СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Нашими праотцями є передовсім наші предки, які нащодень давали свідоцтво віри», — владика Володимир Ющак
У Неділю Святих Праотців, що у літургійному календарі передує празнику Христового Рождества, 26 грудня 2021 року, владика Володимир Ющак пояснив вірним, ким є Святі Праотці та наші праотці у вірі.
Сьогодні в нас передостання неділя перед Христовим Різдвом. Називаємо її Неділею Святих Праотців. Найкраще її сенс пояснює стихира на стиховні з вчорашньої Вечірні: «Прийдіть, вірні, піснями вшануймо собор Праотців: Адама праотця, Еноха, Ноя, Мелхіседека, Авраама, Ісаака і Якова; в Законі ж: Мойсея і Арона, Ісуса, Самуїла і Давида, з ними ж Ісаю, Єремію, Єзекиїла і Даниїла й інших дванадцятьох, разом же й Іллю і Єлисея та всіх інших: Захарію і Христителя, і тих що сповіщали Христа — життя і воскресіння роду нашого».
Зрозуміло, що напередодні свят Христового Різдва згадуємо пам’ять тих знатних осіб з історії Ізраїльського народу, які свідомо чи несвідомо співпрацювали з Богом у здійсненні Його задуму щодо приходу на світ Спасителя людського роду. Почавши від біблійного Адама, праотцями є між іншими старозавітні патріархи, старозавітні пророки, аж до св. Івана Хрестителя. Праотцями не є однокровні, тобто земні предки Ісуса Христа, але особи, які спричинились своїми ділами, своїми словами, молитвою та відданням Богові до здійснення Божого задуму щодо відкуплення людини. Завдяки цим особам Божий задум міг втілюватись у життя на просторі тисячоліть та чергових поколінь. Остаточно здійснився з хвилиною приходу на світ Божого Дитяти, народженого з Діви Марії, у Вифлеємі Юдейському.
За тиждень, в останню неділю перед Христовим Різдвом, будемо згадувати пам’ять Святих Отців, тобто осіб, які по крові були людськими предками Ісуса Христа. Напевно, перечислені у наведеній вище стихирі особи не вичерпують всіх тих, які заслуговують на звання бути праотцями. Цього свідомий й автор цієї стихири, бо говорить: «та всіх інших: Захарію і Христителя, і тих що сповіщали Христа — життя і воскресіння роду нашого».
Згадувані сьогодні Святі Праотці — це особи, які жили кілька тисяч років тому. Патріарх Авраам, протопласт Ізраїлського народу, жив приблизно дві тисячі років перед Христом.
Сягаючи ближчих нам часів, можемо сказати, що також ми, як народ, як Церква, маємо своїх праотців, тобто осіб, яким завдячуємо своїм сьогоденням, тобто нашим походженням, своєю церковною і релігійною свідомістю, своєю національною ідентичністю, своїми вартостями, якими ми повинні керуватись у своєму житті. Нашими праотцями є релігійні та народні діячі і провідники. Тут варто згадати наших владик, покоління священників, які працювали протягом століть з нашим народом всюди там, де кинула його доля. Ними є наші вчителі, громадські діячі, письменники, поети, провідники. В релігійному просторі до праотців зачислити потрібно також монашество, катехитів, осіб, задіяних у життя та діяльність Церкви. Тут варто згадати також багато інших осіб заангажованих у життя наших парафій. Всі вони заслуговують на нашу вдячну пам’ять.
Але нашими праотцями є передовсім наші предки, які нащодень давали свідоцтво віри, прив’язання до Церкви та до християнських вартостей. Були їм вірні незалежно від зовнішніх обставин, в яких прийшлось їм жити. Їм всім завдячуємо сьогоднішню нашу релігійну і церковну свідомість. Їм завдямуємо те, що ми як Церква до сьогоднішнього дня існуємо, незалежно від різних депортацій, незалежно від еміграцій та неприхильних вірі, християнству, Церкві, течій секуляризації, ляїцизації, готових проковтнути Церкву разом з її християнськими вартостями. Це їм не вдалося власне тому, що ми мали сильних, відданих Богові, Церкві і народові наших власних праотців. Що буде завтра, цього не знаємо. Можемо тільки сказати, що на місце попередніх поколінь входимо тепер ми, їхні нащадки. Доля Церкви в майбутньому буде залежати від цього, якими праотцями буде наше покоління, якими вартостями будемо жити ми, які вартості передамо нашим наступникам.
Свята Христового Різдва, які будемо незабаром святкувати, в якійсь мірі дозволять вже сьогодні поставити діагноз про наше майбутнє. Ми перебрали від наших предків духовну спадщину Христового Різдва не тому, що був нею фольклор, чудові колядки та гарні традиції, але тому, що разом з ними наші предки передали нам свою справжню й глибоку віру у Воплоченого Божого Сина, у Його прихід на світ у людському тілі, як Божого Дитяти, яке народилось з Пресвятої Богородиці у Вифлиємі Юдейському. Для наших попередників це була правда, яку вони сприймали у глибокій вірі, правда, якою жили та яка мала реальний влив на їхнє щоденне життя.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Вже через неповних два тижні засядемо у своїх хатах до великої, тобто до Святвечора — традиційної вечері перед Христовим Різдвом і розпочнемо цьогорічні, бо за юліанським календарем буде це ще 25 грудня 2021 року, святкування празника Христового Різдва. Будемо бажати собі взаємно всякого добра. У цьому році, мабуть, наші побажання здомінують побажання кріпкого здоров’я, головно, коли ідеться про збереження перед коронавірусом та побажання мирно прожити наступний рік, головно в контексті небезпеки можливої збройної агресії на Україну з боку Росії. До цього, напевно, додадуться ще побажання всяких інших традиційних благ, таких як достаток щоденного хліба, людської зичливості, миру в родинах, добра і радості для наших наймолодших — дітей і онуків.
Крім цього всього я хотів би всім вам бажати ще також глибокої віру у Народженого в Вифлиємі, в людському тілі, Божого Сина. Пам’ятаймо, Христове Різдво — це не тільки елемент народної та релігійної традиції. Це елемент нашого глибокого духовного життя, нашої віри. Хочу також бажати всім вам мати силу та бажання продовжувати отриману від батьків і дідів духовну спадщину та долучити до неї наступне покоління святих праотців в нашій Церкві та в нашому народі. Бог має свої задуми щодо нас, щодо нашої Церкви. Але Божі задуми можуть здійснитись тільки при нашій заангажованості, відкритості та співпрації з задумом Сотворителя. Це буде можливим лиш тоді, коли ми будемо справжніми людьми віри.
Нехай у цьому всіх нас скріплює своєю ласкою Господь. Радісних, здорових, благословенних, пережитих у глибокій вірі свят Христового Різдва та справжньої духовної зустрічі з Новонародженим у Вифлиємських яслах Божим Сином.
† Володимир Ющак,
єпарх Вроцлавсько-Кошалінський
