СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиIV Апостольська подорож Папи Лева XIV в Іспанію. День шостий
Шостий день перебування Папи Лева XIV в Іспанії, 11 червня 2026 року, був присвячений питанням міграції та підтримки місцевої Церкви, розпочавшись із перельоту з Барселони на Канарські острови. У порту Аргінегін понтифік зустрівся з організаціями, які допомагають біженцям, та вислухав свідчення людей, що перетнули Атлантику, після чого вшанував пам’ять загиблих у морі. Далі він провів зустріч із єпископами, священниками, семінаристами та душпастирськими працівниками в катедральному соборі Святої Анни. День завершився вечірньою Святою Месою, яку Папа відслужив на стадіоні «Ґран-Канарія».
Папа: Церква не може мовчати, бачачи покинутих напризволяще у морі
«Перше, ніж говорити до вас, хочу вклонитися перед вашою гідністю», — сказав Папа Лев XIV, промовляючи до мігрантів у порту Арґінеґін в Лас-Палмас-де-Ґран-Канарія. В четвер, 11 червня 2026 року, розпочався заключний етап його IV Апостольської подорожі, в рамках якої він від 6 червня відвідує Іспанію. Вранці Святіший Отець попрощався із Барселоною та відлетів до головного міста острова Ґран-Канарія, що входить до архіпелагу Канарських островів. Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
Канарські острови — це архіпелаг, розташований в Атлантичному океані біля північно-західного узбережжя Африки, що складається з семи великих та інших менших островів, що утворюють автономну спільноту Іспанії, яка є найпівденнішим і найзахіднішим регіоном країни. Ґран-Канарія, третій за величиною острів Канарського архіпелагу, часто називають «мініатюрним континентом» через надзвичайне різноманіття його ландшафтів. Лас-Пальмас-де-Ґран-Канарія, адміністративний центр острова, розташований у північно-східній частині, приблизно за 150 км від Атлантичного узбережжя Марокко. Канарські острови стали метою подорожі мігрантів з Африки, адже «мрія» про гідне й краще майбутнє віддалена всього на 100–200 кілометрів від узбережжя. З Мавританії та Сенегалу, з Марокко та Сахари мігранти прибувають на борту принагідних плавзасобів, таких як сенегальські каюко та патера.
Запрошені розпізнати Христа
Саме мігрантській темі присвячений візит Святішого Отця в цю частину Іспанії, щоби підтримати місцеву громаду перед лицем непростих викликів, пов’язаних з необхідністю подбати про гідність кожної людини. Приземлившись на базі ВПС «Ґран-Канарія-Кандо», Папа прибув до порту Арґінеґін, де відбулася зустріч з тими, хто задіяний у прийняття мігрантів.
Прозвучали вітальне слово місцевого єпископа, свідчення рятувальника, волонтерки Карітасу, жертви торгівлі людьми та підприємиці. Далі Лев XIV виголосив промову, відправною точкою якої стало читання з 25-ї глави Євангелії від Матея, в якій чуємо слова про те, що той, хто приймає чужинця, приймає Христа. «Тут Євангеліє вириває нас із зручного становища глядача і ставить перед ближнім, який прибуває. Воно запитує нас, чи змогли ми розпізнати Христа в тих, хто виходить на берег, позначений страхом, голодом і насильством, після пустелі, ночі та моря», — сказав Папа, наголосивши, що як Наступник святого Петра, рибалки, він прибув на цей «невеликий за розміром, але великий людяністю» острів, бо Церква «не може ігнорувати ці води, як і будь-які місця, де голод, спрага, насильство, шлях і вигнання не перестають ранити людську гідність».
Сучасні чудовиська не повинні паралізувати
Святіший Отець зазначив, що в біблійній мові море може бути картиною загрози, пітьми, хаосу. У ньому можуть бути чудовиська, як Левіятан… «Також і сьогодні існують чудовиська, які кружляють у цих водах», — сказав Папа, вказуючи на мафіозні структури, що наживаються на відчаю, торговців людьми, які «поневолюють жінок і дітей», а також на байдужість, яка дозволяє, щоб «убогих поглинали експлуатація або забуття». «Але віра не залишається паралізованою перед обличчям сил моря. Ми віримо в Бога, Який підпорядковує хаос, ставить межі морю та відкриває дорогу, коли здається, що смерть бере верх», — наголосив Лев XIV, зауваживши, що так Бог учинив з Ізраїлем, перевівши через Червоне море з неволі до свободи, й це ми споглядаємо в Христі, Який ходив по воді та словом втихомирював бурю: «Замовкни! Ущухни!».
