СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Володимир Ковбич: «Отримання Євхаристійного хліба означає бути хлібом життя для себе та для інших»
Опісля дня Торжественного поклоніння пречистим Тайнам Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа, ми спілкуємося із владикою Володимиром Ковбичем, архиєпископом і митрополитом Куритибським, про один із наслідків закриття храмів під час пандемії Covid-19, а також неможливості відвідувати храми з причини воєнних дій — «євхаристійний голод». Про цей феномен доволі часто згадував і продовжує згадувати Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав. Важливо зазначити, що інтерв’ю подається на двох мовах: українська та португальська.
Інтерв’ю було записане ще до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, а відтак доповнене.
Пандемія коронавірусу Covid-19, яка розпочалася у грудні 2019 року в китайському містечку Ухань (провінція Хубей, Китай), у швидкому темпі розповсюдилася на увесь світ. В один момент їй вдалося зупинити діяльність цілих країн, поставити на паузу міжнародні подорожі та авіаперельоти. Проте, найстрашнішим наслідком цього захворювання залишаються людські жертви, які досягли 6 941 095 померлих, відповідно до даних ВООЗ.
У зв’язку із поширенням хвороби, уряди різних країн у боротьбі з пандемією почергово запроваджували різні карантинні заходи. Ці карантинні методи вплинули й на Церкву та церковне життя. Пандемія коронавірусу Covid-19 змінила наше повсякденне життя, наші усталені звички та сприйняття багатьох навколишніх речей. Змінила, мабуть, і наші релігійні переконання та віру.
Одним із способів боротьби із поширенням захворювання Covid-19 стали обмеження соціальних контактів та ізоляція. Частиною цього стало закриття храмів та неможливість живої участі у богослужіннях у багатьох країнах світу. Це призвело до поширення онлайн-трансляцій богослужінь, до зміни душпастирського проводу та креативних ініціатив зі сторони духовенства. Сьогодні ж ми вже говоримо про певні наслідки пандемії та уроки, які винесли із цього періоду. Сьогодні ми говоримо про посткоронавірусний світ.
24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення у незалежну та суверенну державу Україну. Війна також призвела до змін у душпастирстві. І хоч люди не перестали ходити до храмів, часто воєнні дії їм це не дозволяють. Тож ми знову можемо говорити про «євхаристійний голод» у частини наших співвітчизників. Варто зазначити, що зі своєї сторони священники намагаються зробити все можливо, щоби цього не сталося.
Сьогодні ми спілкуємося із владикою Володимиром Ковбичем, архиєпископом і митрополитом Куритибським, про один із наслідків закриття храмів, а саме «євхаристійний голод». Про цей феномен доволі часто згадує Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав.
Чи можемо ми твердити про «євхаристійний голод» як наслідок пандемії Covid-19? Чи не може Церква годувати своїх вірних за посередництвом новітніх засобів зв’язку? Та, чи не має Пресвята Євхаристія стати першою причиною повернення до храмів та оживлення парафіяльних спільнот?
Podemos confirmar uma «fome eucarística» como consequência da pandemia de Covid-19? A Igreja não poderia alimentar seus fiéis por meio dos meios de comunicação mais recentes? Mas não deveria a Sagrada Eucaristia ser o primeiro motivo para retornar às igrejas e reavivar as comunidades paroquiais?
Entre tantas outras fomes, a «fome eucarística» foi a mais aguda entre os cristãos de autêntica vivência sacramental. Os hodiernos meios de comunicação contornaram parcialmente a situação de fome espiritual e eucarística, mas não substituíram e jamais poderão substituir a recepção corporal do pão eucarístico. Sendo a fonte e o ápice da vida cristã, a Eucaristia, evidentemente, é a motivação primordial do retorno às igrejas, onde se faz o contato direto com o pão eucarístico.
Серед багатьох інших голодів «євхаристійний голод» був найгострішим серед християн справжнього сакраментального досвіду. Сьогоднішні засоби спілкування частково подолали ситуацію духовного та «євхаристійного голоду», але вони не замінили і ніколи не замінять прийняття Євхаристійного хліба під час живої участі. Як джерело і вершина християнського життя, Євхаристія, очевидно, є першорядною мотивацією для повернення до церков, де здійснюється безпосередній контакт з Євхаристійним хлібом.
Поділіться своїм власним досвідом пережиття пандемії Covid-19? Чи можемо ми говорити про певне покарання зі сторони Бога сучасного людства? Чи, все таки, це нагода стати кращими та більш людяними?
Excelência Reverendíssima, muito obrigado pelo seu consentimento e tempo para esta conversa. Em primeiro lugar, compartilhe sua própria experiência de sobrevivência à pandemia Covid-19. Podemos falar de um certo castigo do Deus da humanidade moderna? Isso é uma oportunidade de se tornar melhor e mais humano?
Foi uma experiência muito dura, deprimente, extremamente limitadora, tendo que ficar isolado, fazendo o possível pastoralmente com as transmissões virtuais das celebrações, não podendo ver e conversar com as lideranças e com os fiéis. Fui infectado pelo coronavírus, mas de forma praticamente assintomática, porque meu estado de saúde estava bom e já havia tomado as duas doses da vacina, além dos cuidados sanitários que vinham sendo tomados. Não é uma situação de ter sobrevivido, mas de uma sensação de impotência diante do terrível mal, que ceifou milhares de vidas em todo o mundo e, principalmente, aqui no Brasil, de forma irresponsável por parte do governo central. É uma sensação de tristeza, decepção, indignação, repúdio. A pandemia proporcionou uma enorme provação e também alguns aprendizados: fragilidade da vida biológica humana e responsabilidade em preservá-la e cuidá-la; melhor percepção dos perigos da globalização, que favorece a proliferação dos diversos males; valorização e vivência espiritual da família como «Igreja doméstica»; uso das mídias sociais de comunicação para os trabalhos administrativos e pastorais.
Deus revelou sua vontade e seu desígnio, decretou seus santos mandamentos, traçou um plano de salvação para a humanidade, que se cumpriu plenamente em Jesus Cristo. Deus respeita a liberdade humana. Então, tudo o que o homem faz de errado, pecaminoso, desobedecendo à vontade de Deus, atrai para si, para seus semelhantes e ao planeta os males pelos quais ele é o responsável e não Deus. Podemos dizer que a pandemia do Covid-19 é uma nova praga do Egito que a própria humanidade permitiu que dominasse o planeta terra, como um castigo indireto de Deus. A humanidade deveria, uma vez por todas, aprender a lição dessa pandemia a fim de globalizar a justiça social, a caridade e a fraternidade universal.
Це був дуже важкий, пригноблювальний, надзвичайно обмежуючий досвід, коли доводилося ізолюватися, робити те, що було можливо, пасторально з віртуальними трансляціями богослужінь, не мати можливості бачити та розмовляти з священниками та вірними. Я був заражений коронавірусом, але практично безсимптомно, тому що моє здоров’я було добре, і я вже прийняв дві дози вакцини, крім того, що додержувався санітарних рекомендацій. Це не ситуація виживання, а відчуття безсилля перед страшним злом, яке забрало тисячі життів у всьому світі і, головно тут, у Бразилії, внаслідок безвідповідальності зі сторони центральної влади. Це почуття смутку, розчарування, обурення, огиди. Пандемія дала величезне випробування, а також деякі уроки: крихкість біологічного життя людини та відповідальність за його збереження та піклування; краще розуміння небезпек глобалізації, що сприяє поширенню різного роду зла; оцінка та духовне переживання сім’ї як «домашньої церкви»; використання соціальних комунікаційних медіа для адміністративної та душпастирської роботи.
Бог відкрив Свою волю і мету, постановив Свої святі заповіді, окреслив план спасіння людства, який повністю здійснився в Ісусі Христі. Бог поважає свободу людини. Отже, все, що людина робить неправильно, гріховно, не підкоряючись волі Божій, притягає до себе, до своїх ближніх і до планети зло, за яке відповідає вона, а не Бог. Можна сказати, що пандемія Covid-19 — це нова чума в Єгипті, якій саме людство дозволило панувати на планеті Земля, як непряме покарання від Бога. Людство повинно раз і назавжди засвоїти урок цієї пандемії, щоб глобалізувати соціальну справедливість, милосердя та загальне братерство.
Однією із характеристик пандемії, за словами Блаженнішого Святослава, стала неможливість приступання до Святих Таїнств, зокрема Таїнства Пресвятої Євхаристії. У свою чергу, це явище призвело до виникнення т. зв. «євхаристійного голоду» у наших вірних. Поясніть, що має на увазі Церква, коли говорить про «євхаристійний голод»?
Uma das características da pandemia, segundo Sua Beatitude Sviatoslav, era a impossibilidade de receber os Santos Sacramentos, em particular o Sacramento da Sagrada Eucaristia. Por sua vez, esse fenômeno levou ao surgimento da assim chamada»fome eucarística» em nossos fiéis. Explique o que a Igreja quer dizer quando fala de «fome eucarística»?
