СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Ігор Возьняк: Блудні сини і доньки перед обличчям Божої милосердної любові
У проповіді, присвяченій духовному приготуванню до посту, архиєпископ і митрополит Львівський Ігор Возьняк звертає увагу на науку святого апостола Павла про небезпеку гріха розпусти, гідність людського тіла та потребу покаяння. Через біблійні образи і приклади з Євангелія владика наголошує на Божій любові, покликанні людини до вічного життя та важливості примирення з Богом у Таїнстві Сповіді.
З цієї проповіді митрополита Ігоря Возьняка ви довідаєтеся:
- чому святий апостол Павло особливо застерігав мешканців Коринта від гріха розпусти?
- як у посланнях апостола Павла пояснюється значення людського тіла та чому його названо храмом Святого Духа?
- чому варто відмовлятися від гріха заради вічної нагороди?
- у чому полягає твердження, що кожен гріх є образою Бога?
- чому всі люди названі «блудними синами і доньками» та в чому полягає відмінність між ними?
- яку роль відіграє покаяння і Таїнство Сповіді у відновленні позитивних стосунків людини з Богом?
Апостол Павло проти гріха розпусти
Святий апостол Павло старався оберігати людей від грішного життя. Особливо наголошував на гріх розпусти. Мабуть, йому найбільше йшлося про місто Коринт, бо він звертався до мешканців цього міста і вступав у рішучу боротьбу проти цього злочину.
Святий вказував на те, що Господь дарував тіло людині, а людське тіло становить тіло Христове, є членом Христового тіла. Тіло людини є храмом Святого Духа, тому не годиться його виставляти на гріх, навпаки, гріха потрібно уникати.
Господь прагне для нас вічності
Докладаймо зусиль, щоб не вчиняти гріхів, бо це — вороги Бога, а ми відкуплені дорогоцінним життям Ісуса Христа, який з любові до нас помер на хресті. Пам’ятаймо про це, що Господь бажає усіх нас нагородити вічним щасливим життям.
Ми обмежені часом проживання на землі, а у вічності немає часу, тому нагороді в другому світі не буде кінця. Господь покликав нас для того, щоб нагородити небом, щастям, добром, не на короткий час, а на безконечність, тому й потерпіти чи відмовитися від чогось ради вічної нагороди — вартує. Наш Спаситель кличе нас усіх до вічної радості, до безконечного щастя, приймаймо запрошення Сина Божого нашим гідним християнським життям!
Кожен гріх — образа Бога
Кожен гріх — образа Бога. Ми не бажаємо, щоб нас ображали, тому й не ображаймо Господа, який кращий для нас за найулюбленіших батьків чи близьких осіб. На світі не існує нікого, хто любив би нас так, як любить Господь! Хто помер з любові до людей? Так, в історії траплялося, що одна-друга особа зголошувалася померти з любові до ближніх, але це була людина, а не Творець, не Володар усього видимого й невидимого світу.
Любімо Бога, пам’ятаймо всюди про нього, бо він — всюди присутній та проникає наше серце, наші думки, наміри, тощо. Не забуваймо, що наше тіло, кожну волосинку, найменшу судинку в тілі, його здібності жити й творити — усе від Господа, все покривається його святим Провидінням. А безсмертний дух в тілі — це особливий твір всемогутнього Господа!
Усі ми — блудні сини і доньки
Як перед кожним постом у році, сьогодні ми почули чудову притчу Ісуса Христа про блудного сина, його брата й доброго батька. Спаситель любив повчати зібраний народ притчами, щоб людям краще запам’ятовувалися його повчання та спонукав слухачів думати над представленим матеріалом.
Коли добре заглибитися в тематику притчі Ісуса, то легко можна зрозуміти, що усі люди, весь народ — блудні сини та доньки нашого Творця. Чому? Тому що усі грішні, всі в той чи інший спосіб вчинили певний гріх, а усіх народжених чи радше зачатих у лоні матері, вражає первородний гріх, гріх перших родичів, осіб, яких із перших Бог покликав до життя. Про цих осіб нам відомо: Адам та Ева. А ці блудні сини та доньки на землі, відрізняються між собою тим, що одні каються та миряться з Господом, а інші відкидають примирення, продовжують тривати у ворожому стані, вчиняючи гріхи, противлячись волі Небесного Батька. Доля людей на землі — дуже різна, бо люди знаходяться та проживають в неоднакових обставинах, але, де б вони не знаходилися та чим не займалися — у відношенні до свого Творця, вона — позитивна або негативна!
Наше з вами покаяння
І наше з вами відношення до Господа не може бути іншим, як: позитивним або негативним. Вірю, що ми стараємося жити у злагоді та мирі з Богом, тому наше відношення, наш духовний стан — позитивний! А негативний стан легко виправити. Не потрібно лікувань, ні операцій, ані грошових розходів, нічого, лише необхідно покаятися за свої беззаконня в Таїнстві святої Сповіді, перепросити Господа за сподіяні негативи і Бог прощає та нагороджує. Подібно, як розбійнику на хресті, який примирився з Сином Божим і, помираючи, взивав до Господа: «Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство твоє. І сказав йому: Щиру правду кажу тобі, сьогодні зі мною будеш у раю» (Лк. 23, 42–43). Господь добрий та милосердний: відразу пообіцяв взяти праведного розбійника у рай! Не потрібно зі страхом оглядатися назад за промахи у своєму житті, а необхідно відважно і з довірою до Бога каятися за вчинені беззаконня.
Ось святий піст ступає на поріг, знову перегляньмо своє сумління й спокійно приближаймося до сповіді, щоб миритися з Богом. Відчуваємо, що війна нічого доброго не приносить, лише більше ран та горе! І негативне сумління не веде людину до нічого доброго… Любімо Бога. Коли неможливо в праведному стані духа, то полюбімо його в стані покаяння. Господи, прости нам прогрішення наші вольні й невольні.
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський
