СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиНа Кіпрі вперше за три століття з’явився латинський католицький єпископ
16 березня відбулася єпископська хіротонія о. Бруно Варріано, Патріаршого вікарія на Кіпрі. І це історична подія, у якій також взяв участь єпископ Української Греко-Католицької Церкви владика Степан Сус.
Від моменту смерті Філіппо Моченіго минуло 340 років. Відтоді на Кіпрі не було католицького єпископа латинського обряду. Однак з 16 березня все змінилося, оскільки о. Бруно Варріано, францисканець Братів Менших, вікарій Латинського Патріархату Єрусалиму на Кіпрі, був висвячений на єпископа кардиналом П’єрбаттіста Піццабалла, Латинським Патріархом Єрусалиму, у співслужінні з маронітським архиєпископом Кіпру Селіном Жаном Сфейром та кардиналом Фортунато Фрецца. Таким чином, нарешті відкривши 29 вересня 2022 року катедру в Нікосії, Католицька Церква Кіпру набуває ще більшої ваги.
«Це важливий сигнал з двох причин. Перш за все, Кіпр є останньою країною в Європі, розділеною стіною (точніше, зеленою лінією) і з турецькою окупаційною зоною, де церкви часто були перетворені на мечеті або громадські місця, і чия душпастирська опіка перебуває в руках патріаршого вікарія, який тепер матиме більший вплив на свою роботу. А оскільки призначення відбулося після висвячення в кардинали Патріарха Єрусалиму П’єрбаттісти Піццабалли, обидва ці призначення є ознакою того, наскільки важливою Святий Престол вважає Святу Землю», — зазначає ватиканський журналіст Андрея Галльярдучі для видання «ACI Stampa».
Велике представництво єпископів і священників
У своїй проповіді під час свячень кардинал Піццабалла нагадав, що «останній латинський єпископ, який проживав на острові, помер рівно 340 років тому. Сьогодні ми є свідками історичного моменту для нашої Церкви, для Латинського Патріархату, але я б також сказав для всіх. Момент святкування, прекрасний момент для Церкви, який, я сподіваюся, допоможе нам зміцнити наше почуття спільності та єдності».
На свяченнях також були присутні кардинал Амеріко Мануель Алвес Аґіар, єпископ Сетубалу (Португалія), кардинал Оділо Педро Шерер, архиєпископ Сан-Паулу (Бразилія) — єпархії, звідки походить отець Варріано, архиєпископ Джованні П’єтро Даль Тозо, Апостольський нунцій в Йорданії і на Кіпрі, владика Степан Сус, голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ. Крім них, були присутні 40 єпископів, сотні священників, але перш за все — і це знак, який не можна недооцінювати — Архиєпископ Георгіос III, глава Кіпрської Православної Церкви, який також представляв Православний Патріархат Єрусалиму.
Крім представників Пасторально-міграційного відділу УГКЦ — владики Степана Суса та о. Андрія Гаха, на хіротонії були ще двоє священників УГКЦ — душпастир для українців-греко-католиків Кіпру о. Василь Захарусь та душпастир для українців-греко-католиків Греції о. Ігор Посоленик.
Свідченням важливості цієї події є те, що на хіротонії були присутні представники Державного міністерства, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства культури, Міністерства закордонних справ та Голова Верховного суду Кіпру, а також представник Організації Об’єднаних Націй.
Латинський Патріарх Єрусалиму: «Бути образом Доброго Пастиря»
Звертаючись безпосередньо до нового єпископа у своїй проповіді, кардинал Піццабалла сказав: «В останні роки на острові Кіпр, як і в житті єпархії в цілому, з’явилися нові душпастирські виклики, і це вимагає сильнішої церковної присутності та іншого, більш сміливого душпастирського служіння, поширеного на всіх вірних на цій території, які часто перебувають у дуже вразливих соціальних ситуаціях».
Латинський Патріарх Єрусалиму нагадав, що «наше перше завдання — бути близькими до всіх, підтримувати потреби всіх, наскільки це можливо, усвідомлюючи, що наша перша мета — бути образом Доброго Пастиря, повернути всіх до зустрічі з Воскреслим, єдиним Добрим Пастирем».
Говорячи про необхідність побудови міцного та ефективного душпастирського плану на Кіпрі, кардинал Піццабалла сказав, що перш за все «єдиний душпастирський план, який ви повинні будете представити, — це свідчити, що зустріч з Христом — це найпрекрасніше, що може статися з людиною, і що християнська спільнота будує своє життя з Євхаристії перед будь-якою іншою діяльністю, а також робити все можливе, щоб життя Христа втілювалося в наших громадах».
«Шлях до цього, — додав Патріарх, — це якраз те, що щойно було проголошено в Євангелії: служити, робити себе слугою, любити безкорисливо, нічого не вимагаючи. Щодня віддавати своє життя за довірене тобі стадо».
Так розпочинається важлива місія нового єпископа, який 17 березня відслужив свою першу урочисту Месу як член єпископату.
Історична довідка про Церкву на Кіпрі
Присутність католиків латинського обряду на Кіпрі триває з 1192 року, хоча перші контакти з латинянами датуються 1126 роком, коли кіпріоти зустріли торговців з Венеції та Генуї.
Початковою датою є 1192 рік, оскільки того року хвиля католицьких і римських мігрантів прибула з Риму, Кілікії та Леванту, яких приймав король Єрусалиму Франциск. Вже в 1196 році в Нікосії вступив на посаду архиєпископ латинського обряду, а три інші єпископи оселилися у Фамагусті, Лімасолі та Пафосі. Це призвело до прибуття багатьох католицьких релігійних орденів між 1192 і 1489 роками, в той час католики латинського обряду на Кіпрі становили від 15 до 20 відсотків населення.
Після османського завоювання 1570–1571 років Латинська Церква розпалася, хоча священники зберегли свою присутність, зокрема у францисканських монастирях, а консульства в Ларнаці надавали підтримку багатьом банкірам, лікарям, купцям з Європи, які прибували на Кіпр.
Завдяки їм розвивалася невелика латинська спільнота. Релігійні громади засновували школи, такі як «Школа Святої Землі» францисканців, заснована в 1646 році, або Школа Святого Йосифа сестер Святого Йосифа, відкрита в 1844 році.
Починаючи з 1878 року, британський період характеризувався більшою толерантністю. Громада латинського обряду стала більш поширеною, а зусилля в галузі освіти також зросли, що сприяло більшій інтеграції між громадою латинського обряду та кіпрським суспільством.
Здобуття Кіпром незалежності в 1960 році призвело до визнання католицької громади латинського обряду як релігійної групи, і один з її представників був обраний до кіпрського парламенту.
У 1974 році Туреччина вторглася на Кіпр. Католики були змушені знайти притулок на вільній частині острова, але католицька громада латинського обряду продовжувала процвітати. Роль шкіл була дуже важливою. Сьогодні на Кіпрі є лише дві латинські школи: коледж Терра Санта в Нікосії та школа Санта Марія в Лімасолі.
Натомість Латинський Патріарший вікаріат присутній на Кіпрі з 1847 року, коли Пій XII відновив Латинський Патріархат Єрусалиму. Цього року він святкує 175-ту річницю свого відновлення.
Переклад з італійської мовиФото: Латинський Патріархат Єрусалиму
За матеріалами Андреа Галльярдучі для видання «ACI Stampa»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
Персони
Владика Степан СусЄпископ Курії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства, титулярний єпископ Зігріса, Голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ
