СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Ігор Возьняк про істинне розуміння хреста: «Споглядаємо не лише на спасенний хрест, а ясно бачимо на ньому самого Спасителя, нашого Бога, нашу Любов!»
Сьогодні в особливий спосіб підносимо очі на хрест, щоб бачити розіп’ятого люблячого Божого Сина на хресті. Споглядаємо не лише на спасенний хрест, а ясно бачимо на ньому самого Спасителя, нашого Бога, нашу Любов! Ми не в силі зрозуміти шаленої любові Бога до нас! Люди ображають Його мільярдами гріхів, одягаються ненавистю проти Господа, а Він не ображається на народ, не відвертається, не карає — Любов любить людей! Ось такому Богові, такій Любові чинимо у ці дні доземні поклони! Любимо хрест Господній, на якому помирав та спасав нас наш любий Спаситель!
Дорогі та любі молільники, вітаю усіх вас на молінні та дякую за ваше добровільне усвідомлення потреби Бога в житті людини! Цікаво й те, що коли людина далека від Господа, живе у своє задоволення, прямує дорогою беззаконня, не хоче чути про Божі установи, — Господь не відкидає її, а утримує при житті у своєму Провидінні! Бог очікує кожну людину як свою найріднішу дитину, щоб їй допомогти. І коли вона віддаляється від Нього, наражається на духовну небезпеку, здобуває багато гріховних ран — Господь чекає, щоб зцілити своє духовне дитя. Ізраїльський народ часто віддалявся від Господа, навіть коли поверталися з Єгипту в обіцяну землю — люди звинувачували Бога, чинили бунт, поклонялися божкам тощо, а Господь очікував їхнього навернення, довго виховуючи народ. Бог давав час на роздуми та покаяння, не спішив карати.
Свята Церква пропонує своїм вірним застановитися над значенням святого хреста, на якому помер Ісус Христос, щоб спасти кожну людину. Дуже часто в Господньому промислі використовуються символи. Наприклад, змій спокусив жінку в раю, і вона зірвала з дерева плід, з’ївши те, що було заборонено Богом — ніби гріх зійшов з дерева. Ісус Христос теж помер на хреснім дереві, відкупивши увесь людський рід від гріха, який вчинили перші люди, проживаючи у раю! В одному і другому випадку дерево відіграло свою роль. Не буду вдаватися у пошуки інших символів, бо цього важного та очевидного символу вистачає, щоб довго роздумувати над глибоким Божим Провидінням. Коли ізраїльтяни йшли пустинею, забракло їм води, підійшли до Мери, «та води з Мери не могли пити, бо гірка була». Люди нарікали на Мойсея: «А він заголосив до Господа; і вказав йому Господь дерево; вкинув він його у воду, і вода стала солодкою…» (Вих. 15, 25). Ми добре розуміємо, що дерево не спасає, не осолоджує води, не розділяє морських вод (пор. Вих. 14, 16) — це Господня сила, яка діє через середники чи символи, бо так бажає Творець. Не дерев’яний хрест спас людський рід від неволі диявола, лиш Син Божий, який помер, розіп’ятий на хресті, врятував людей від вічного прокляття! За усім криється Бог, Він створив людину, Він любить її, Господь рятує, освячує та спасає!
Відомо, що Ісуса Христа несправедливо оскаржували та засудили. Судили Спасителя за добро, яке чинив у народі, не вказуючи на нього: зціляв словом недуги, кормив у чудесний спосіб народ, виганяв бісів з людей, воскрешав мертвих… Божі люди не судили б Христа за такі вчинки, а Ісус, викриваючи людську фальш, так відізвався до беззаконних: «Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому…» (Ів. 8, 44). Люди під впливом демона чинять жорстокі беззаконня — ніщо не може їх вгамувати. Сам Господь, шануючи волю людини, не зупиняє силою гріховних вчинків.
Ісуса привели перед Пилата, римського ставленика, щоб той видав несправедливий суд на нього. Римлянин зрозумів, що Ісуса несправедливо оскаржують, не знаходив жодної провини, щоб Його судити, не то що на смерть — навіть грошового покарання чи затримати у в’язниці не було підстав. Пилат звернувся до юдеїв: «… То беріть собі його ви і судіть за вашим законом. — Юдеї ж йому: Не дозволено нам нікого вбивати!» (Ів. 18, 31). Підступ юдеїв був надмірний: «… Та не ввійшли вони у Преторію, щоб не осквернитись, а й могти їсти пасху» (Ів. 18, 28). Вбивали невинну людину у своїх серцях, наполягли на засудові, усе зробили, щоб Христос був розп’ятий — і це не уважали оскверненням? А увійти в Преторію — було великим оскверненням?! Вкінці домоглися свого і вбили Христа чужими руками, уважаючи себе невинними. А Господь глядить і добре знає серце людини, вповні відає лють, скриту в душі. Прийшов до своїх, а свої не то, що Його не пізнали — жорстоко вбили Його? Сам Господь про себе сказав: «… Ілля вже прийшов, та вони його не пізнали, а вчинили з ним, що хотіли. Так і Син Чоловічий має від них постраждати» (Мт. 17, 12). І постраждав.
Сьогодні в особливий спосіб підносимо очі на хрест, щоб бачити розіп’ятого люблячого Божого Сина на хресті. Споглядаємо не лише на спасенний хрест, а ясно бачимо на ньому самого Спасителя, нашого Бога, нашу Любов! Ми не в силі зрозуміти шаленої любові Бога до нас! Люди ображають Його мільярдами гріхів, одягаються ненавистю проти Господа, а Він не ображається на народ, не відвертається, не карає — Любов любить людей! Ось такому Богові, такій Любові чинимо у ці дні доземні поклони! Любимо хрест Господній, на якому помирав та спасав нас наш любий Спаситель!
Господи Ісусе Христе, наш найдорожчий та улюблений Спасителю, наша Любове та наше Добро, прийми наші доземні поклони як вираз нашої любові та пошани до тебе, як братів, сестер і матерів (пор. Мт. 12, 50), які не завжди чинять волю Твого Отця, але каються та пам’ятають про Тебе. Ісусе, Твій хрест для нас — сила Божа, тому надіємося на Тебе, віримо в Тебе, як нашого Спасителя, кланяємося Твоєму хресту та сердечно цілуємо його! Прийдіть, поклонімося і припадімо до самого Господа Ісуса Христа, Царя і Бога нашого! Пресвята Діво Маріє, рятуй та навчай нас ще більше любити твого Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа!
Дорогі та любі наші священники, вихователі, викладачі, семінаристи, батьки, рідні та гості, прийміть наше сердечне вітання з початком Академічного року! Бажаю великого порозуміння між вами усіма, щирості — без хитрості, виконання волі Бога та успішного навчального року! Хай Боже благословення знайде глибоке місце у ваших серцях!
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський
27 вересня 2019 року,
у день празника Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього
Львівська Духовна Семінарія Святого Духа, м. Львів