«Цей голос не перестає лунати проти сил, які пожирають, поневолюють і відкидають мов непотріб багатьох наших братів і сестер. Там, де Христос наказує морю замовкнути, Церква не може мовчати, маючи перед собою тих, кого кинули напризволяще у його хвилях», — сказав Наступник святого Петра.
Малі жести і Божа сила
Коментуючи почуті свідчення, Папа підкреслив, що «милосердя починається з малих жестів», інколи з кількох печив і трохи молока, як у Євангелії з п’яти хлібів і двох риб. Не йдеться про те, щоб все вирішити, а про те, «щоб віддати все в Божі руки й бути присутніми там, де людина страждає». З цього випливає подяка всім, хто залучається до рятування, прийняття та супроводу, свідчачи, що «конкретне милосердя може спасти та змінити багато життів».
Неоціненна вартість
У світлі свідчення Блессінґ, яка постраждала від торгівлі людьми, ім’я якої означає «благословення», Святіший Отець наголосив, що «кожне життя є Божим благословенням», а тому «ніхто не має права купувати, продавати, використовувати чи викидати» його. «Я хочу, — сказав він, — щоб це послання досягло тебе та багатьох жінок, які стали жертвами торгівлі людьми та експлуатації: якщо інші встановили ціну на твоє тіло, Бог ніколи не переставав бачити в тобі особу, що має незмірну цінність. Якщо інші хотіли ув’язнити тебе в минулому, сповненому болю, Бог і далі вимовляє про тебе обітницю майбутнього. Якщо до тебе ставилися як до речі, Церква хоче сьогодні сказати тобі: ти — донька і сестра, ти — благословення. Твоє життя не належить тим, хто заподіяв тобі зло; твоє тіло не належить тим, хто скористався тобою; твої дні не належать тим, хто хотів прикути тебе до страху! Твоє життя належить Богові і зберігає гідність, яку ніхто не може у тебе відібрати. І ми хочемо йти разом з тобою, доки ця істина не пролунає знову, сильніше за біль».
Іспит сумління
Звертаючись до мігрантів, Святіший Отець мовив, що перше, ніж промовляти до них, він хоче вклонитися перед їхньою гідністю. «Ви — не числа і не досьє! Ви — людські особи, що мають сім’ю та дім, які ви залишили за собою, з мріями, які ніхто не сміє зневажати», — сказав він, закликаючи водночас «не вручати своє життя тим, хто наживається на ньому», не вірити тим, «хто обіцяє рай взамін на тіло».
«Ваша трагедія повинна стати іспитом сумління: для країн походження, які повинні створити умови миру, справедливості та розвитку; для країн транзиту, покликаних захищати і не залишати слабких у руках злочинних угруповань; для Європи, яка не може проголошувати людську гідність і звикати до того, що Середземне море та Атлантичний океан стають кладовищами без надгробків; для міжнародної спільноти, покликаної до ефективної та витривалої співпраці. Церква також повинна відгукнутися на цей виклик. Прийняття мігрантів не може бути чимось другорядним, ані делегуватися лише деяким волонтерам», — наголосив Лев XIV, додаючи, що хоче, щоб голоси почутих свідчень досягли тих, на кому лежить відповідальність за прийняття політичних рішень, і до спільнот й усіх людей доброї волі.
Гідність не має паспорта
Папа наголосив, що людська гідність вимагає «законних і безпечних шляхів» та «реальної боротьби з торгівцями людьми», вимагає як прийняття, так і дбання про те, щоб кожна людина могла гідно жити на своїй землі. «Якщо існує право шукати притулок, коли життя перебуває під загрозою, то існує й право не бути змушеним мігрувати: право залишатися у власному домі без голоду, без війни, без переслідувань, без насильства, без того, щоб земля стала непридатною для життя, без того, щоб корупція відбирала хліб у бідних, без того, щоб зброя губила майбутнє дітей», — наголосив Святіший Отець, підкреслюючи, що ми не можемо звикати до обрахунку загиблих, бо «людська гідність не має паспорта, вона не втрачає свою цінність, коли перетинає кордон».
На завершення зустрічі Лев XIV опустив у води океану вінок як данину пам’яті всіх тих мігрантів, яким не вдалося досягти берега, а також поблагословив памʼятний хрест, виготовлений із дерева з каюко, яким прибули мігранти.
