СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиКардинал Курт Кох: Коли немає вічності, завжди бракує часу
«Головне завдання богослов’я в наш час — відкривати людей до Бога. Бо коли Бога немає в житті, людина створює собі рай на землі і заробляє або розважається на смерть», — сказав кардинал Курт Кох, швейцарський богослов і префект Дикастерії сприяння християнській єдності в Празі.
Карлів університет у столиці Чехії присвоїв йому ступінь почесного доктора. Кардинал Кох нагадав, що не випадково в 1347 році, як і в інших західних університетах, першим факультетом університету був богословський. Про це пише релігійний інтернет-ресурс «Духовна велич Львова» із посиланням на польську редакцію «Vatican News».
Приймаючи відзнаку, кардинал Кох прочитав лекцію про значення і місію християнського богослов’я.
Люди глухі на Бога, їм потрібно допомогти
Він зазначив, що виключним предметом богослов’я є жива присутність Бога. На його думку, нагадування про засадничу важливість пошуку Бога є особливо актуальним у наш час, коли багато людей вже не можуть сприймати Бога як реальність, присутню в їхньому житті і в світі, а живуть так, ніби Бога не існує. Вони глухі до Його голосу. «За таких умов, — сказав кардинал Кох, — для богослов’я не може бути більшого пріоритету, ніж допомогти людям нашого часу знову відкрити доступ до Бога, до Його життя і до Його істини».
Людина, спрагла істини
Говорячи про присутність богослов’я в університеті, швейцарський богослов пригадав про сумісність християнської віри і розуму. «Бо християнська віра переконана, що сам Бог є Логосом, Словом і Сенсом, Розумом та Істиною, а тому може бути пізнаний також і за допомогою розумових здібностей людини». Кардинал Кох підкреслив, що людина не тільки здатна пізнавати істину, але також є істотою, спраглою істини.
Там, де немає Бога, люди розважаються до смерті
Глава ватиканської дикастерії зазначив, що в університетському середовищі богослов’я повинно захищати чутливість людини до трансцендентності, причому в подвійному сенсі. Перш за все — в релігійному сенсі, показуючи, що «тільки неосяжна реальність Бога може дати незмірну відповідь на неосяжну тугу людського серця». Там, де релігійна трансцендентність закрита для людей, вони відчувають спокусу шукати рай на землі. Сьогодні це відбувається переважно у трьох сферах: розваги, робота і кохання. Тому існує небезпека, що люди будуть розважатися до смерті, дороблюватися до смерті і любитися до смерті, сказав швейцарський богослов у Празі. При цьому він підкреслив, що це потрійне «до смерті» показує, наскільки рятівними для людини є справді трансцендентні стосунки.
Коли немає вічності, завжди бракує часу
Другий трансцендентний вимір, який має захищати богослов’я, пов’язаний із часом і стосується вічності. «Якщо перспектива вічного життя є можливою і постійною, то людське життя отримує більший і ширший горизонт, а отже, ми отримуємо більше часу, що особливо важливо тепер, коли часу скрізь бракує».
Бог промовив, у цьому полягає різниця між богослов’ям і релігієзнавством
Кардинал Кох також вказав на фундаментальне значення віри в праці богослова. «Особливість християнського богослов’я, яка відрізняє його від релігієзнавства, полягає в тому, що в його центрі стоїть Бог — але не будь-який Бог, не мовчазний і захований Бог, а Бог, який говорить, який промовив до свого народу Ізраїлю головним чином на Синаї і насамперед в Ісусі Христі, Бог, який показав своє справжнє обличчя у своєму Синові», — сказав швейцарський кардинал. Він додав, що фундаментальним пріоритетом християнського богослов’я, таким чином, має бути розміщення в центрі людської думки Бога, який промовляє до нас і який об’являється нам у Святому Письмі. «Адже християнське богослов’я може говорити про Бога тільки тому, що Бог вперше промовив до нас, людей», — додав кардинал Кох.
Без Церкви богослов’я впадає у сваволю
Він зазначив, що церковний характер богослов’я випливає з того, що богослов’ю передує Боже об’явлення і віра, яка на нього відповідає. Адже отримувачем Божого об’явлення є не лише окремий християнин чи окремий богослов, а Церква, спільнота віруючих, від якої ми отримали віру. Церква є суб’єктом і життєвим простором, в якому присутня віра та її богословське вираження. За словами кардинала Коха, історія показує, що «там, де богослов’я відверталося від церковної спільноти, йому загрожував крах. Бо богослов’я, відірване від церковного середовища, впадає у сваволю і, навпаки, Церква, яка залишається без богослов’я, убожіє. Фундаментальним для еклезіального характеру богослов’я є той факт, що воно не може бути мірилом і критерієм віри Церкви, але саме віра Церкви є мірилом і критерієм богослов’я. Тому богослов’я не може відбуватися у вакуумі чи відповідати приватній, самочинній волі окремого богослова. Навпаки, воно повинно бути відкритим для всієї спільноти віри в Церкві».
Варто відзначити, що кардинал Кох отримав почесний ступінь доктора Карлового університету в Празі на прохання трьох існуючих в університеті богословських факультетів: католицького, євангелічного та гуситського.
