«Надягнув бронежилет на священничий одяг». Історія отця, який молиться із киянами

7 березня 2022

«Твоє Місто» збирає історії про непересічних киян, які захищають свій дім: на фронті, в теробороні, волонтерських групах, медичних батальйонах. Сьогодні розповідаємо про священника, який служить у церкві на Позняках у Києві і є прессекретарем Київської архиєпархії УГКЦ.

«Надягнув бронежилет на священничий одяг». Історія отця, який молиться із киянами

Про це у матеріалі Вікторії Савіцької для медіа-хабу «Твоє місто».

Служіння під кулями

Отець Андрій Боднарук їде на блокпости чи в домівки тих, що не покидають столицю, звершує богослужіння в укриттях і влаштовує розваги для дітей, щоби відволікти їх від війни.

«Я роблю те, що й раніше: служу Богові, Церкві та нашому народові. Я поряд у терпіннях, які випадають на долю людей. Намагаюся бути ближче до тих, що борються з ворогом, і до тих, що борються зі стресом і тривогою. А ще ми координуємо допомогу, яку отримуємо від благодійників. Учора надягнув бронежилет на священничий одяг, їжджу до людей у сховища і до тих, що залишаються в своїх оселях, як, для прикладу, жінка, якій поза 90 років. Вона сліпа, зосталася з донькою у своїй домівці», — розповідає священник.

Жертовність заради миру

Отець говорить про любов, каже, що бачить її у киянах. Саме любов керує їхніми діями, об’єднує в боротьбі. Андрій Боднарук певен, що жителі столиці завжди вміли гуртуватися довкола добрих справ, і війна тільки загострила цю потребу.

«Тепер наші люди не панікують, а бачать ще більшу потребу служити і бути опорою одне для одного. Я бачу їхню відданість. Багато хто з них, ті, що мали статки, гарний дім, жили у комфортних умовах, сьогодні часто вбрані у подерту куртку і штани, вартують на холоді вдень і вночі. Вони жертовні та віддані. Вони знають, заради чого стоять», — веде далі отець.


Колись священник знімав короткі роз’яснювальні або підбадьорливі відео у ТікТок. Каже, що мав понад 20 тисяч підписників. Зараз їх більше, але на соцмережі йому вже часу не вистачає.

Справжня цінність, на яку не зважали

Запитую отця Андрія, що він відповідає тим людям, котрі питають, навіщо та війна і чому стільки болю. Він пояснює, що це запитання ходить за ним, відколи став священником.

«Як тривога — то до Бога. Ісус Христос також терпів, бо знав, на що йде, і був розіп’ятий. Де був Бог, коли його син мучився? А Бог у той час на Хресті рятував людство від гріха! Так само й нині Бог рятує людей від погані та від зневіри. Ми ж часто нарікали, що нам важко, що ми такі бідні. А тепер розуміємо: якщо зранку можемо прокинутися з двома очима, руками і ногами, то це вже дуже багато!» — наголошує священник.

Зараз особливий час, щоб усвідомити цінність простих речей. Зі слів отця, війна — це час на примирення, на злагоду і ділення любов’ю. А що саме вона змінила у світі загалом та в серці кожного зокрема, побачимо згодом.

«Коли люди розіп’яли Христа, коли він був у гробі, вони також не бачили змін. Але потім настало воскресіння, після мук, після смерті. Прийде час, і те воскресіння настане», — запевняє священник.

Лють не може бути священною

Андрій Боднарук вважає, що не варто лютувати, що лють не може бути священною, лють — не на добро. І знову згадує Христа, який просив прощення для своїх убивць, «бо не відають, що роблять», і про Богородицю, яка мовчки молилася. Священник просить не проклинати ворога, щоби не уподібнюватися до нього. А силу до боротьби, каже, можна знайти у вірі та в довірі до Господа.

Отець признається, що йому також страшно, що в часі війни всі його емоції загострилися, однак дякує за них Богові, бо вони рятують життя, а тиша і молитва допомагають знайти відповіді на найскладніші питання.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ

Локації

Дивіться також

Живе Телебачення Мукачівська греко-католицька єпархія Релігійно-інформаційна служба України Український Католицький Університет Офіційний сайт Ватикану Новини Ватикану Consilium Conferentiarum Episcoporum Europae