СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Нашою життєвою ціллю не є втеча від зла, а прагнення добра», — преосвященний владика Володимир Груца
Які прагнення сьогодні зароджує біснуватий чоловік в нас? Насамперед розуміємо, що добре треба залишити, але багато чого поганого треба змінити. Відтак, мабуть, появляются і в нас якісь прагнення святості. Саме тому можемо бути вільними у своєму виборі. На цьому наголосив преосвященний владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії, під час проповіді до вірних в архикатедральному соборі Святого Юра у 23-тю неділю по Зісланні Святого Духа.
Коментуючи уривок з Євангелія, владика Володимир Груца звернув увагу, що Євангельське слово сьогоднішньої неділі провадить нас в Геразинський край, що проти Галилеї, де відбулося чудо зцілення біснуватого чоловіка.
«Ця розповідь дуже багата на символи та спостереження. Вона в жодному випадку не є для того, щоб нас сьогодні настрашити. Хоча, як трохи злякаємося, то може збудимося», — зауважив він.
Геразинський біснуватий не знає себе
Проповідник порівняв особистість біснуватого чоловіка перед зціленням і опісля.
«Перед зціленням цей чоловік на питання Ісуса не зміг назвати свого імені. Він не мав зв’язку з власною особою і не міг подати жодної інформації про себе. Бо інші сили говорили в ньому. В результаті він втратив свою людяність і гідність. Чому? Бо не носив одежі. В Старому Завіті Бог після гріхопадіння наших прародичів сам дав одяг людині, бо не зважаючи на все, вона має свою гідність», — пояснив владика Володимир і додав: «Біснуватий втратив свою соціальність. Крім того, що він не носив одяг, він жив у гробах, що для євреїв є місцем нечистоти і місцем перебуванням злих духів. Воно позбавлене святості і немає жодного відношення до родини чи до передання Ізраїльського народу».
Риси гріха
За його словами людина, яка не знала, ким вона є, була позбавлена святості, бо не могла виразити свою віру у Бога Творця. Найгірше, що ця людина не могла засвідчити свою віру в Бога.
«Отже, на прикладі рис біснуватого бачимо, який ланцюг проблем може мати гріховне життя для нас», — переконаний він.
Архиєрей пояснив, що ми всі маємо нахили до гріховних рис. Проте, це не означає, що всі є біснуватими. Це означає лише нашу схильність до зла, певних вад чи недоліків. Щоб краще пояснити свою думку, проповідник навів приклад з життя. На його переконання наша лексика показує, ким ми є і хто промовляє у нас. Бо з нас може промовляти заздрість, агресія, тоді ми самі не маємо слова, бо інші речі опановують нас і промовляють нашими устами.
Втрата зв’язку із Богом — втрата життя
«Чимало людей, на жаль, втратило контакт зі своїм тілом внаслідок різних узалежнень. Таким чином, людина віддає свобідну волю, яка є подарунком Творця, комусь іншому, хто є протилежний Богові. Коли людина втрачає зв’язок з Богом чи Церквою, тим самим втрачає життя. Тому що сенс життя є в Бозі», — сказав єпископ.
Звільнення біснуватого від гріха
Зустріч з Ісусом звільнила біснуватого чоловіка від його великої проблеми.
«Що стається з біснуватим після зустрічі з Ісусом? Найперше, він був при розумі, одягнений, знайшов контакт з власним життям і тілом. Тепер замість того, щоб сидіти при гробах, він сидить в ногах Ісуса і може відчути спільноту віри та Божу любов. Тепер чоловік може визнати свою віру», — пояснив проповідник.
«Так і ми, — переконаний владика Володимир, — хочемо мати відчуття власного тіла та прагнемо себе опанувати. Прагнемо бути любленими, захищеними. Хто нам це має подарувати? Ті, кому ми даруємо такі ж відчуття».
Новозавітній місіонер
«Вкінці зцілений чоловік хоче йти за Ісусом. Не знаємо чому. Можливо, з вдячності, але також не виключено, що зі страху. Можливо, він боявся повертатися до свого попереднього життєвого контексту, щоб не потрапити під поганий вплив. Ісус каже, щоб він повернувся додому і розказав, що Бог йому зробив. Відтак зціленний чоловік стає новозавітнім місіонером. Напевно, не одного застерігав перед помилками чи упадками. Можливо, він хотів залишитися біля Ісуса, щоб бути його близьким учнем. Але вчитель його відсилає, — якби це дивно не було. Він не хоче його лишати залежним від себе. Він даруємо йому свободу, бо не в рабстві, а у свободі людина повинна свідчити про Бога», — пригадав завершення цієї історії проповідник.
Бути християнами — це бути близько до Ісуса
На його переконання, ми маємо бути християнами у цьому світі, перебуваючи з Богом. Бо легко бути християнином у неділю і свята. Значно складніше протягом тижня: привітатися по-християнськи, свідчити прикладом власного життя, як Бог діє в нашому житті.
Дияволу, каже владика Володимир, дуже не подобається, що ми є зібрані на молитву, коли є злагода у наших родинах, коли молодь обирає Христа. Кожній людині є притаманне відчуття страху. Легше перемагати страх, будучи з Богом.
«Під час хрещення ми сказали злу — ні, а Богові — так. Якщо у житті ми скажемо Богові — ні, тоді автоматично з’єднаємося зі злом. Пам’ятаймо, що великі речі стаються в тиші, а все інше є театром. Життєвою ціллю не є втеча від зла, а прагнення добра. Бо там ми знайдемо Бога. Зрештою Його не треба дуже шукати, бо Він є дуже близько», — додав на завершення єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ владика Володимир Груца.
За матеріалами релігійного інтернет-ресурсу «Духовна велич Львова»Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
