СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиНе для засудження, а для допомоги: митрополит Євген Попович розповів про церковне судочинство
Кожного щорічного засідання Синоду Єпископів УГКЦ важливим моментом є сесія із канонічними питаннями. Вже упродовж 10 років Українська Греко-Католицька Церква працює над створення свого Кодексу канонів УГКЦ. Однак, навіщо ще один Кодекс, якщо вже існує Кодекс канонів Східних Церков? Яким чином постають нові правила взаємодії у Церкві? І, зрештою, як виглядає судочинство в Українській Греко-Католицькій Церкві.
У межах робочих засідань Синоду Єпископів УГКЦ, який відбувається в Українській папській колегії Святого Йосафата упродовж 30 червня — 10 липня, ми поспілкувалися з владикою Євгеном Поповичем, архиєпископом і митрополитом Перемишльсько-Варшавським, який очолює Робочу групу, яка працює над написанням нового Кодексу канонів УГКЦ.
«Кожного року під час Синоду Єпископів ми робимо звіт про стан судочинства у нашій Церкві, який основується на звітах, які я отримую як Генеральний керівник управління справедливості УГКЦ від наших трибуналів. Це серйозні звіти, у яких судові вікарії, тобто ті, хто очолює судові трибунали в окремих єпархіях чи екзархатах, відповідають на різні запитання, які ми перед ними ставимо», — зазначив єпископ на початку розмови.
Як виглядає судочинство в УГКЦ?
В Українській Греко-Католицькій Церкві існують:
- Єпархіальні трибунали;
- Між’єпархіальні трибунали;
- Митрополичі трибунали;
- Патріарший трибунал.
Сьогодні єпархіальні трибунали вже існують в усіх єпархіях та екзархатах, окрім трьох. На даний час, вони користуються послугами місцевих римо-католицьких трибуналів. Але й ці єпархії вже перебувають на шляху постання своїх окремих трибуналів. «Це насправді необхідно, адже якщо ми називаємо себе Церквою свого права, і ми є Церквою, яка прямує до патріархату, то судочинство, законодавство, навчання є тими стовпами, які повинні бути на належному рівні», — підкреслює митрополит Євген.
Єпархіальний трибунал утворюється єпископом і займається судовими справами у своїй єпархії. До прикладу, йдеться про подружні процеси, у яких часто говоримо про визнання недійсності шлюбу. Сюди відносяться також карні процеси чи спірні справи, які інколи виникають між парафіями, священниками чи між священниками та вірними. «Хоча, варто зазначити, що таких справ є надзвичайно мала кількість. Основними, все таки, залишаються подружні процеси, у яких вірні просять про поміч, щоби упорядкувати їхнє подружнє життя», — зауважує архиєрей.
Коли мова йде про між’єпархіальні трибунали, то йдеться про домовленість кількох єпархій між собою утворити спільний трибунал. Адже часто існують єпархії, які не мають кадрів, тобто людей, які мають належну підготовку для того, щоби працювати у трибуналі, чи змоги утворити та утримувати власний трибунал. За згодою Апостольської сигнатури такі єпархії можуть творити т. зв. між’єпархіальний трибунал. До прикладу, у Перемишльсько-Варшавській митрополії в Польщі існує саме такий трибунал.
«Якщо згадувати також про кадрове забезпечення наших трибуналів, то існує брак експертів у двох-трьох трибуналах. Але в загальному, вони працюють належно», — мовив владика Євген.
Які справи зустрічаються найчастіше?
За словами митрополита, упродовж звітного періоду 2024 року через трибунали пройшло понад 2500 різних справ. Це дуже багато, якщо брати до уваги кількість вірних Української Греко-Католицької Церкви. Майже 99 % усіх справ завершилися позитивним вироком. Ті, які просили про упорядкування їхніх особистих справи, зокрема визнання недійсності першого шлюбу, отримали справді велику допомогу зі сторони Церкви.
«Мене справді тішить той факт, що ці трибунали допомагають нашим вірним упорядкувати особисте життя. У цьому полягає їхня ціль. Трибунал не займається засудом когось чи накладанням якихось кар, чого вірні інколи не розуміють. Його завданням є допомогти людині упорядкувати своє життя там, де це є можливим. Якщо існує бажання людини, то їй і справді можна допомогти. Хоча інколи маємо такі ситуації, що їх розв’язати може тільки Господь Бог, а не суддя в трибуналі. Отже, трибунали працюють не для того, щоби людину засудити, але для того, щоби їй допомогти», — підсумував митрополит Перемишльсько-Варшавський.
Навіщо УГКЦ новий Кодекс канонів?
