На Тернопільщині урочисто відзначили 225-річчя храму та 325-річчя парафії

5 вересня 2025

31 серпня 2025 року парафія Успіння Пресвятої Богородиці села Прошова Великобірківського деканату відзначила два знакових ювілеї — 225 років від часу заснування храму та 325 років з часу утворення парафії. Єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський Володимир Фірман з нагоди свята очолив Архиєрейську Божественну Літургію.

На Тернопільщині урочисто відзначили 225-річчя храму та 325-річчя парафії

Співслужили архиєреєві декан Великобірківський о. Михайло Піняга, парох храму о. Михайло Рудак та священники навколишніх парафій. До храму прибуло чимало вірних, щоб у молитві подякувати Богові за дар присутності Церкви в їхньому селі протягом століть. Про це повідомляє пресслужба Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ.

У проповіді владика Володимир звернув увагу на євангельське читання про зустріч Ісуса з багатим юнаком, підкресливши, що справжній мир і повнота життя можливі лише тоді, коли серце людини повністю належить Богові: «Ми бачимо людину, яка виконує заповіді і чинить добро, але не знаходить спокою. Чому? Бо її серце прив’язане до багатства. Сьогодні Господь закликає кожного з нас: „Іди за Мною“. Цей заклик потребує радикального рішення — довіритися Богу повністю, не залишаючи місця для прив’язаності до матеріального чи тимчасового. Якщо серце наше зайняте чимось іншим, окрім Бога — ми не зможемо Його наслідувати».

Єпископ наголосив на важливості духовної пильності, зокрема в умовах війни, коли серця багатьох наповнює страх і втома: «Сьогодні Господь є особливо близько до кожного з нас. У випробуваннях, болі, втраті — Він поруч. І тільки Бог здатний зцілити наше серце та дати справжній мир. Усе інше — марнота. Лише Бог є змістом і метою нашого життя», — підкреслив владика, цитуючи святого Августина: «Неспокійне серце наше, доки не спочине в Тобі».

Він також пригадав роль храму в житті вірних: «У цьому храмі протягом століть люди хрестилися, сповідалися, приймали Пресвяту Євхаристію, укладали подружжя. Це місце присутності Бога. Саме тут ми маємо доступ до Святих Таїнств, які живлять і освячують нашу душу. Тут ми чуємо заклик Ісуса: „Іди за Мною“».

Особливим моментом святкування стало освячення двох нових ікон — святого Григорія Богослова і святої Вероніки. Як розповів парох парафії о. Михайло Рудак, ці ікони були історично частиною храму, але були втрачені під час історичних потрясінь. Згідно з архівними матеріалами, святині було відтворено та повернуто до храму. Їх придбано коштом агрофірми «Медобори».

На завершення святкувань відбулося освячення води.

Довідка

Церкву збудували у 1700 році як муровану — після того, як дві попередні дерев’яні споруди згоріли під час татарських нападів. У 1707 році поруч звели кам’яний дзвіницю з чотирма дзвонами, з яких зберігся лише один.

У 1939–1945 роках парохом був о. Василь Станимир, який відмовився перейти до Російської Православної Церкви. У 1950 році його арештували НКВС та заслали до Тюменської області. Повернувшись у 1959-му, він долучився до підпільного служіння греко-католикам.

У період хрущовських репресій храм закрили, і парафіяни служили у сусідньому селі Скоморохи.

Після відзначення тисячоліття Хрещення Русі-України в 1988 році влада дозволила відкрити храм, але лише під юрисдикцією РПЦ. Віряни домагалися повернення до УГКЦ, і в 1991 році блаженніший Мирослав Любачівський затвердив статут парафії УГКЦ у Прошові.

У 1991 році на парафії розпочало свою діяльність братство Матері Божої Неустанної Помочі. Церква стала центром національно-духовного виховання: парафіяни спорудили символічну могилу січовим стрільцям і воїнам УПА

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