СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиКардинал Паролін про єдність Церкви та послідовне свідчення Євангелія для світу
В інтерв’ю для іспанського радіо «COPE» Державний Секретар Святого Престолу поділився своїми думками про своє священиче покликання, про співпрацю з Папою Франциском, про виклики перед католиками в Європі та теперішні протиріччя в Церкві.
«Я вважаю, що моїм основним покликанням є священство. Я відчуваю, що я покликаний бути священиком, Господнім служителем, що трудиться в Церкві задля душ», — на цьому наголосив кардинал П’єтро Паролін, Державний Секретар Святого Престолу, в інтерв’ю для іспанського радіо «COPE» з нагоди Великодніх свят. Він зауважив, що «існують різні способи здійснювати священство»; одним з них є церковна дипломатія. «Я ніколи не бачив жодного протиріччя між священичою та дипломатичною діяльністю, — підкреслив він, — тому що, особливо, після Другого Ватиканського Собору, завдання нунціїв — це душпастирське завдання, спрямоване на зміцнення взаємозв’язків між Святим Престолом та місцевими Церквами».
Співпраця з Папою Франциском
Пригадуючи початок свого служіння як Державного Секретаря Святого Престолу, кардинал Паролін зазначив, що був дуже здивований, коли вісім років тому, будучи Апостольським Нунцієм у Венесуелі, отримав від Святішого Отця запрошення на зайняти посаду. Він зазначив також, що його темперамент відрізняється від темпераменту Папи Франциска, але ці відмінності не є приводом для конфліктів, а нагодою для збагачення усієї Церкви.
Кардинал Паролін зауважив також, що в постаті Святішого Отця його найбільше вражає простота. «Коли наближаєшся до нього, — зазначив він, — розумієш, що він — проста людина, без протоколів, людина, для якої дуже важливі людські стосунки і близькість до людей».
Занепокоєння протиріччями в Церкві
Стосовно теми існуючих протиріч всередині Церкви між так званим консерваторським та прогресивним крилом, Державний Секретар зазначив, що ця ситуація завдає тільки шкоди Церкві. Він висловив припущення, що ця проблема спричинена тим, що Папа робить великий акцент на реформі Церкви й це викликає сум’яття. Кардинал підкреслив, що не можна змінити структуру Церкви, яка є скарбницею віри, Таїнства та апостольське служіння, але існують аспекти в житті Церкви, які потребують постійного оновлення. Досить часто ці поділи і протиріччя виникають через нездатність відрізнити між тим, що є суттєвим, і тим, що потрібно реформувати і змінювати в дусі Євангелія.
Надія на майбутнє Церкви в Китаю
Ділячись думками про Церкву в Китаї, Державний Секретар Святого Престолу зазначив, що докладаються необхідні зусилля для того, аби досягнути примирення всередині цієї Церкви. «Те, що ми намагалися і намагаємося робити, — підкреслив він, — це захистити цю спільноту, яка поки що є маленькою, але міцною й енергійною».
Святий Престол, за словами кардинала, намагається гарантувати нормальне життя Церкви в Китаю, гарантувати «простір релігійної свободи та сопричастя, бо в Католицькій Церкві неможливо жити без сопричастя з Наступником святого Петра, Папою».
Мужнє свідчення іракських християн
Кардинал П’єтро Паролін поділився також думками про нещодавню Апостольську подорож Папи Франциска до Іраку. Він зазначив, що іракські християни дають надзвичайне свідчення віри аж до мучеництва. Незважаючи на теракти та смерть, вони й надалі з великою мужністю сповідують свою католицьку віру. Їхній приклад, за словами ієрарха, вчить нас вірності, але й, одночасно, вимагає більшої солідарності.
Втрата віри в Європі
Торкаючись теми Європи, Державний Секретар Святого Престолу висловив стурбованість теперішніми «антропологічними змінами», що виливаються у «втрату християнського коріння». Втрата ідентичності, за його словами, пов’язана не так із втратою віри, як з втратою здатності мислити. Наприклад, проблема аборту, як підкреслив кардинал, також не є релігійним питанням, а питанням розуму. «Напевно, сьогодні, як зазначав Папа Венедикт XVI, основною проблемою є мислення, а не віра», — підкреслив він.
Ієрарх наголосив, що місія Церкви в Європі полягає в тому, аби свідчити: свідчити свою віру, надію і милосердя, без нав’язувань, але через послідовний приклад християнського життя, подібно до перших століть існування Церкви, коли Христові апостоли й учні зуміли змінити ментальність і запровадити Євангельські цінності в суспільстві, до якого прибули.
Необхідність молитви
На завершення Державний Секретар Святого Престолу зазначив, що сьогодні, більше ніж будь коли, потрібно єднатися у молитві, аби Господь допоміг нам залишатися вірними «місії свідчення Євангелія та нашій приналежності до Церкви в сьогоднішньому світі».
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
