СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиНародився у батьків, яких вважали бездітними, став священником у 38: нині уродини владики Бориса Ґудзяка
Сьогодні, 24 листопада 2021 року, святкує День Народження митрополит Філадельфійський, президент УКУ владика Борис Ґудзяк. Біографія архиєрея сповнена дивовижними подіями, у яких так чи інакше відчувається рука Божа. Його батьки 9 років не мали дітей, і коли наважилися на усиновлення, довідалися, що мама майбутнього владики при надії. Тоді у молитві жінка пообіцяла, що виховає сина для Бога. Довгим був шлях і майбутнього митрополита до священства. Владика Любомир Гузар навіть пожартував: «Посліднім віком став чоловіком».
Про ці та інші події свого життя владика Борис розповів ексклюзивно у проєкті «Теорія великого виклику» журналістці Мар’яні Романяк, а ми пропонуємо Вам прочитати 5 цікавих фактів із його біографії.
Мама пообіцяла, що виховає сина для Бога
«Мої мама з татом 9 років були бездітними у подружжі. Згодом лікарі сказали, що дітей із батьком у них взагалі не буде. Тоді вони й почали процес усиновлення дитини. Та раптом матір завагітніла. У травні під час маївок [традиційні молебні до Богородиці] вона дала обітницю: якщо народиться хлопчик, то виховає його для Бога.
Я це прочитав у львівській газеті, коли мені було вже 40 років. Я цього не знав, мама в жоден спосіб цього не показувала. Але в якийсь ненав’язливий спосіб вона це робила. Вона десь відкривала цю перспективу. І від початку до кінця — це Божа справа».
Тягу до молитви відчував з дитинства
«Знаєте, тяга до молитви була в мене з дитинства. Маючи 12, 13, 14 років, я шукав місця, де можна було помолитись. Тоді брав свій маленький мотоцикл, сідав на нього і їхав у ліс, там я мав таку маленьку святиню, де зупинявся й молився. У такі моменти я відчував покликання до глибшого духовного життя.
Те, що це мало бути священство, вирішилось пізніше. На церковного служителя я висвятився аж у 38 років… Блаженніший Любомир тоді сказав мені: «Посліднім віком став чоловіком»»
Про вагання щодо одруження
«Одна причина, чому я не просив свячень стільки років, було питання, чи одружуватись чи ні. Але вкінці я зрозумів, що не є важливо, що я хочу. Що Господь мене кличе до такого служіння і я почав сміятися зі своїх побажань, зі своїх сумнівів».
За прикладом Патріарха Йосифа
У своєму житті хотів іти за прикладом Патріарха Йосифа. Будучи вже підлітком, кілька разів мав нагоду зустрітись із єпископом-кардиналом в Америці й Римі. Тоді, коли я відчував покликання до священства, то розумів, що приклад Йосифа Сліпого мене притягає. Він не лише був чоловіком цього малого українського еміграційного гетто, а й стояв на фронті найбільшої баталії ХХ століття — тоталітаризму та його ідеології. І вистояв. Тому став лідером у найбільшому змаганні минулого століття й може вчити нас про змагання століття теперішнього. За його прикладом я хотів би йти в житті.
Про те як УКУ постало на місці, яке у Львові комуністи хотіли зробити своїм осередком
Передовсім, ми ставили запитання: який університет потрібен постмодерній Україні — країні, яка не лише має інші сильні навчальні заклади, а й на території якої живуть різні національності. Ми хотіли відповісти на виклики тоталітаризму, на цей страх та міжособисту недовіру, цим самим допомагаючи молодим людям бути вільними у спілкуванні, працювати чесно — без корупції і плагіату.
Потім для спорудження УКУ ми купили територію, на якій Червона армія з Москви будувала культурний центр Прикарпатського військового округу. Там, де партія мала бавитись, де мала свою ідеологію, так би сказати, втілювати в соцреалістичні культурні заходи, там сьогодні стоїть головний кампус Українського католицького університету. Мені здається, в Господа є почуття гумору.
За матеріалами релігійного інтернет-ресурсу «Духовна велич Львова»Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
