СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиКарітас на сторожі допомоги переселенцям: гарячі обіди і речі першої необхідності
«Мене звуть Вероніка, а цей мій новий друг Олеся», — показує маленька дівчинка з міста Часів Яр Артемівського району Донецької області на песика, якого отримала вже в Івано-Франківську.
Поруч ще одна дівчинка Оленка. Вони разом зі своїми мамами приїхали з Маріуполя і зараз живуть в гуртожитку від Національного університету нафти і газу. Вони з подружкою граються на коридорі, бо для них ще не обладнали дитячий куточок, де б вони могли гратися. Про це розповідає Оксана Климончук для Департаменту інформації УГКЦ.
Тим часом їхні матері отримують допомогу від Благодійного фонду «Карітас-Івано-Франківськ». Сьогодні ми як волонтери привезли для них ковдри, подушки, покривала, засоби особистої гігієни… Допомогу роздаємо поіменно. Для всіх, хто звернувся.
— Нас неймовірно тепло тут підтримують, — розповідає пані Мая Півкіна. — Навіть студенти приходять і запитують, чим допомогти. Самі йдуть і щось для нас купляють. А Карітасу я неймовірна вдячна за багато років підтримки. Ми знаємося з Карітасом ще з Донецька, потім — у Маріуполь.
Пані Мая вже двічі переселенка. Спершу вона мусила втікати з Донецька до Маріуполя, а тепер — з Маріуполя до Івано-Франківська.
Мая далі й не думає переїжджати і з великим оптимізмом чекає, коли Україна виграє війну.
— Ми бачимо, що Україна вся разом, і це додає великої надії.
Спершу Мая тримається, а під кінець розмови розплакалася…
Далі ми прямуємо до двох дівчаток, чиї батьки обоє військовослужбовці і зараз перебувають у Маріуполі.
Дівчата не можуть називати свої імена. Одна має 20 років, а друга — 13.
— Ми сьогодні говорили з батьками, і вони сказали, що далі не буде зв’язку.
Сестри не плачуть, а просто намагаються жити в новій реальності.
Дівчата отримали теж необхідну допомогу від Карітасу і висловлюють велику вдячність, і просять не хвилюватися за них.
Розмов про те, що далі і що очікувати від завтра, ніхто не веде. Усі розуміють одні одних без слів.
Від сестер прямуємо ще до одного гуртожитку, де розмістилися переселенці з Маріуполя.
Лєра приїхала своїм авто з чотиримісячною дитинкою на руках. Але всі її рідні лишилися в Маріуполі. З ними вже другу добу немає зв’язку. Лєра спершу тримається, а потім взяла в руки допомогу і розплакалася.
— Вибачте, — каже вона, — намагаюся триматися, але ось не стрималася.
Ми обіймаємося з Лєрою і вона сумно перебирає ногами в свою кімнату, де чекає її дитя.
Переселенців повністю забезпечують їжею. Карітас теж долучається всіма силами. Щодня в центрі міста благодійна організація роздає по півтисячі гарячих обідів, які готують наші волонтери.
Під вечір ми їдемо до вантажівки, яка приїхала з Італії від українців… Завтра працівників і волонтерів Карітасу чекає ще один клопіткий день надання потребуючим найнеобхідніших речей.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