Ми часто говоримо про те, що Католицька Церква дихає двома легенями — Східною і Західною. Кодекс канонів Східних Церков є спільним для усіх Східних Католицьких Церков, яких сьогодні існує понад 20. Це Церкви константинопольської, олександрійської, халдейської, антіохійської та вірменської традицій. «Ці церкви під проводом Апостольської столиці опрацювали законодавство для всіх Східних Католицьких Церков. Однак, у цьому кодексі законодавець дуже часто відсилає до партикулярного права кожної Церкви sui iuris», — відзначає митрополит Євген.
Що таке партикулярне право? Це те право, яке кожна Церква упродовж своєї довгої історії створила самостійно. Ми повинні усвідомлювати, що кожна Східна Католицька Церква є своєрідною. Кожна з них жила упродовж віків іншим життям. Більше того, кожна має право й обов’язок мати своє законодавство. І вже деякі Східні Католицькі Церкви мають партикулярне право, зібране в єдиному кодексі. Він допомагає їм в управі їхньою Церквою.
«Наша Церква має понад тисячолітню традицію. Вона перебуває у повній єдності з Апостольською столицею та Наслідником апостола Петра — Вселенським Архиєреєм. Отже, наше церковне право — це не лише Кодекс канонів Східних Церков, але й це надбання, створене Церквою від хрещення Русі аж до сьогодення. Зокрема, йдеться про наші кормчі книги, постанови митрополичих Синодів, окремі рішення наших митрополій чи окремих єпископів. Усе це творить наше партикулярне право, тобто, закон нашої Церкви», — додає архиєрей.
За словами архиєпископа, якщо ми говоримо, що хочемо бути Патріаршою Церквою, окрім спільного кодексу, ми повинні мати свій закон. Саме над таким законом розпочала свою працю Робоча група, визначена Синодом Єпископів у 2015 році в Івано-Франківську.
Що вдалося зробити упродовж 10 років Робочій групі?
Насправді, дуже багато. «Ми простудіювали усі джерела нашого партикулярного права, приготували базу канонів для майбутнього кодексу, запропонували цю базу канонів нашим владикам у готовому форматі окремого кодексу, який складається з 19 титулів, поділених на окремі підтитули та канони. Разом це понад 700 канонів. Це справді велика книга, великий збірник нашого партикулярного права. Ця книга отримала схвалення нашого Синоду, адже ми її представили вже у другому читанні. Тим самим праця цієї Робочої групи, що була створення 10 років тому, завершилася», — повідомив співрозмовник.
Коли буде новий Кодекс канонів УГКЦ?
Цьогорічний Синод Єпископів УГКЦ, приймаючи проєкт партикулярного права — Кодексу канонів УГКЦ, покликав до життя Синодальну групу, яка складається лише з єпископів, знавці церковного права. Теперішнім їхнім завданням є доопрацювання. «Варто зауважити, що не йдеться про якусь глобальну переробку, а про своєрідну „косметику“, тобто, погляд на церковний закон з боку церковної ієрархії, завданням якої якраз буде застосування цих законів у житті Церкви. Ця Синодальна група упродовж цього року повинна допрацювати цей Кодекс і представити його на третє фінальне читання у наступному році на Синоді», — пояснив владика Євген.
Окрім того, Синод Єпископів УГКЦ очікує на зауваги чи певні поради з боку Дикастерії для Східних Католицьких Церков. Їм вже передано проєкт Кодексу канонів УГКЦ італійською мовою.
«Коли усе це буде зібране разом і допрацьоване, маю надію, що через рік на Синоді ми подамо наш Кодекс для затвердження у третьому читанні. Тоді наша Церква матиме свій Кодекс канонів Української Греко-Католицької Церкви, який допоможе їй у внутрішньому управлінні. З одного боку, матимемо Кодекс канонів Східних Церков, який подає загальні принципи і норми, а з іншого боку, матимемо наш внутрішній Кодекс, який регулюватиме наше церковне життя там, де це є можливим, відповідно до наших норм, які випливають з нашої тисячолітньої традиції», — мовив єпископ.
Відповідаючи на запитання про взаємозв’язок із цивільним законодавством, митрополит зазначив, що конституцією Церкви є Євангеліє, тобто Боже Слово. «Кодекс канонів УГКЦ — це допоміжний стовп, який допомагає Церкві стояти. І водночас це буде доказом зрілості нашої Церкви, яка стремить до визнання свого патріархату», — підсумував архиєпископ і митрополит Перемишльсько-Варшавський Євген Попович.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦЛокації
Персони
Владика Євген ПоповичАрхиєпископ і митрополит Перемисько-Варшавський, Голова Канонічного відділу УГКЦ
