СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиКоломийська єпархія УГКЦ: погляд зсередини
Українська Греко-Католицька Церква є найбільшою Східною Католицькою Церквою у світі. Вона налічує понад 6,5 мільйона віруючих. Перебуває у сопричасті з Папою Римським та зберігає візантійську літургійну традицію. Церква, яка зазнавала гоніння, переслідування і репресій — вистояла. Завдяки людям, священникам, які боролись за свою віру, терпіли заслання, перебували в підпіллі. Тема церкви є надважливою, а від того і не менш широкою, про яку описано не один том книг. Та сьогодні нашим завданням є розповісти про неабияк цінну ланку — нашу рідну Коломийську єпархію УГКЦ.
Коломийська єпархія УГКЦ (до 2017 року Коломийсько-Чернівецька) заснована шляхом розділення Івано-Франківської єпархії рішенням Верховного Архиєпископа Львівського, кардинала, Глави Української Греко-Католицької Церкви Мирослава-Івана Любачівського від 12 липня 1993 року і буллою Папи Івана Павла II. Першим її єпископом став владика Павло Василик, довголітній в’язень московських таборів та борець за віру, який почав будівництво катедрального собору Преображення Господнього, яке завершив інший знаковий єпископ Микола Сімкайло.
«Єпископське служіння — це несення хреста на Голгофу»
Теперішнім очільником єпархії є єпископ Василій Івасюк, якого призначив Синод Єпископів УГКЦ. Йому підпорядкований єпархіальний уряд. Заступником єпарха є протосинкел — перша людина після єпископа, далі за ієрархією йдуть синкели, судовий вікарій, економ, канцлер та віце-канцлер, власне останні приймають людей з їхніми проханнями і зверненнями і далі, наче естафету, вже передають роботу, яку варто виконати, в інші відповідні відділи. Якщо питання стосуються подружжя — до церковного суду, якщо заходів, подій — до протосинкела чи синкела в справах мирян. Економічний відділ забезпечує фінансовий бік функціонування єпархії. На території єпархії також діє дяківсько-катехетичний коледж. Керує ним о. Захар Михасюта, який готує майбутніх кандидатів до священства, а також дяків, катехитів.
«Єпископське служіння — це несення хреста на Голгофу, не інакше. Може хтось вважати, що це гарне, красиве життя. А насправді — це щоденна молитва і дозвіл себе розпинати. Класти себе на той жертовник за власний народ. Для мене призначення єпископом у тоді ще Коломийсько-Чернівецьку єпархію було несподіванкою, як і сама смерть владики Миколая, якого я добре знав, адже ми були приятелями. І той час був дуже тяжким, проте його вдалось пережити. Зараз вже пішов 5 рік мого єпископського служіння, ми продовжили працю з молоддю, зокрема сюди запросили брата Августина, ЧСВВ, який зараз є головою Молодіжної комісії, а ще відкрили християнський садочок біля катедрального собору і на кінець серпня готуємося до відкриття ще одного садочка та католицької школи, яким опікується БФ „Карітас“, — розповідає правлячий архиєрей Коломийської єпархії Кир Василій Івасюк і додає: „Не потрібно боятись звертатись до єпархії, ми завжди намагаємося порадити все на основі Святого Письма, адже в діалозі знаходиться істина“.
До складу теперішньої єпархії входять території семи районів Івано-Франківської області: Коломийського, Верховинського, Городенківського, Косівського, Надвірнянського, Снятинського та Тлумацького. Територія становить 6 570 км2. До її складу належить 18 деканатів, 240 парафій, в яких служать 238 священників. Єпархіальним центром є місто Коломия з катедральним собором Преображення Христового (вул. Театральна, 31) та будівлею єпархіального управління (вул. І. Франка, 29), яка до приходу владики Павла Василика за радянських часів була будинком «міськкому партії».
Це двоповерхова будівля, де на першому поверсі власне розташоване єпархіальне управління з кабінетами протосинкела, синкелів, канцелярії, судового вікарія, економату та інших відділів.
Зайшовши всередину, відчуваєш певне умиротворення. Це не типова владна структура. Стіни тут прикрашають старовинні ікони, колекції світлої пам’яті владики Миколи Сімкайла.
Поверхом вище міститься каплиця, в якій єпископ звершує богослужіння, а далі кімнати, в яких власне мешкає теперішній єпарх.
«Владика Микола кохався в мистецтві, завдяки тому, що він збирав цю колекцію, то зумів фактично врятувати багато експонатів. Часом шукав їх по дзвіницях, викуповував за власні кошти, і те, що ви бачите в єпархії, — це лише невелика частка, іншу частину можна бачити в нижній церкві катедрального собору, а також в Музеї Гуцульщини та Покуття», — розповідає протосинкел Коломийської єпархії УГКЦ о. Роман Кіцелюк.
