Митрополит Євген Попович у Неділю про Закхея: Віднайти свою втрачену гідність

11 лютого 2022

Роздумуючи над євангельським уривком про навернення Закхея, архиєпископ і митрополит Перемишльсько-Варшавський владика Євген Попович закликає усіх вірних пам’ятати про те, що Господь завжди на нас чекає і прагне зустрічі. Однак, ми повинні, зі своєї сторони, докласти зусиль, щоб покинути людські обмеження і гріхи та вийти йому назустріч.

Митрополит Євген Попович у Неділю про Закхея: Віднайти свою втрачену гідність

Вже Різдвяні та Богоявленські свята позаду. Ще тільки свято Господнього Стрітення, яке відзначимо 15 лютого й, здається, що все повернеться в своє нормальне русло! Але так не є, тому що у наше життя закладений постійних рух та своєрідний динамізм, який нас змушує до постійного пошуку відповідей на основні екзистенційні запитання: «Ким я є?», «Який є сенс моєї праці?», «Що робити, щоб моє серце знайшло внутрішній спокій?»

На ці основні людські запитання, які ставить собі людина у кожному поколінні, відповідь подає нам Свята Церква у літургійному році, який наступає після пережитих свят та який називаємо часом Великого посту. Саме від сьогодні та через наступні чотири Неділі, будемо готуватися до належного початку, щоб цей особливий літургійний період у нашому житті мудро перейти.

Кожна з тих неділь буде нам пропонувати різні історії людей, та на їх основі почуємо відповідь «неба» як «Божу педагогію спасіння». Сьогоднішня Неділя, якою розпочинаємо цей підготовчий етап в нашій дорозі до розпізнання «сенсу нашого земського життя», називається Неділею про Закхея, від імені людини, яка стоїть в центрі сьогоднішнього Євангелія.

Сила народу, що слідує за Христом

Після хрещення Ісуса Христа у Йордані, як пам’ятаємо, Ісус розпочинає свою місію та проповідує прихід «Божого Царства». Слідом за ним ідуть його учні та багато інших людей: одні слухають Ісуса з вірою, інші очікують реальної помочі на свою людську біду, інші є зацікавлені новими ідеями, а ще інші йдуть, щоб «схопити його на слові» та доказати недостовірність його науки.

Здається, що не має нікого, хто не чув про «вчителя з Назарету», чого доказом є Євангелія, де читаємо, що за ним ішла «сила народу», та що «усі митарі й грішники приходили до нього, щоб його почути» (Лк. 15, 1).

«Малий ріст» Закхея — це людські обмеження

Одним з тих, який чув про Ісуса й бажав його бачити, був Закхей з Єрихону, що був «головою над митарями й був багатий», але не міг бачити Ісуса через народ, «бо був малого росту». Євангелист Лука говорить нам, що Закхей вибігає наперед та вилізає на дерево, щоб коли буде тудою проходити Ісус, могти його побачити.

Вжиті євангелистом Лукою характеристики, якими описує поставу Закхея, багато нам говорять про нього самого, а також про нас самих.

Закхей є людиною «малого росту»; це символ людської обмеженості, яка свій світогляд формує на основі почутих півправд та сенсацій. Чи подібне не трапляється в нашому житті, коли ми часто є невільниками всякого роду неперевірених сенсації, які нас заливають з усіх усюдин та деформують нашу особистість?

Наші зусилля завжди будуть винагороджені

Закхей вибігає наперед та вилазить на дерево — сикомор, щоб бачити Ісуса. Одним словом, завдає собі труду, долає власні обмеження, робить щось, що могло бути причиною насмішок над ним. Але залишає позаду всякий людський осуд. Сьогодні можемо сказати, що не звертає уваги на людську опінію, та робить зусилля, щоб бачити того, який є носієм своєрідної «революції гідності людини». Те, що вчинив Закхей, не раз треба вчинити й нам, щоб, не дивлячись на те, «що люди скажуть», віднайти свою втрачену гідність, зробити у житті «малу революцію», щоб віднайти спокій духа та розпочати нове життя.

Бо коли це вчинимо, станеться з нами те, що сталося з Закхеєм! Читаємо у Євангелії: «Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: „Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі“» (Лк. 19, 5).

Тобто, коли ми почнемо робити в нашому житті яке-небудь зусилля, щоб це життя виправити, напевно, вживаючи метафори, «не втече це з уваги нашого Господа». Він бачитиме наш труд, наші змагання, зупиниться біля нас, та увійде в наш дім, тобто в наше життя, так як увійшов в дім Закхея.

Божа подоба у гріховній людині

Доречним на цьому місці є також пояснити значення ім’я Закхей — головного героя сьогоднішньої науки. У біблійній мові воно значить: «невинний, праведний, справедливий».

Закхей, голова над митарями, який до свого багатства дійшов нечесним шляхом, людина, поважана в суспільстві не тому, що на це заслужив, але тільки тому, що мала гроші і владу, є носієм Божого знаку, записаного в своєму імені. Так і кожний з нас, навіть коли «свої лікті забрудить болотом гріха», надалі є носієм Божої подоби, яку Господь любить, та над якою спочине Його погляд. Проте, ця людина повинна того бажати та зробити хоча б маленьке зусилля, щоб виправити своє життя, так як цього бажав і вчинив Закхей.

Навернення Закхея і навернення кожного із нас

Зустріч Закхея з Ісусом, радикально змінює цю людину. Можемо сказати, що Ісус, входячи в його дім, вносить у серце Закхея мир та духовний спокій. Плодом цього є зміна у поставі Закхея, який на весь голос промовив: «Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимось когось і покривдив, поверну вчетверо» (Лк. 19, 8).

Така постава Закхея знаходить визнання в очах Ісуса, який підсумовує цілу історію одним реченням: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло» (Лк. 19, 9).

Як напуття на найближчі дні, візьмім сьогодні з собою оце євангельське оповідання. У поставі Закхея віднайдім себе, щоб зрозуміти найважливіше в нашому житті: Господь також може увійти в моє життя та в цьому житті все поставити на своє місце. Але якщо я сам цього бажатиму. Амінь.

† Євген Попович,
архиєпископ і митрополит Перемишльсько-Варшавський