СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Нехай упокорення як спосіб життя буде нашою різдвяною дорогою», — владика Володимир Груца у Неділю митаря і фарисея
«Ми собі на початку поставили питання: Як бути різдвяною людиною? Митар став різдвяною людиною, бо на взір пастухів чи мудреців зумів упокоритися! Нехай такий спосіб життя буде нашою різдвяною дорогою!» Такими словами завершив свою проповідь у Неділю митаря і фарисея, 5 лютого 2023 року, владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ.
Можливо, хтось ще сумує за Різдвяними святами. Цьогорічний різдвяний період відходить в історію, хоча ялинки та чудова мозаїка ще кілька днів будуть нагадувати про час Різдва. Але ми прагнемо залишитися різдвяними людьми!
Фарисей: тогочасний образ
Сьогоднішня неділя та Євангеліє можуть нам в цьому допомогти. Ми зібралися в цей недільний день в нашому соборі, в храмі. Нас, християн багато чого пов’язує з храмом. Євангелист Лука переносить нас у храм, де моляться двоє людей: митар і фарисей. Ці дві особи є героями сьогоднішньої притчі.
Саме слово «фарисей» означає «відособлений» або «відокремлений». Фарисеї були однією з давньоєврейських шкіл. Вони також творили партію, яка виражала певний релігійний напрямок.
Три головних питання вивчали фарисеї у Законі — суботній відпочинок, виплата десятин та обрядова чистота. Ісус, щоправда, знайшов друзів серед фарисеїв: Никодим, Йосиф з Ариматеї та, можливо, багато інших, які зі страху не признавалися. Тобто, були підпільними учнями. Релігійність фарисеїв обмежувалася обрядовістю суто зовнішнього характеру. Якщо зовнішні приписи виконані, то людина нічого більше не винна Богові.
«Фарисейська поведінка»
У Новому Завіті фарисеї часто є критиковані як лицеміри (Мт. 23, 25.26), які чіпляються до найменших дрібниць, або, говорячи одне, роблять інше. Фарисеям було байдуже внутрішнє життя чи стан душі, тобто смиренна і щира молитва, покаяння.
Фарисей знав закон, виконував його, так би сказати, на перший погляд був побожний. Але проблема в тому, що всі заслуги приписує собі. Так, він від Бога нічого не отримує, бо не просить. Він Бога не потребує, може лише для цього, щоб похвалитися за свої досягнення. Фарисей забув, ким і для чого створений.
Митар: тогочасний образ
Прийшов на молитву і митар. Митарі не були такі близькі до релігії, як фарисеї. Вони збирали з людей податки, були чиновниками чи слугами окупаційної влади. Митар є грішний, але він свідомий цього і молиться: «Боже милостивий, будь мені грішному». Ці слова ввійшли в традицію Церкви саме як митарева молитва. Бог дивиться на серце людини, готовий прийти до відкритого і щирого серця. Гордість — це перший гріх наших прародичів з наслідками на ціле людство. Фарисей в гордості тішиться і дякує, що не такий як інші. Він дійсно не такий, бо не вміє в покорі схилити голову перед Богом. Фарисей також не подякував Богові за митаря, який якраз в тій хвилі пережив внутрішнє навернення.
Ні фарисей ні митар не були досконалими людьми, але митар був виправданий за свою покору — і таким він пішов додому. Він може впевнено піднести очі вгору, радіти Божим прощенням. Доля фарисея була трохи іншою. Не тому, що Бог карає. Це людина втікає від Бога, а Він її шукає.
Митар — приклад різдвяної людини
Бачимо, як гріх руйнує людину. Зокрема, гріх гордості глибоко закрадається в людське серце і керує людиною. Пригадаймо наслідки першого гріха Адама і Єви. Вони ховаються зі страху, а Бог їх шукає. І так Він шукав людину протягом цілої історії спасіння. Оскільки людина мала здатність втікати, то Ісус приходить на землю у Різдві, щоб людина могла піднестися до Бога.
Наша молитва показує, ким ми є. Тобто, зміст нашої молитви цілком віддзеркалює наше життя. Як важливо дякувати Богові одні за одних. Особливо за тих, хто переживає навернення, дивиться в напрямку неба. Ми в молитві Богові дякуємо, щось просимо, перепрошуємо. Коли зустрічаємо Бога, то бачимо, де є наша недосконалість. Заклик переміни і покаяння керую найперше до себе, бо на Святій Літургії священнослужитель часто повторює слова митаревої молитви: Боже милостивий, будь мені грішному!
Як хочеться віддати Богові нашу неміч, щоб піти додому оправданими, піти з Богом, який нам пропонує свою любов. Ми часто себе рівняємо до гірших і тішимося, що ми не такі. Чому ж не рівняти себе до кращих і тягнутися до них.
Ми собі на початку поставили питання: Як бути різдвяною людиною? Митар став різдвяною людиною, бо на взір пастухів чи мудреців зумів упокоритися! Нехай такий спосіб життя буде нашою різдвяною дорогою!
† Володимир Груца,
єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ
у Неділю митаря і фарисея,
архикатедральний собор Святого Юрія, м. Львів
