Крипта тернопільскої катедри служить укриттям для вірних у період війни

2 травня 2022

Підвальну крипту собору Зачаття Пресвятої Богородиці, знакової споруди XXVIII століття, яка була сильно пошкоджена під час Другої світової війни та відновлена після неї, перетворили на бомбосховище.

Крипта тернопільскої катедри служить укриттям для вірних у період війни

Місто Тернопіль, приблизно за 132 км на схід від Львова та кордону України з Польщею, знаходиться за сотні миль від активних ліній фронту далі на схід, північ та південь. Але російські повітряні та ракетні удари мають у межах досяжності всю Україну. Про це у матеріалі Алана Кіна для інтернет-видання «Bussiness Insider».

Сирени повітряних нальотів лунають містом кілька разів на день, відправляючи деяких мешканців до укриттів задля безпеки. Інші відправляються в підвали інших великих будівель для притулків. Доступ до Інтернету залишається достатнім, і більшість людей проводять час, надсилаючи повідомлення друзям та коханим та читаючи новини.

Вранці у неділю, 27 лютого 2022 року, залунали сирени повітряного нальоту. Вузькими сходами в укриття спускалися десятки людей. Одна жінка послизнулась, і отець Роман Демуш допоміг підвести її на ноги. Він сказав, що багато церков підготували бомбосховища за останні тижні, оскільки церковне керівництво доручило їм створити безпечні місця.

«Ми повинні допомогти напливу людей, які приїжджають сюди [з Києва та інших регіонів України], і ми забезпечуємо не лише фізичну безпеку, а й духовний комфорт», — сказав мені отець Роман Демуш. «У нас уже три дні лунають сирени. Смерть ніколи не була так близько. Люди справді в страху. Кажуть, під час війни немає невіруючих, тому ми просимо Бога в молитві захистити і врятувати. Пережити такі важкі часи з Богом набагато легше, ніж без нього».

Серед тих, хто шукав притулку, була вчителька Ольга Багрій із Києва, столиці України. «Я люблю цю церкву», — сказала вона мені. «Вони дають чай, їжу та воду».

Її родина виїхала з Києва після 25 лютого, другої ночі російських бомбардувань. «Я приїхала із сім’єю — ми вирішили їхати, коли почули нічні сирени. Діти дуже боялися. Була 5 ранку».

Разом із чоловіком та двома синами вони поїхали на Тернопіль, де родина має майно. Вона сказала, що любить тишу. «У місті поки що спокійно. Але я поняття не маю, як довго нам прийдеться залишатися тут», — сказала вона.

Нові блокпости та оборонні протитанкові перешкоди продовжують з’являтися у різних місцях Тернополя. Дорожні знаки знято, щоб потенційним російським загонам було важче знайти дорогу. Люди продовжують мандрувати на захід до Львова та Польщі.

Ігор Воленюк, який працює у сфері продажів у рідному Тернополі, зізнався, що любить природу та тварин і… годувати голубів. «Так, я іноді привожу сюди дітей на вихідних, і ми годуємо голубів», — сказав він, коли дві його доньки верещали від сміху, а птахи гуляли по них на площі перед тернопільським театром імені Тараса Шевченка.

Сестра Ігоря Воленюка Оксана, корпоративний менеджер, втекла від російського вторгнення з Києва, щоб бути з братом та його родиною. «Це так важливо мати трохи щастя прямо зараз», — сказала вона. «Ми були в такому стресі. Ось так ми не втрачаємо розуму».

Взимку швидко настають сутінки, і гучномовці оголосили про комендантську годину з 22 вечора до 6 ранку. Але через загрозу російських літаків на вулицях було тихо набагато раніше 22 год. Це затемнення мало додаткові непередбачувані наслідки: це означало, що вгорі на нічному небі можна було побачити набагато більшу кількість зірок і сузір’їв.