Лев XIV: вхопитися за хрест, щоб втриматися серед бурхливих хвиль сьогодення
З острова в Атлантичному океані Лев XIV розмірковує про те, як будувати міцну Церкву, здатну переплисти через «море цього століття». У передостанній день своєї Апостольської подорожі в Іспанію, 11 червня 2026 року, Папа у катедральному соборі святої Анни в Лас-Пальмас-де-Ґран-Канарія зустрівся з єпископами, священниками, дияконами, богопосвяченими особами, семінаристами та душпастирськими співробітниками Канарських островів.
Щоб будувати, як зауважив Святіший Отець, насамперед потрібен наріжний камінь: Христос. На Нього спираються духовні настанови, необхідні для Церкви нашого часу, «щоб бути „мудрими архітекторами“ на будівництві цивілізації любові».
Обійняти хрест
За словами Єпископа Риму, як уродженці Канарських островів, так і ті, хто тут осів, звикли жити в оточенні «величної присутності моря», що вселяє в них «здорову ностальгію за безмежністю». А також дає «чуйне серце, готове зі сльозами на очах проводжати тих, хто відпливає, і з розпростертими обіймами зустрічати тих, хто прибуває». Христос, як стверджує святий Августин у своєму Коментарі до Євангелії від Івана, слова якого навів Папа, «подбав нам про дерево, на якому ми можемо переправитися через море». «Це перше, що направляє нас у плаванні водами життя і досягненні мети — небесної батьківщини: обійняти Христовий хрест. […] Святі відчували тугу за Богом і, зустрічаючи життєві бурі, вміли запросити Ісуса в свої човни, довіряли Йому, обіймали хрест і таким чином втихомирювали хвилі невизначеності та страху», — сказав Святіший Отець.
Наслідувати Киринейця
Папа навів приклад Слуги Божого Антоніо Вісенте Ґонсалеса, дієцезіального священника, який жив у першій половині XIX століття. Під час епідемії холери, що спалахнула 1851 року, «добрий пастир з Канарських островів», як його називають, залишився поруч із хворими. Він організував допомогу, перетворив парафіяльні приміщення в місця лікування і особисто присвятив себе догляду за хворими, аж поки сам не заразився і помер дуже молодим, маючи лише 34 роки. За словам Святішого Отця, це справжній свідок Євангелія «для цього нового часу історії, що не позбавлений потрясінь і суперечностей», яким місцева Церква надихається й досі. «Отже, перша „напрямна лінія“ — це обійняти Христовий хрест; і ви, наприклад, робите це щодня як киринейці, супроводжуючи численних братів і сестер, розп’ятих трагедіями життя, та допомагаючи їм нести їхні тягарі. Дякую вам за цю великодушну працю любові та милосердя», — сказав Лев XIV.
Ставати Євхаристією
Крім того, необхідно «плекати євхаристійну духовність», що, як підкреслюється в енцикліці «Magnifica humanitas», означає насамперед «поглиблювати духовність церковної єдності в любові». Єдина Церква була саме тим, чого прагнув Ісус, як підкреслив Наступник святого Петра, адже це знак, «щоб світ увірував». «Конкретним способом прояву цієї духовності сопричастя є християнська солідарність», — сказав Святіший Отець, додавши: «Тому я заохочую вас і надалі дарувати всім ту любов, яку ви, у свою чергу, отримали від Господа, любов, що стає поживою у гостинності, в слуханні, у близькості та в турботі про найслабших».
На завершення, перш ніж ввірити місцеву Церкву Пресвятій Діві Марії Stella maris, Папа закликав дієцезію Канарських островів «прямувати вперед, міцно вкоріненими» в Христі, «щоб і надалі сміливо плисти крізь цей новий час історії».
Лев XIV: зійти з п’єдесталів гордості, щоб наслідувати Христове Серце
Ввечері, 11 червня 2026 року, в рамках Апостольського візиту до Лас-Палмас-де-Ґран-Канарії в Іспанії, Папа Лев XIV очолив Святу Месу на стадіоні Ґран-Канарія. На Євхаристіне богослужіння зібралися 50 тисяч вірних.
Вкінці дня, сповненого зустрічей та спілкування, Святіший Отець подякував Господеві за те добро, яке тут здійснюється щодня, «ввіряючи Йому наші спільні зусилля і водночас страждання, свідком яких є ця земля». Він запросив присутніх помолитися під час цієї Святої Меси за душі братів і сестер, які загинули в морі та покласти все це на вівтар разом із хлібом і вином, напередодні урочистості Пресвятого Серця Ісусового, якому присвячена вся Іспанія. «Просімо Господа, щоб у цей момент в нас були ті самі почуття людяності, милосердя та співчуття, що й у Серці Спасителя», — закликав Папа.