«Єпархія має багато структур, які працюють з благословення владики, деякі, як-от благодійна організація „Карітас“, займаються соціальним служінням. В кожній сфері стараємось, щоб священники були близькими до людей і виконували головне завдання — служіння. Часто координувати всю цю роботу неабияк складно, власне для того і покликані єпархіальні структури, різні відділи, комісії, які допомагають координувати і налагоджувати ту працю не тільки єпархіальну, а й парафіяльну, де кожен священник є тим помічником єпископа. Я, напевно, теж не міг би справитись без тих же помічників — синкелів, представників канцелярії, а також отців-деканів, які є великою ланкою в допомозі співпраці між парафіяльними священниками і єпархіальною курією. Також наша єпархія часто організовує паломницькі подорожі до святих місць в межах нашої держави та за кордоном. Часто подорожуємо до Меджугор’я (Боснія та Герцоговина), Святої Землі та інших чудотворних місць, які знаходяться в Європі. В такий спосіб ми пояснюємо людям, що у своєму житті ми є паломниками, адже наше життя — це дорога до Бога», — зазначає о. Роман Кіцелюк.
Сьогодні все менше людей обирають шлях священства. «Якщо взяти до уваги 90-ті роки чи початок 2000-х, ми мали дуже багато студентів нашої єпархії в різних семінаріях. Натепер їхня кількість різко впала. І це така тенденція, яка є по всьому світу. Власне для того ми організовуємо різні заходи для хлопців, які прислуговують при парафіях у вівтарних дружинах, для того щоб вони могли побачити добрий приклад священника, семінаристів, можливо хтось з них відчує той поклик і буде готовий служити Богу у священничому стані», — додає о. Роман.
У Церкві, як у кожній цивілізованій правовій спільноті, існує поділ на три гілки влади — законодавчу, виконавчу та судову. У Католицькій церкві ці три гілки (на єпархіальному рівні) зосереджені в особі єпископа. Якщо законодавчу та виконавчу владу єпископ виконує особисто, то судову, зазвичай, делегує судовим вікаріям і суддям, які виконують її в церковному трибуналі в межах своєї компетенції та від імені єпископа.
Судовий вікарій стоїть на чолі церковного трибуналу. Окрім нього є два судді, які спільно творять колегію суддів, промотор справедливості, який наглядає за справедливістю в цілій єпархії, також є захисник подружнього вузла, адвокат, який за потребою може представляти інтереси осіб та допомагати в тих чи інших питаннях. Також у разі потреби залучають відповідних експертів — це психолог, психіатр, лікар-гінеколог, лікар-сексопатолог.
«До компетенції церковного трибуналу територіально належать всі райони нашої єпархії та Чернівецька область за узгодженням владик. Церковний трибунал покликаний дослідити справедливість тих чи інших подій. Ми покликані до того, щоб знайти правду, ми — звичайні вагарі, важимо і показуємо виключно, що є на вазі, в нас немає нічого особистого. Але перш ніж прийняти справу до церковного суду, є священики, які покликані шукати порозуміння. Проте, коли і це не вдається, починається звичайний процес. Є процеси, що належать до подружніх справ, є процеси спірні і карні. Найчастіше зустрічаються подружні процеси — звертаються особи, які прагнуть визнати неправосильність свого подружжя, щоб могти впорядкувати своє життя та при цьому мати можливість жити з Богом у мирі. Рідко трапляються спірні процеси, які виникають між вірянами і священниками чи громадою. Ще рідше маємо карні процеси, які відносяться до дисциплінарних правопорушень священників. Це також відноситься до компетенцій церковного трибуналу», — ділиться судовий вікарій о. Володимир Прокіпчук, який, до слова, працює в єпархії ще з грудня 2004 року.
Єпархіальні комісії
В єпархії функціонує 12 різноманітних комісій. Працю голів комісій корегує о. Юрій Лукачик, синкел у справах мирян. Раз на рік голови комісій подають річний план діяльності і щомісячно план заходів. Деякі комісії мають більш активну форму праці, інші ж, навпаки, — бюрократичну.
«Серед найбільш активних — це комісія у справах молоді, якою завідує брат Августин, ЧСВВ. Ця комісія займається працею з молоддю в цілій єпархії. Це організація форумів, заходів, дозвілля тощо. Ще однією активною комісією є комісія у справах родини, яка займається впровадженням різних програм, спрямованих на формування моральності і духовної обізнаності, катехитична комісія, комісія освіти та виховання — займається викладачами християнської етики, комісія душпастирства охорони здоров’я. Кілька років тому в нашій церкві було створено бюро душпастирства спорту, основне завдання якого — пропаганда здорового способу життя. Щомісячно організовуються змагання між духовенством, між вівтарними дружинами. Священники грають у футбол, катаються на лижах тощо. Показують приклад не лише духовного, а й здорового способу життя», — о. Юрій Лукачик.
Також о. Юрій займається вирішенням питань мирян, які потребують дозволів та диспенз. Згідно з церковним законодавством трапляються різноманітні випадки, найбільше це стосується подружжя. Люди звертаються до єпархії, де отець Юрій вивчає питання і, як помічник єпископа, дає дозвіл або диспензу. Також у церкві функціонує 10 центрів передподружнього приготування, в яких майбутні подружні пари мають можливість пройти катехитичні заняття. В єпархії заборонено уділяти Таїнство Подружжя без проходження цих занять.
А ще єпархія має свою прес-службу, і багато працівників, про яких не вдалось згадати в цій статті, як і про закордонні та державні візити, Синоди та інші релігійні заходи. Та важливо пам’ятати одне: бути священником — це велика місія і велика відповідальність…
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
