«Ніхто не є самотнім островом»: подяка владики Андрія Хім’яка під час єпископської хіротонії

ПОДЯЧНЕ СЛОВО

владики Андрія Хім’яка, єпископа-помічника Київської архиєпархії,
під час єпископської хіротонії

(19 лютого 2023 року, Патріарший собор Воскресіння Христового у м. Києві)

Слава Великому Богу, який полюбив мене, ще перед моїм зачаттям, який привів мене у світ і подарував мені добрих і люблячих батьків.

Велика вдячність і поклін Господу, що ввів мене в християнську спільноту через Таїнства християнського втаємничення та провадить мене за руку через моє життя, так як сьогодні мої співбрати-священники привели мене до престолу, а єпископи провадили мене за руки навколо престолу.

Дякую Богові, милосердному Отцеві, що кожного разу чекає мене з розпростертими обіймами в Таїнстві покаяння.

Дякую Богові, що вклав в мої руки Хліб життя, яким годує мене і тих, хто зі мною молиться.

Дякую Вам, дорогі владики

Дякую Богові, що покликав мене до єпископського служіння, а Синоду Єпископів за те, що визнали мене гідним єпископства і тепер приймаєте мене до свого грона. Перебуваючи у Вашому гроні, хочу спільно з Вами слухати Святого Духа і шукати Божої волі. Я був з вами щоправда вже багато років, але тепер це буття разом виходить на інший рівень співвідповідальності, але також — я в цьому переконаний братерської підтримки і братерського єднання, за що я Вам, дорогі Владики, наперед щиро вдячний.

Ваше Блаженство Святославе, дякую Вам за довіру, що приймаєте мене як свого помічника. Щиро прагну вірно служити Церкві і бути для Вас, Отця і Глави УГКЦ, нашого Батька та очільника Київської Архиєпархії, підтримкою і добрим співпрацівником.

Дорогий владико Йосифе, у цьому новому для мене служінні розраховую на Вашу підтримку і маю надію, що спільно будемо працювати для добра нашої Архиєпархії та освячення повірених нам людей.

Дорогі владики Богдане і Степане, дякую Вам за те, що були для мене співсвятителями.

Дорогий владико Богдане, дякую Вам за понад 11-річний час буття разом у служінні Богові і людям, дякую, що багато навчився від Вас, а особливо дякую за досвід молитви і вміння бачити людину в потребі.

Не можу не звернутися до владики Василя Медвіта, який зараз тяжко терпить недугу і не зміг приїхати. Дорогий владико Василію, дякую, що розпізнали моє покликання і дали мені скерування спершу до Львівської духовної семінарії, а після її закінчення — на навчання до Риму.

Католицька Церква дихає двома легенями

Дякую Святішому Отцеві, який поблагословив вибір Синоду Єпископів. Цю подяку складаю на руки високопреосвященного владики Вісвальдаса Кульбокаса, Апостольського Нунція в Україні. Дякую, Ваше Високопреосвященство, що Ви є з нами і дякую Вам за Ваше слово.

Дякую за присутність і молитву владиці Олександру Язловецькому, єпископу-помічнику Києво-Житомирської дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні. Це видимий знак, що Католицька Церква дихає двома легенями, але огортає увесь український народ єдиним серцем Божої любови і живої віри, скріпленої кров’ю мучеників та ісповідників давніх і сучасних.

Дякую за присутність і спільну молитву послам Канади і Хорватії пані Ларисі Галадзі та пані Аніці Джаміч.

Дякую нашим Збройним силам України, які вже майже рік боронять нашу землю від повномасштабної агресії Росії, і впевнений, що будуть це робити до цілковитої перемоги України, про що ми усією Церквою щоденно молимось до Господа.

Ніхто не є самотнім островом: подяка найріднішим

Томас Мертон каже, що ніхто не є самотнім островом. І я ним не є, бо маю на своїй життєвій дорозі багато чудових людей, які в різні періоди життя і в різних обставинах розділяли моє життя, а я — їхнє. Тому дякую Богові за кожного з них і за вас тут присутніх, і ношу Вас у моєму серці!

Особливо хочу подякувати за молитву і присутність моїй мамі Ганні, сестрі Галині з чоловіком Миколою і їхнім дітям Юстині-Марії, Юрію і Михайлику.

Дякую своїм двоюрідним братам і сестрам з їхніми родинами, дякую хресному Антонові і хресній Катерині, що принесли до Христа, а тепер моляться за мене. Дякую Богові за моїх похресників, а я — багатодітний хресний тато, бо маю аж вісім похресників (Дам’яна, Юстину-Марію, Андрія, Назара, Якова, Єву-Анну, Устима, Івана), але одного з них, Назара, хочу сьогодні привітати з його днем народження. Дорогий Назарчику, дякую тобі, що ти захотів святкувати своє 11-річчя разом зі мною в Києві. Нехай тебе Господь щедро благословить, щоб ти й надалі зростав в доброті і мудрості!

Дякую моїм вчителям львівської середньої школи № 44 імені Тараса Григоровича Шевченка, які мені дали середню освіту. Дякую моїм вихователям та викладачам Львівської духовної семінарії Святого Духа та Українського Католицького Університету. Також складаю подяку ректорату колегії Покрова Пресвятої Богородиці в Римі, де я проживав під час навчання в Папському Східному Інституті.

Хочу скласти подяку духовенству та вірним Київської архиєпархії

Хочу скласти подяку духовенству Київської архиєпархії, яке прихильно прийняло звістку про моє призначення, а сьогодні молиться в Патріаршому соборі чи на своїх парафіях, дбаючи про душпастирську опіку своїх вірних. Дорогі отці, дякую Вам за дотеперішнє братнє товариство і за Ваше ревне служіння, а особливо в умовах карантину та війни. Хочу й надалі бути Вашим братом у спільному служінні у винограднику Господньому, щоб разом могти зробити більше для добра Церкви і народу.

Думкою і серцем огортаю усіх боголюбивих мирян нашої архиєпархії та з радістю очікую на зустрічі з Вами та на спільну молитву. Тим часом поручаюся Вашим молитвам та від душі усіх благословляю.

Дякую священникам з різних єпархій України, моїм друзям і однокурсникам. Дякую отцям і протодиякону Назару з собору святого Юра, де я зростав і формувався.

Щиро дякую Високопреподобним і преподобним сестрам, преподобним отцям і братам за Вашу молитву і ревне служіння, дякую за Вашу дружбу і спільнотного духа, дякую за кожну нагоду єднатися в молитві та час, щоб спільно випити горнятко чаю. Поручаюся Вашим святим молитвам, а Вам обіцяю мою молитву і підтримку.

Дякую працівникам Патріаршої курії, де продовжуватиму працю в секретаріаті Синоду, за добру співпрацю і дружні та теплі відносини.

Дякую багатьом приятелям і друзям, які чисельно прибули на мою хіротонію і сьогодні спільно молилися.

Дякую тим, що не прибули на сьогоднішнє моління через обставини війни чи інші перешкоди, але своїм серцем дуже цього прагнули. Особливо складаю подяку о. Василю Білінському, який від 2006 року підтримує мене та супроводжує молитвою.

Подяка тим, хто вже відійшов до вічності

У сьогоднішній молитві єднаємося ми, що живемо в цьому світі, з тими, що вже відійшли до вічності. Тому сьогодні молюся за рідних, а особливо бабу Юстину, тата Михайла, який перед смертю казав, що він ще одного не дочекався на землі — побачити мене як священника. Тату, сьогодні ви мене бачите вже як єпископа, тому прошу у вас і подальшого заступництва за мене перед Божим престолом. Молюся за отців Ростислава Гладяка, Любомира Ржиського та Андрія Дикого, протодиякона Михайла, які вже відійшли до вічності, але залишили свій слід у моєму серці. Моя молитва лине до Господа за владику Юліана Гбура і Блаженнішого Любомира, біля яких я ще прислуговував під час богослужінь у соборі святого Юра, а після завершення мого навчання в Римі мав честь жити разом з Блаженнішим Любомиром.

Господь вказує на тих, на кого хоче

За день до отримання звістки про моє призначення я читав у Святому Письмі фрагмент 1 книги Самуїла, а саме 16 главу, де йде мова про помазання Самуїлом Давида, сина Ессея, на царя:

«Коли ж прийшли, й він (Самуїл) побачив Еліява, подумав сам у собі: це певне перед Господом його помазаник! Але Господь сказав до Самуїла: „Не вважай на його вид та на його високий стан, я його відкинув. Господь бо не дивиться так, як чоловік: чоловік дивиться на лице, Господь же дивиться на серце.“ Тоді Єссей прикликав Авінадава й привів його перед Самуїла, та цей сказав: „І цього не вибрав Господь.“ Потім Єссей привів Шамму, та він сказав: „І цього не вибрав Господь.“ Отак Єссей привів сім своїх синів до Самуїла, та Самуїл сказав до Єссея: „І цих Господь не вибрав.“ Тоді Самуїл спитав Єссея: „Чи це всі твої хлопці?“ Той відповів: „Є ще найменший, та він пасе вівці.“ І велів Самуїл Єссеєві: „Пошли за ним, бо ми не сядемо, поки не прийде сюди.“ Послав він за ним, і привели його. Був же він русявий, гарноокий, уродливий з виду. І повелів Господь: „Устань, помаж, це він.“ Узяв Самуїл ріг з олією й помазав його посеред його братів. І дух Господній зійшов на Давида з того дня й на майбутнє. Самуїл же рушив і пішов у Раму».

Я свідомий того, що є багато достойніших за мене осіб, які могли б тут стояти, але Господь вказує на тих, на кого хоче. Я приймаю це помазання від Господа, але прошу в нього сили Духа, щоб він діяв у мені. А Вас усіх прошу про постійну молитву за мене!

Поручаю себе і всіх Вам під материнський покров нашої небесної неньки, Пресвятої Богородиці. Пресвята Богородице, моли Бога за нас!

† Андрій Хім’як,
єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