Eu diria que «fome eucarística» é uma boa metáfora para expressar uma fome mais ampla de cunho eclesial, sacramental, espiritual, humanitário. Primeiramente, é o desejo de receber o pão eucarístico, o pão da vida eterna. Mas, como numa refeição comunitária, o saciar a fome, o alimentar-se, acontece num contexto mais amplo em que outras «fomes» também são saciadas: a espiritualidade, a eclesialidade, a partilha, o encontro, o diálogo, a convivência, a solidariedade.
Я б сказав, що «євхаристійний голод» є гарною метафорою для вираження ширшого голоду церковного, сакраментального, духовного, гуманітарного характеру. По-перше, це бажання отримати Євхаристійний хліб, хліб вічного життя. Але, як і під час спільної трапези, вгамування голоду, їжа відбувається в ширшому контексті, в якому задовольняються й інші «голоди»: духовність, церковність, обмін, зустрічі, діалог, співіснування, солідарність.
Чи можемо ми говорити про існування своєрідного «євхаристійного голоду» під час підпільного служіння Української Греко-Католицької Церкви у минулому столітті? Чого можуть навчити нас сьогодні наші попередники у вірі у своєму ставленні до Пресвятої Євхаристії?
Podemos falar sobre a existência de uma espécie de «fome eucarística» durante o ministério secreto da Igreja Greco-Católica Ucraniana no século passado? O que nossos predecessores podem nos ensinar hoje sobre a fé em sua atitude para com a Sagrada Eucaristia?
Pessoalmente, somente ouvi falar sobre a «fome eucarística» nos tempos da repressão comunista da União Soviética. Certamente, as testemunhas dessa época terrível vivenciaram essa fome de forma inigualável e podem dar profundas explicações para o enriquecimento de nossa vivência sacramental-eucarística. É um aspecto muito interessante da vida cristã nos tempos da «Igreja das catacumbas». Essas testemunhas podem nos ensinar a autêntica fé e amor e a força espiritual e moral que isso trouxe e pode trazer para a vida cristã e eclesial, sobretudo em tempos de perseguição e de grandes dificuldades existenciais.
Особисто я лише чув про «євхаристійний голод» за часів комуністичних репресій у Радянському Союзі. Безперечно, свідки того страшного часу пережили цей голод неперевершено і можуть дати глибокі пояснення для збагачення нашого сакраментально-євхаристійного досвіду. Це дуже цікавий аспект християнського життя в часи «катакомбної Церкви». Ці свідки можуть навчити нас справжньої віри та любови, а також духовної та моральної сили, що це їм принесло та може принести у християнське та церковне життя, особливо у часи переслідувань та великих екзистенціальних труднощів.
Ми часто говоримо та чуємо у Церкві про те, що Пресвята Євхаристія є джерелом та вінцем християнського життя. Ми закликаємо себе та довірених нашій опіці вірних приступати до прийняття цього Таїнства. Але з іншої сторони, сьогодні ми часто спостерігаємо ситуацію, коли до Причастя приступає лише невелика кількість присутніх на Літургії людей. Яке значення для християнина XXI століття має Пресвята Євхаристія? І чи взагалі можна називатися християнином, «не споживаючи Тіла і Крові Сина Чоловічого»?
Muitas vezes dizemos e ouvimos na Igreja que a Sagrada Eucaristia é a fonte e o ápice da vida cristã. Chamamos a nós mesmos e osfiéis que nos foram confiados para se aproximare receber este Sacramento. Mas, por outro lado, hoje, freqüentemente, observamos uma situação em que apenas um pequeno número de pessoas presentes na Liturgia recebem a Comunhão. Qual é o significado da Sagrada Eucaristia para o cristão do século 21? Podemos ser chamados de cristãos «sem consumir o Corpo e o Sangue do Filho do Homem»?
No século 21, a Eucaristia deve ser a motivação principal, o fundamento e a dinâmica daquilo que a Igreja contemporânea, sob o pontificado do Papa Francisco, busca para si mesma: mudar seu modo de ser, pensar e agir, numa estrutura e formato sinodal. Refletindo a comunidade cristã primitiva de Jerusalém, as comunidades paroquiais devem ser verdadeiras comunidades eucarísticas em que a sinodalidade, com todas as suas consequências teológicas e pastorais, seja uma qualidade viva e real. Portanto, um fiel católico consciente não é um cristão autêntico sem a Eucaristia e a correspondente vivência eucarística. Na comunidade eucarística, ele precisa ser eucarístico, viver a Eucaristia ou viver eucaristicamente. Receber o pão eucarístico implica em ser pão da vida para si mesmo e para os outros em seus ambientes vitais e profissionais.