Бог нагадує про свою любов
Роздумуючи над першим читанням, Єпископ Риму наголосив на тому, що «Бог нагадує ізраїльтянам про безкорисливість, з якою Він їх полюбив. Він обрав їх не тому, що вони мали якісь особливі привілеї, таланти чи заслуги, а з чистої любові (пор. Втор 7,7–9). Він продовжуватиме любити їх завжди, навіть коли через їхнє зачерствіле серце вони не відповідатимуть Його почуттям».
Божа любов є незмінною
Лев XIV наголосив, що «Божа любов, в якій закорінене наше покликання до любові не ґрунтується на розрахунку, ані на самому лише почутті, її не можна звести до простої філантропії». За словами Папи, любов пронизує все людське єство: стає вогнем для душі, світлом для розуму та нестримним прагненням до свободи. Це водночас і глибокий мир, і страждання серця, що б’ється в унісон з іншими. «Адже любити — це природна риса людини, ба, навіть, умова повноти її самого існування», — підкреслив проповідник. Саме таку любов бачимо в людській природі Спасителя та в почуттях Його Найсвятішого Серця. Вона залишається незмінною та вірною попри людський опір, страх, смуток чи неприйняття. (пор. Лк 22,39–46). Саме в цьому обличчі Бога, Який завжди «закоханий» та прагне нашого добра та щастя, ми відкриваємо для себе новий шлях нового способу існування та взаємних стосунків, де критерієм кожного вибору стає добро ближнього.
Відповідати любов’ю на любов
Папа Франциск у своїй енцикліці Dilexit nos наголошує, що «найкращою відповіддю на любов Його Серця є любов до братів». Адже, немає більшого жесту ніж відповісти любов’ю на любов (там само). Лев XIV продовжив, що цей взаємний обмін (admirabile commercium) до якого нас запрошує Євангеліє, закликає нас перетворити безмежну Божу любов у великодушність в щоденному служінні знедоленим, беззахисним та тим, хто не може нічим віддячити. Справжня любов виявляється у діях — в гостинності, щирому діленні та безкорисливому даруванні, які ми бачимо довкола. «Саме так, як це відбувається на цьому острові, у гостинності, у діленні, у безкорисливому даруванні», — зазначив Папа.
Обняти тих, хто страждає
Далі, Єпископ Риму підкреслив, що Христос, у великодушності свого Серця, прагне допомогти кожному не лише вижити, а й віднайти впевненість та продовжити свій шлях, щоб повноцінно зростати й розквітати у своїй неповторності на благо всіх. Він додав, що в євангельських словах Ісуса, який сказав, що прийшов, щоб ми мали життя і мали його вповні (пор. Ів 10,10), «ми вбачаємо заклик по-материнськи обійняти тих, хто страждає, але водночас підготувати й спонукати тих, хто зазнав травми, підвестися й прямувати далі, до вільного й гідного життя».
Сприяти всесторонньому розвитку
Пригадуючи слова енцикліки Fratelli tutti, Лев XIV наголосив, що «благодійна діяльність не повинна зводитися лише до надання допомоги, а має на меті інтегрувати людей, сприяючи їхньому повноцінному розвитку — духовному, інтелектуальному та фізичному — та їхній гідній і конструктивній інтеграції в суспільство». Таким чином, «наші зустрічі, навіть у складних і важких обставинах, стають нагодою посіяти насіння надії на шляху людства до кращого майбутнього», — мовив Папа.
Зійти з п’єдесталів зарозумілості
Далі, у світлі Божого слова, Святіший Отець наголосив на ще одній рисі Христового Серця: на смиренності (див. Мт 11, 29). «Серце Ісуса є покірним, і тому його пульсування не чують „вчені“ та „мудрі“, тобто ті, хто має зарозумілість вважати себе самодостатніми, знати все і не потребувати ані Бога, ані інших. Адже цим людям, засліпленим гуркотом надмірного, всюдисущого й неспокійного „я“, бракує тиші, необхідної для того, щоб почути в собі й у ближніх приховане биття любові. Ісус же навчає нас, що для того, щоб смакувати справжню радість життя, яка полягає в любові, необхідно зійти з п’єдесталів зарозумілості, що розділяє, щоб зустрітися у смиренності, що єднає». Цитуючи святого Августина, Папа зазначив, що «лише у смиренності ми справді пізнаємо, хто ми є, і тому можемо любити один одного, зустрічатися, віддавати себе та прощати один одному в істині». Святіший Отець заохотив вірних «стати носіями Його милосердя та Його миру, щоб у світі припинилися війни і навколо нас зростало нове людство, примирене в любові».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
