«Ми не є самотніми»: Різдвяне послання владики Петра Лози

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

владики Петра Лози, єпископа Сокальсько-Жовківського

Христос рождається! Славімо Його!

Дорогі в Христі!

Свято Різдва Божого Сина кожного року наближає нас до ясел, і сьогодні ми знову стоїмо перед таємницею, сьогодні знову маємо нагоду роздумувати, чому саме в такий спосіб Бог захотів прийти на нашу землю. Можливо, це не так бажання Бога, як зранення, гріховність і черствість людської душі: «Бо не знайшлося їм місця в заїзді» (Лк. 2, 7), «Бо Ірод розшукуватиме Дитя, щоб Його вбити» (Мт. 2, 13). Незважаючи на відкиненість і загрози, ніхто не може перешкодити Божій славі, бо ангели з неба звіщають убогим пастухам, що на землі народився Месія-Спаситель. Саме вони звіщають нам хвалу: «Слава во вишніх Богу і на землі мир людям доброї волі!» (Лк. 2, 14), відкриваючи для нас таємницю миру, що є в маленькому Дитяті, Яке спочиває в убогих яслах, у стайні.

У цьому бачимо, як Господь зближується з людиною навіть тоді, коли на Нього ніхто не чекає. Він не втомлюється, не перестає звіщати про Себе, що саме Він є благословенням і джерелом людського щастя.

Господь приходить, щоб відкупити людину з гріха, принести мир і радість у людське серце. Ті, хто були вбогими пастухами, сподобилися бути першими, щоб побачити Месію і вклонитися Йому. Небо і земля поєднуються в убогому Вифлеємському вертепі. Велике значення приходу Божого Сина засвідчують і мудреці, які подорожують з далекого Сходу, щоби принести земні дари, які вважалися одними з найдорогоцінніших і належали цареві, так вшановуючи в цій маленькій Дитині Царя Всесвіту.

У святі Різдва відкривається для нас таємниця, яка означена піснеспівом Великого Повечір’я: «З нами Бог, розумійте народи і покоряйтеся Йому, бо з нами Бог!». Для кожної людини так важливо знати і відчувати, що вона не є самотньою в цьому світі, що з нею є Господь. Пророк Ісая нам пригадує: якщо всі залишать нас, якщо всі відвернуться, Бог нас ніколи не покине.

Сьогодні для людини великою трагедією є самотність. Ми переживаємо одинадцятий рік війни, через яку багато наших братів, сестер, батьків та дітей залишилися самотніми, бо жорстока війна забрала від них найрідніших. Тому в часі випробувань так важливо зберегти в своєму серці пам’ять про Боже Слово, яке дає розраду, яке потішає і вселяє надію на те, що в існуванні людини останнє слово завжди є за Богом, бо це «Слово стало тілом і замешкало між нами» (Ів. 1, 14).

У сьогоднішньому святі ми досвідчуємо Бога, Який виявляє Своє бажання стати одним із нас, даруючи Свою любов, щоби й ми черпали від Нього сили бути свідками і носіями надії на Божу допомогу та Його захист для кожного з нас та зраненої України.

Святий євангелист Іван пише: «Бог бо так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3, 16). Святкуючи народження Божого Сина, зуміймо бути підтримкою для своїх рідних, для тих, хто живе поруч із нами, а особливо для всіх наших славних захисників, які в непростих умовах бережуть мирне небо над нами та виборюють перемогу для нашого народу. Нехай це Різдво буде для нас святом надії, яку дарує Господь.

Нехай Пресвята Богородиця зі святим Йосифом Обручником слугують нам у прийнятті Божої волі і для кожної нашої української родини будуть добрим взірцем сміливості та відваги, як приймати виклики сьогодення з повною довірою.

Бажаю всім благословенних і радісних свят Христового Різдва та щасливого Нового року!

З молитвою за кожного з вас, благословенням і найщирішими побажаннями!

Христос рождається! Славімо Його!