СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Іспит вашої віри виробляє витривалість», — єпископ Тарас Сеньків про витривалість, Божу благодать і справжню побожність
Як зберігати витривалість і довіру до Бога серед життєвих випробувань? Чому справжня християнська побожність повинна виявлятися не лише у словах, а й у конкретних вчинках любові та милосердя? Над цими питаннями роздумує владика Тарас Сеньків, єпископ Стрийський, з нагоди вшанування святого апостола Якова у Стрийській єпархії УГКЦ. Розкриваючи зміст Соборного послання апостола Якова, проповідник наголошує на значенні витривалості, смиренності та Божої благодаті в духовному житті людини. Особливу увагу він приділяє заклику бути не лише слухачами, а й виконавцями Божого слова, виявляючи свою віру через турботу про потребуючих, солідарність і відповідальність за ближніх.
З цієї проповіді єпископа Тараса Сеньківа ви довідаєтеся:
- чому апостол Яків називає випробування віри джерелом витривалості?
- як життєві труднощі можуть сприяти формуванню внутрішньої стійкості й духовної зрілості християнина?
- який зв’язок існує між витривалістю, відповідальністю та смиренністю?
- як розуміння Божої благодаті змінює наше ставлення до власних слабкостей, помилок і життєвих випробувань?
- що означають слова апостола Якова про Бога як «Отця світла», від якого походить кожен добрий дар?
- чому Божа незмінність і вірність своєму слову повинні ставати прикладом для людських стосунків і вчинків?
- як турбота про сиріт, вдів та інших вразливих людей виявляє справжню побожність і живу віру?
«Іспит вашої віри виробляє витривалість»
Соборне послання святого апостола Якова походить десь з вісімдесятих років після Христа, і написав його автор, який називає себе Яковом, кревним Господа Ісуса Христа. Ще раз згадує його Євангеліє від Марка, і згідно цього можемо вважати, що він був двоюрідним братом Христа Спасителя. Це був хтось, хто знав Ісуса з Назарету дуже добре і був йому близький не тільки по крові але і по духу.
Слова апостола Якова: «Іспит вашої віри виробляє витривалість», є для нас зараз особливо актуальними. Витривалість — це внутрішня стійкість супроти критичних обставин життя. Бути витривалими у випробуваннях, це чеснота, яку має той, хто в дорозі, а не той, хто стоїть без руху. Це чеснота, яка зростає під час цілеспрямованої життєвої подорожі. А там трапляється багато, і не завжди добрих речей.
Витривалість — це мистецтво змагатися з обмеженнями
Витривалість передбачає відповідальність, бо той, хто терплячий, не уникає труднощів за всяку ціну, а терпеливо з вірою долає випробування і так прямує до досконалості. Витривати означає зносити, а не перекладати на іншого, проблеми чи труднощі. Ми несемо тягарі, які є нашими. Це безперечно важко. Але витривалість — це мистецтво змагатися з обмеженнями. У житті існує багато обмежень, і той, хто терпеливо їх зносить, формує основу людського благородства.
Однак суттю витривалості, як християнської риси характеру, є смиренність, послушна довіра до Бога, якою свобода трансформується у любов. Сам Бог Отець зі смиренною терпеливістю чував над своїм упертим народом, та й теж над кожним з нас, чекаючи з розпростертими обіймами. Він послав свого Сина, щоб Він смиренно взяв на себе місію спасіння людства, і перенісши страсті об’явив нам велич Божої любові. Тому і ми маємо просити: «Господи, дай нам, і нашому народові витривалість у сьогоднішніх випробуваннях».
Бог ніколи не втомлюється роздавати нам свою благодать
Послання Якова закликає нас не тільки бути витривалими, але і просити із вірою, без жадного вагання, та радіти у стражданні, бо все є скороминущим, а нагорода у Бога вічною. Витривалих Бог щедро і великодушно обдаровує своєю благодаттю. Він не є прикрим бухгалтером, який шукає лише наші помилки, а ми не є рабами списку правил, яких мусимо дотримуватися лише власними силами.
Бог ніколи не втомлюється роздавати нам свою благодать і радіє, коли ми хочемо прийняти її якомога більше. Просім Його про мудрість, або про допомогу, якщо нам чогось бракує. Але потрібно неодмінно попроси, бо ми не здатні все робити лише власними силами.
Випробування — нагода для духовної досконалості
Для християн випробування, через які вони проходять у житті, є нагодою довести своє діло до досконалості. Блаженними проголошені ті, хто стає на шлях, який від початку вимагає зусилля, самозречення та безмірної терпеливості, бо «дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять».
У Бога слово і вчинок поєднані
Господь дає людині повноту життя через «слово правди». Нам буде дано частку в тому, що випромінює добрий Бог, який є щедрим джерелом нашого просвітлення. Цим словом правди є саме Євангеліє. Тому апостол впевнено твердить, що «всяке добре даяння і усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни».
Коли Бог являється Мойсееві в палаючому кущі то каже: Я є Той, Хто є. Я Той, Хто є незмінний, Я Той, Хто думає про вас, Хто є з вами. Бог є творцем світу, Він досконалий, а те, що є досконалим, не змінюється. Змінюються речі, які є недосконалими. Тому християнська постава полягає в усвідомленні, що все, що ми отримуємо, є добрим, що Бог є до нас максимально прихильний, і ми не маємо підстав у цьому сумніватися.
Бог дав нам своє слово, і це слово дає нам життя. Ми повинні покладатися на слово Боже, бо воно здійснюється: слово і вчинок у Бога поєднані. За кожним Його словом слідує відповідна дія: Бог є собі вірний. Тому, каже ап. Яків: «У вашому житті теж має так бути».
Побожність не є косметичною прикрасою
Боже слово це насіння. Людина отримала його як завдаток, а тепер має це використовувати, про нього дбати, щоб воно виросло і розквітло. Тепер наше спасіння вже залежить від нас. Це не щось автоматичне чи магічне, але ми всі маємо цього прагнути, діяти у згоді з Богом: «будьте виконавцями слова, а не лише слухачами», бо побожність не є косметичною прикрасою. «Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі, і чистим берегти себе від світу».
Апостол Яків оминає тему наших стосунків з Богом, тому що це вже передбачається, і має бути переведене у практичне життя. Сироти і вдови — це маргіналізовані люди, безнадійні випадки. Тому апостол каже: побожним є той, хто дбає про ці «безнадійні випадки», хто ними не нехтує.
Вносити у світ красу, солідарність і мир
Ясно, що ми не змінимо світ, але можемо бодай щось. Яків говорить про світ, який повернувся до Бога спиною, але не хоче щоб ми тікали з цього світу, зі свого становища, але навпаки, намагалися вносити туди те, що хотів Бог: красу, солідарність, мир.
Усе це заповідає нам кровний брат Спасителя, той, хто знав Ісуса і хотів поділитися з нами тим, на що Ісус робив наголос, що було для нього важливим. Тих думок там було, гадаю, досить багато. Спробуймо кожен вибрати з цього те, що нам близьке, і бодай щось із цього намагаймося втілити в життя. Це було б найкращою похвалою нашому покровителю апостолу Якову в день його спомину від кожного з нас та усієї стрийської єпархіальної спільноти. Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпископ Стрийської єпархії
