СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиКонгрегація Віровчення про моральну допустимість щеплень від Covid-19
Конгрегація віровчення оприлюднила «Заувагу щодо моральності використання деяких вакцин анти-Covid-19», затверджену Святішим Отцем.
У випадку, якщо не існує альтернативного доступу до «етично бездоганних» вакцин, «морально прийнятним» є використання вакцин проти Covid-19, в розробці та виробництві яких використовувалися клітинні лінії, що походять з абортованого плоду. Однак, це жодним чином не повинно сприйматися як моральне схвалення використання таких клітин, а на розробниках, виробниках і владі лежить обов’язок дбати про те, щоб були доступними етично прийнятні вакцини. Про це йдеться в оприлюдненій 21 грудня 2020 р. «Заувазі щодо моральності використання деяких вакцин анти-Covid-19», приготованій Конгрегацією віровчення. Документ за підписом префекта та секретаря цього відомства, був представлений Святішому Отцеві під час аудієнції, наданої кардиналові Луїсові Ладарії 17 грудня. Папа схвалив його для оприлюднення.
Гостре питання щодо походження вакцини
У вступній частині зазначається, що щеплення часто перебувають у центрі дебатів громадської думки, а протягом останніх місяців до конгрегації надійшло чимало прохань висловитися щодо використання деяких вакцин проти вірусу SARS-CoV-2, що викликає Covid-19, при розробці та виробництві яких були застосовані клітинні лінії, що походять із тканин, отриманих під час двох абортів, скоєних минулого століття. Водночас, у пресі з’явилися висловлювання єпископів, експертів і представників католицьких асоціацій, відмінні, а, іноді, й суперечливі між собою, щодо моральності використання цих вакцин.
У цьому контексті нагадується про попередні висловлювання ватиканських відомств на цю тему, як от «Моральні роздуми щодо вакцин, приготованих на основі клітин, які походять з абортованих людських плодів», оприлюднені Папською Академією «За життя» 5 червня 2005 року, 34–35 пункти Інструкції Конгрегації Віровчення «Dignitas Personae» від 8 вересня 2008 року та окрема заувага Папської Академії «За життя», що побачила світ 2017 року, які вже пропонують «деякі загальні критерії».
Оскільки в деяких країнах вже готові до розповсюдження та введення перші вакцини проти Covid-19, конгрегація вирішила поділитися деякими вказівками, не маючи на меті «судити про безпечність й ефективність» цих щеплень, хоч цей аспект також є важливим і необхідним з етичної точки зору, але «замислитися над моральним аспектом застосування тих вакцин проти Covid-19, які були розроблені з використанням клітинних ліній, що походять з тканин, отриманих з двох плодів, добровільно абортованих».
«Існує диференційована відповідальність» співучасті у злі
Отож, як стверджує вже згадана інструкція «Dignitas Personae», у випадку використання в наукових дослідженнях клітин, які походять з абортованих плодів, «існує диференційована відповідальність» співучасті в злі. Наприклад, «на підприємствах, які використовують клітинні лінії недопустимого походження, не є ідентичною відповідальність тих, які приймають рішення про спрямування виробництва, й тих, які не мають жодної влади вирішувати».
В цьому сенсі, «якщо недоступні етично бездоганні щеплення проти Covid-19», наприклад, у тих країнах, де лікарям і пацієнтам недоступні вакцини, вільні від етичних проблем, або їхнє розповсюдження ускладнене особливими умовами зберігання та транспортування, або влада в системі охорони здоров’я не дозволяє громадянам самостійно обирати вакцину, «морально прийнятним є застосовувати вакцини анти-Covid-19, які використовували в процесі розробки та виробництва клітинні лінії, що походять з абортованих плодів».
Фундаментальна рація для того, щоби «вважати морально дозволеним» застосування цих щеплень є те, що «форма співучасті в злі (матеріальна пасивна співучасть) виконаного аборту, з якого походять зазначені клітинні лінії, з боку того, хто використовує вакцини, які з них походять, є віддаленою». Моральний обов’язок уникати такої пасивної матеріальної співучасті «не є зобов’язуючим, якщо існує серйозна загроза, як от поширення серйозного патогенного чинника, який інакше неможливо стримати». В цьому випадку йдеться про «пандемічне поширення вірусу SARS-CoV-2, який викликає Covid-19». А тому «слід вважати, що в цьому випадку можна використовувати всі щеплення, клінічно визнані як безпечні та ефективні, із сумлінням, впевненим у тому, що вдаватися до таких вакцин не означатиме формальну співучасть в аборті, з якого походять клітини, з допомогою яких були вироблені вакцини».
Уточнення щодо клітинних ліній з абортів
Однак, слід підкреслити, що «морально дозволене використання цих типів вакцин», з огляду на особливі обставини, які вчиняють його таким, «не може становити в собі легітимізацію, навіть непряму, практики аборту та передбачає неприйнятність цієї практики з боку тих, які до них вдаються». Тому, дозволене використання цих вакцин не включає і не повинно жодним чином включати «моральне схвалення використання клітинних ліній, що походять з абортованих плодів». А тому, як від фармацевтичних компаній, так і від урядових медичних структур, вимагається «виробляти, затверджувати, розповсюджувати та пропонувати етично прийнятні щеплення, які не створюють проблем сумління ні медпрацівникам, ні щеплюваним особам».
Водночас, у документі підкреслюється, що «для практичного розуму виглядає очевидним», що вакцинація «не є, з норми, моральним обов’язком», а тому повинна бути добровільною. Але, в будь-якому разі, з етичної точки зору «моральність вакцинації залежить не тільки від обов’язку захищати власне здоров’я, але також від обов’язку прямувати до спільного добра». Й це добро, за відсутності інших засобів для запобігання епідемії, «може рекомендувати щеплення, особливо, задля захисту слабких і тих, які наражаються». Тому ті, які відмовляються від щеплення з мотивів сумління, «повинні за допомогою інших профілактичних засобів і належної поведінки дбати про те, щоби не стати переносниками інфекційного чинника». Особливим чином вони повинні «запобігти будь-якій загрозі для здоров’я тих, хто не може зробити щеплення через клінічні чи іншого характеру протипоказання».
Врешті, конгрегація нагадує про існування «морального імперативу» для фармацевтичної галузі, урядів і міжнародних організацій забезпечити, «аби ефективні та безпечні з медичної точки вакцини, як також етично прийнятні, були доступними також і в бідніших країнах, у спосіб, який не буде для них обтяжливим». Бо відсутність такого доступу ставатиме додатковим фактором дискримінації та несправедливості.
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
