СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиКруглий стіл у Ватикані: Спільне благо, справедливість і відновлення довіри — шляхи до вирішення глобальних проблем пандемії та вакцинації
Тема вакцинації як інструменту протидії пандемії коронавірусу у світі обговорювалася у Ватикані. 1 липня відбувся круглий стіл на цю тему, організований Папською академією для життя, Всесвітньою медичною асоціацією та Німецькою медичною асоціацією.
На сьогодні уже очевидно, що ця проблема — не лише медична та економічна, а й гуманітарна. І її вирішення — великою мірою, саме у площині моральних цінностей, зокрема, загального блага і справедливості.
На думку фахівців, які взяли участь у конференції, за ці півтора року у питанні вакцинації постали дві глобальні проблеми: нерівність доступу до якісних вакцин у світі і недовіра до самих вакцин. Ці проблеми мають як економічну та політичну, так і гуманітарну та моральну складову: соціальні і економічні розбіжності у розподілі вакцин заторкують питання спільного блага і справедливості у всьому світі, а вагання і страх перед вакцинами піднімають питання довіри, прозорості інформації та якості комунікації. Необхідність забезпечення рівного доступу до вакцин для всіх країн і якісного інформування людей щодо тих чи інших вакцин зафіксовані у спільному комунікаті конференції, з яким можна ознайомитися тут.
Питання щеплення — питання спільного блага і справедливості
Розробка ефективних вакцин пов’язана із дослідженнями, патентами, інвестиціями і відповідними виробничими потужностями, а, отже, залежить від економічної спроможності суспільства. Не дивно, що країни з різним рівнем економічної потужності опинилися в нерівних умовах і у питанні забезпечення вакцинами. Проте глобальність світу не дозволяє більш успішним країнам відмежуватися від решти світу — і це один із уроків цієї пандемії. Ніхто у цьому світі не є окремим островом.
«Як часто нагадує нам Папа Франциск, у питанні щеплення заторкується питання спільного блага і справедливості: „Якщо фармацевтичний препарат може вилікувати хворобу, він повинен бути доступним кожному, інакше чиниться несправедливість… немає місця для „медичної маргіналізації“. Є ризики, що глобалізовані соціальні та економічні розбіжності контролюватимуть спосіб розподілу вакцин, причому бідні завжди залишаються останніми, тож право на загальне медичне обслуговування, яке всі принципово приймають, позбавляється реальної цінності“, — наголосив президент Папської академії довічного життя та великий канцлер Папського богословського інституту імені Івана Павла ІІ архиєпископ Вінченцо Палья.
У проблемі вакцинації проявився складний комплекс соціально-економічних проблем, які мають глобальний характер. Наразі йдеться про віднаходження балансу між приватними правами винахідників, інвесторів та виробників вакцин і загальними потребами суспільства.
«Спостерігач від Святого Престолу при ООН (п-р Іван Юркович) також чітко висловився у контексті Світової організації торгівлі (СОТ) та Ради TRIPs (Ради з питань інтелектуальної власності, пов’язаної з торгівлею) щодо необхідності знайти баланс між приватними правами винахідників та інвесторів і загальними потребами суспільства. Тому підтвердження універсальної доступності вакцин означає входження у складний комплекс проблем, які зачіпають як науково-технологічний, економіко-комерційний, так і геополітичний аспекти („націоналізм вакцин“)», — наголосив монсеньйор Вінченцо Палья.
«Нинішня пандемія ілюструє важливість вакцинації, але вона також оголила велику нерівність доступу до вакцин та небезпеку, яку створює „націоналізм вакцин“. Багато країн, що розвиваються, перебувають у невигідному становищі через фінансові та виробничі обмеження», — підкреслив доктор Рамін Парса-Парсі, сімейний лікар і очільник міжнародного департаменту Німецької медичної асоціації.
Доктор Парса-Парсі підкреслив, що вакцини можна і потрібно виробляти на місцевому рівні. І вирішення питання патентів на ті чи інші вакцини — лише невелика частина цієї роботи, оскільки йдеться про залучення міжнародних інвестицій, контроль якості вакцин, підготовку персоналу, і все це за умови обмежених ресурсів у самих цих країнах.
Вакцинація — це життя, це запобігання і викорінення багатьох смертельних хвороб, але вакцини доступні не всім, і це — велика несправедливість, яка загрожує великою бідою. Це підкреслює доктор Френк Ульріх Монтгомері, голова Міжнародної Медичної Асоціації, яка об’єднує сімейних лікарів у всьому світі.
«Коли заможні країни терміново розпочали кампанії вакцинації, більшість населення світу залишилася поза цим процесом. Країни, що розвиваються, не мають технологій виробництва вакцин і ресурсів для закупівлі вакцин у багатих країн-виробників. Наш моральний обов’язок — якомога швидше подолати цю кричущу несправедливість», — закликав він.
Дезінформація — удар по довірі, який несе великі загрози всьому світу
Другий глобальний виклик, про який можна говорити за ці півтора роки пандемії, — недовіра до вакцин і скепсис «антивакцинаторів», попри загрозливу статистику захворювань та смертей. Одна із причин такого становища — неякісна комунікація між урядами і фармакологічними компаніями, з одного боку, та громадянами — з іншого. Не останню роль відіграють і соцмережі та ЗМІ, транслюючи неперевірену інформацію, здогадки і різного роду міфи. Це сприяє закріпленню стану, який психологи називають запереченням, ігноруванням реальної небезпеки. Окрім того, спід враховувати, що у різних регіонах і культурах з різним, часто травматичним, історичним досвідом, ставлення до вакцин загалом дуже відрізняється посьогодні.
«Ми повинні бути обережними, щоб не нав’язати однозначного західного бачення. У зв’язку з цим я хотів би підкреслити дві проблеми, що виникають у глобалізованому світі, які, як мені здається, недостатньо розглянуті, — підкреслив монсеньйор Вінченцо Палья. — Слід розуміти, що йдеться не лише про медичний вимір — насправді вакцини представляють історію, яка часто відзначалася несправедливістю. Делікатний жест — просити про довіру тих, хто вагається, особливо в країнах, які зазнали несправедливості з боку країн, з яких походять вакцини. Так, нерозв’язані вузли давнього минулого прийшли й сюди. Тому такого точкового жесту недостатньо для зміцнення довіри — натомість потрібна системна політика, яка включає цілісне бачення розвитку і більш справедливі міжнародні відносини. Кампанія, яку ми маємо перед собою, дуже складна і копітка. Ось чому важливо об’єднати зусилля всіх, хто поділяє ці цілі, навіть якщо, можливо, на інших фронтах існують різні точки зору. Співпраця між Всесвітньою медичною асоціацією та Папською академією для життя вписана в ці рамки синергії щодо конкретних і дуже важливих цілей історичного моменту, в якому ми опинилися».
Доктор Рамін Парса-Парсі відзначає фатальний вплив необгрунтованих та оманливих тверджень та міфів, включаючи дезінформацію про побічні ефекти вакцинації, які поширються через ЗМІ та соціальні мережі. Це — негативні прояви глобального інформаційного суспільства, які позначаються на різних сферах життєдіяльності. Методи протидії цим впливам — такі ж, як і щодо будь-яких способів маніпуляції суспільною думкою: критичне мислення, перевірка інформації і здоровий глузд. І у цьому вагомим є голос медиків, фахівців у питаннях охорони здоров’я.
«Найкращий засіб (антидот) проти вагання щодо вакцинації — це зміцнення довіри, підвищення прозорості та усунення невдач у комунікації, — підкреслює доктор Парса-Парсі. — Як голоси довіри в громаді, медичні працівники відіграють вирішальну роль у цьому сценарії. Працюючи спільно з Папською академією для життя, ми сподіваємось доповнити наші зусилля щодо створення впевненості у вакцинах шляхом підвищення обізнаності та боротьби з поширенням міфів та дезінформації. Крім того, необхідно протидіяти активному розповсюдженню неправдивої інформації щодо безпеки та ефективності схвалених вакцин, яка шириться з економічних чи політичних міркувань. Підвищення рівня довіри до вакцин справді є міжнародним викликом, що вимагає міжнародної участі, включаючи міждисциплінарну співпрацю, якою ми займаємося сьогодні».
Дезінформація, неправдиві повідомлення, напівправда та емоційні нефахові судження — основні причини сумнівів щодо вакцинації. З іншого боку, великої ваги набуває збереження репутації — спікера, організації чи інституції, які озвучують ті чи інші меседжі.
«Як лікарі, ми зобов’язані захищати людей, і тому повинні вживати всіх можливих спроб переконати „анти-ваксерів“ у перевагах та шансах вакцинації, — підтримує колегу доктор Френк Ульріх Монтгомері. — Наші спікери висвітлювали ці проблеми з різних сторін, обговорюються способи комунікації та боротьби з „фейковими“ повідомленнями. Дезінформація є однією з основних причин вакцинної нерішучості. Але ми також бачимо три життєво важливі фактори для покращення щеплень: ми маємо збільшити довіру, боротися із самозадоволенням та забезпечити доступність вакцин».
«Ми прекрасно усвідомлюємо, що не вакцини рятують життя, а саме вакцинація. Сподіваємось, наша співпраця допоможе підвищити довіру до вакцин та заохотити долати перешкоди, з якими стикаються ті країни світу, де вакцин все ще мало, — підкреслив доктор Парса-Парсі.
За матеріалами Департаменту інформації УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
