий вимір суспільного і національного буття, яким є свята віра у житті народу. Справді, «щасливий той народ, Господь якого — Бог», — навів слова Священного Писання Секретар Синоду Єпископів.
Знаменним, на думку промовця, є те, що духовний гімн України «Боже, великий, єдиний» звучить однаково піднесено як під куполом Верховної Ради, так і під куполами українським храмів, незалежно від конфесії чи навіть релігії. Щоб ця молитва набрала практичного виміру, Секретар Синоду пригадав про ключове покликання, яке об’єднує як представників державної влади, так і українське духовенство — служіння. При цьому владика навів як приклад для застанови мозаїку над центральним входом до найголовнішого храму «Церкви-матері» в Константинополі — Святої Софії Божої Премудрості: на ній зображений візантійський імператор Лев VI в поставі глибокого поклоніння перед Христом-Вседержителем. Владика Богдан висловив переконання, що це зображення на вході до храму є ключем до розуміння того, що кожна влада — чи то світська, чи духовна, — «повинна схилити свою голову в поклонінні перед Всевишнім, признаючи Його владу над собою, але рівно ж бути здатною похилятися над людиною, до служіння якої покликані усі, — Церкви, релігійні організації і також влада».
Підсумовуючи, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ ще раз наголосив на важливості релігійної складової у державотворчому процесі, бо «майбутнє народу, основа його буття базується, попри усю їхню важливість, в першу чергу не на матеріальному добробуті чи сильній армії, але передовсім — на духовному зв’язку народу з Богом». «Саме з глибокої релігійної свідомості, з автентичної віри походить чесність і відповідальність у праці, відвага і жертовність у захисті держави, витривалість і великодушність у служінні рідному народові», — додав у коментарі про згадану подію владика Богдан.
Прес-служба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