У XXI столітті Євхаристія має бути головною мотивацією, основою та динамікою того, чого прагне сучасна Церква під понтифікатом Папи Франциска: змінити свій спосіб буття, мислення та дії у синодальній структурі та форматі. Відображаючи ранньохристиянську спільноту Єрусалиму, парафіяльні спільноти повинні бути справжніми євхаристійними спільнотами, в яких синодальність з усіма її богословськими та пастирськими наслідками є живою і справжньою якістю. Отже, свідомий вірний католик не є справжнім християнином без Євхаристії та відповідного євхаристійного досвіду. У євхаристійній спільноті він повинен бути євхаристичним, жити Євхаристією або жити євхаристійно. Отримання Євхаристійного хліба означає бути хлібом життя для себе та для інших у їх життєвому та професіональному середовищі.
Очевидно, що Пресвята Євхаристія має важливе, а то й першочергове значення для справді християнського життя. Проте, як ми вже зазначили, період карантинних обмежень унеможливив для багатьох людей її прийняття. Тоді, чому ж Церква не пристосувалася до обставин часу та не витворила інші способи прийняття Святого Причастя? Чи може колись це Таїнство уділятися онлайн?
É óbvio que a Sagrada Eucaristia é importante, senão de significado primordial para uma vida verdadeiramente cristã. No entanto, como já observamos, o período de restrições de quarentena tornou impossível para muitas pessoas recebê-lo. Então, por que a Igreja não se adaptou às circunstâncias da época e não criou outras formas de receber a Sagrada Comunhão? Este Sacramento pode ser administrado online?
Sacramento administrado online, de forma alguma; se fosse levado às casas por drones, até que poderia ser. As celebrações da Divina Liturgia transmitidas pelas mídias não equivalem à celebração participada presencialmente. Têm valor enquanto uma forma a mais de oração e escuta da Palavra de Deus e da Igreja, mas, mesmo que assistidas com piedade e devoção, para o fiel não é celebração eucarística. Eucaristia é o remédio da imortalidade (Santo Atanásio): ligação corporal-física-emocional-espiritual com o pão do céu, deixado para nós pelo Salvador — Jesus Cristo e atualizado pelos sacerdotes da Igreja. É necessário recebê-lo ao vivo, presencialmente.
Таїнство, уділене онлайн, не може бути жодним способом; якби його до домів розвозили дрони, то могло б бути (ред. — сміється). Звершення Божественної Літургії, які передають засоби масової інформації, не є рівнозначними богослужінню, на якому вірні є присутні особисто. Вони цінні як додаткова форма молитви та слухання Слова Божого та Церкви, але навіть якщо їм допомагають з побожністю та відданістю, для вірних це не євхаристійна жертва. Євхаристія — це засіб безсмертя (св. Афанасій): тілесно-фізично-емоційно-духовний зв’язок з Хлібом з неба, залишеним нам Спасителем — Ісусом Христом і оновленим священниками Церкви. Отримати його потрібно наживо, особисто.
І наприкінці, на Вашу думку, чи може усвідомлення важливості Пресвятої Євхаристії стати тим чинником, який допоможе людям повернутися у свої парафіяльні спільноти та храми після періоду ізоляції?
Por fim, você acha que a consciência da importância da Sagrada Eucaristia pode ser um fator que ajudará as pessoas a retornar às suas comunidades paroquiais e igrejas após um período de isolamento?
Existem muitos pontos fracos na vida eclesial e na vida cristã por causa da falta de uma consciência eclesial-comunitária maior e mais profunda no sentido da vivência eucarística. É uma questão que toca o fundamento, a centralidade da vida da Igreja. Melhorar a consciência eclesial-eucarística dos fiéis, sem dúvida, é um fator de um retorno maior e mais produtivo. Porém, é preciso pensar mais na qualidade do que na quantidade; e o que define a qualidade é a vida eucarística autêntica.
У церковному житті та в християнському житті є багато слабкостей через відсутність більшої та глибшої свідомості церковної спільноти щодо євхаристійного досвіду. Це питання торкає основу, центральне місце життя Церкви. Поліпшення церковно-євхаристійної свідомості вірних, безсумнівно, є чинником більшого та пліднішого повернення. Однак, потрібно більше думати про якість, ніж про кількість; а те, що визначає якість, — це справжнє євхаристійне життя.
Розмовляв: о. Іван ВихорПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
