СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМонастир сестер Воплоченого Слова у Краматорську відзначив 6-ту річницю
25 травня 2024 року монастир сестер Воплоченого Слова, що у Краматорську, відзначив 6-ту річницю від дня заснування. Щоб розділити цю велику радість до сестер Воплоченого Слова завітав владика Максим Рябуха, єпископ-помічник Донецького екзархату УГКЦ, а також сестри із заходу України та молодь Донеччини.
Того святкового дня в каплиці Архистратига Михаїла при монастирі відслужили урочисту Архиєрейську Божественну Літургію, яку очолив владика Максим. Про це повідомила Ангеліна Вовк для пресслужби Донецького екзархату УГКЦ.
«Опісля богослужіння в стінах каплиці лунали вітальні слова, а душі та серця присутніх сповнювалися щирою радістю. Зокрема й тому, що свій день народження святкував не лише монастир, а також о. Петро Цідило, ВС! Тож святковий настрій цілковито оповив весь монастир та його гостей, що прибули на подвійне свято», — зазначили учасники молитовного дійства.
Про історію монастиря, служіння сестер та Божі провидіння за 6 років існування монастиря розповіла с. Марія Мати Милосердя.
25 травня 2018 року перші сестри Згромадження служебниць Господа і Діви Марії з Матара Чернечої Родини Воплоченого Слова (далі сестри Воплоченого Слова) с. Марія Євхаристія та с. Марія Боголюбива прибули до Краматорська на прохання о. Василя Іванюка, щоб організувати та провести дитячий табір при храмі Всіх святих українського народу УГКЦ, який мали незабаром відкрити.
Місію на цих теренах сестри планували вже давно, ще з 2016 року, коли вперше відвідали східну Україну. Цього разу монахині планували приїхати на короткий час, щоб провести дитячий табір у селі і повернутися назад у свої спільноти, адже призначених сестер на нову місію ще не було. Проте, не так склалося, як гадалося — Боже Провидіння внесло свої корективи. Сестри залишилися. Спершу проживали в домі о. Василя Іванюка, а згодом переселилися у трьохкімнатну квартиру, яка стала для них маленьким монастирем. Одна з кімнат була капличкою, яку назвали в честь святого Архистратига Михаїла. А спільноту сестер назвали в честь Слуги Божого Василя Лончини.
Священника Василя Лончину було заслано радянською владою на Донбас. Тут, у Макіївці, він загинув у шахті Нова-Бутовка 21 листопада 1946, ніколи вже не повернувшись до рідних. Через близьке розташування місця смерті Слуги Божого Василя Лончини виникла й ідея назви монашої спільноти. Сестри мають намір одного дня відвідати місце його загибелі. Сьогодні він є покровителем краматорської спільноти сестер Воплоченого Слова і з Неба молиться за розвиток місії на Донбасі.
Серед основних апостолятів сестер — катехизація дітей (підготовка до Урочистого Святого Причастя та Сповіді, групи дітей середнього віку та підлітки-молодь), проведення літніх дитячих християнських таборів, тощо. Сестра Марія Боголюбива (в минулому професійна футболістка) організувала футбольну команду, тренувала їх, їздила на змагання з дітьми на захід України (Бурштин) та Київ. Обов´язком юних футболістів було навчитися молитися, заборонялося використовувати ненормативну лексику. Так діти через моральне виховання потрохи наближалися до духовного.
Іншою пасторальною діяльностю було відновлення християнської традиції дитячої коляди, постановка вертепів, з якими вони на Різдвяні свята мандрували з Доброю Новиною про народження Спасителя від хати до хати. З часом Бог показував сестрам плоди їхньої праці на Славу Божу: хрещення дорослих та дітей різного віку. У деяких з дітей сестри стали хрещеними.
Мрією сестер було мати власний монастир, думали теж про Будинок Милосердя для дітей з неблагополучних родин, якими сестри Воплоченого Слова вже опікуються на Івано-Франківщині. Знайшли навіть землю у Краматорську для реалізації мрії, але, мабуть, ще не був слушний час, бо місцева влада не пішла назустріч.
У січні 2022 року вдалося придбати будинок для монастиря, який сестри змушені були залишити через повномасштабне вторгнення Росії в Україну аж на 9 місяців.
Сьогодні, сестри Чернечої Родини Воплоченого Слова, ще не проживають у своєму монастирі. Проте активно працють із дітьми на Донеччині. Власне зараз готують старшу групу дітей-підлітків до всеукраїнського інтелектуального конкурсу «Хто? Де? Коли?» у Львові.
«Планів і мрій чимало у нас. Зараз найбільшою з них є закінчення війни та мир в Україні. Молимося в цьому наміренні, мабуть, найбільше. Попри все чітко бачимо в нашому житті руку Божого Милосердя. Якби не війна, ми б ніколи не познайомилися з багатьма особами, які тепер стали активними практикуючими християнами. Здавалося б, що багато сліз і болю сьогодні, але не помічається велика Любов Господня, яка завжди присутня у нашому житті. Маємо бути вдячні за все Богу, адже „знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним за його постановою, усе співдіє на добро“ (Рм. 8, 28)», — мовила на завершення с. Марія Мати Милосердя.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
