СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиIII Апостольська подорож Папи Лева XIV до Екваторіальної Ґвінеї. День дев’ятий
Папа Лев XIV залишає Анголу та прибуває до Екваторіальної Ґвінеї, розпочинаючи завершальний етап своєї інтенсивної апостольської подорожі чотирма африканськими країнами.
Розпочався завершальний етап ІІІ Апостольської подорожі Лева XIV
Апостольська подорож Папи Лева XIV в Анголу завершилася. У вівторок, 21 квітня 2026 року, вранці, Святіший Отець відслужив Святу Месу в каплиці Апостольської нунціатури в Луанді та, попрощавшись після сніданку з персоналом, вирушив до міжнародного аеропорту, де відбулася церемонія прощання за участі Президента Анголи. Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
Після того, як Наступник святого Петра останнім піднявся на борт, о 9:15 місцевого часу (11:15 — київського) повітряне судно італійської авіакомпанії ITA Airway піднялося в небо з курсом на Малабо, донедавна — столицю Екваторіальної Ґвінеї. Третій етап ІІІ Апостольської подорожі — відвідини Анголи — завершився. Візит в Екваторіальну Ґвінею стане її заключною частиною.
Екваторіальна Ґвінея зустрічає Наступника святого Петра
Церква в Екваторіальній Ґвінеї, яка відзначає 170-річчя початку євангелізації в країні, понад сорок років чекала на цю мить. У вівторок, 21 квітня 2026 року, сюди вдруге прибув Наступник святого Петра. Попередній такий візит був лютому 1982 року, коли країну в рамках своєї X Апостольської подорожі відвідував святий Папа Іван Павло ІІ.
Об 11:31 місцевого часу, (13:31 — київського) в міжнародному аеропорту Малабо приземлився літак італійської авіакомпанії ITA Airways з Папою Левом XIV на борту, який прибув із Луанди, столиці Анголи, перетнувши повітряний простір ДР Конго, Ґабону та Камеруну. На летовищі відбулася церемонія привітання за участі президента Теодоро Обіанґа Нґеми Мбасоґо, яка не передбачала промов. З летовища вони від’їхали до президентського палацу. Там відбудеться візит ввічливості до глави держави та зустріч з представниками влади.
Малабо, розташоване на одному з п’яти островів Екваторіальної Ґвінеї, до січня цього року було столицею цієї країни. На початку року столицю було офіційно перенесено до міста Сьюдад-де-ла-Пас, спеціально збудованого для виконання цієї функції в континентальній частині країни. На даний час триває релокація адміністративних органів. Місцем проживання Папи на цьому завершальному етапі його ІІІ Апостольської подорожі буде архиєпископська резиденція в Малабо.
Папа: Церква супроводжує народи у пошуках справедливого розвитку
Після візиту ввічливості до Президента Екваторіальної Ґвінеї, здійсненого після прибуття в цю країну у вівторок, 21 квітня 2026 року, Папа Лев XIV у президентському палаці в місті Малабо, яке до січня цього року було столицею, також зустрівся з представниками влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства, до яких звернувся з промовою.
«Радості й надії, смуток і страждання бідних та всіх, хто страждає, є також радощами й надіями, смутком і стражданнями Христових учнів, і не існує нічого справді людського, що не знаходило б відгуку в їхніх серцях», — процитувавши ці слова з душпастирської конституції Другого Ватиканського Собору Gaudium et spes, Лев XIV зазначив, що вони найкраще виражають мотиви та почуття, що привели його до Екваторіальної Ґвінеї, «щоби зміцнити у вірі та втішити народ цієї країни, яка переживає стрімкі зміни». «Адже так само, як у серці Бога, так і в серці Церкви лунає відгомін того, що відбувається тут, серед мільйонів людей, за яких наш Господь Ісус Христос віддав своє життя», — підкреслив Папа.
Два міста Августина: моральний вибір між земним і вічним
Лев XIV пригадав твір святого Августина «Про місто Боже», в якому автор описує два символічні міста — Боже і земне — що відображають два різні способи життя. Боже місто — вічне, і воно характеризується безумовною Божою любов’ю, поєднаною з любов’ю до ближнього, особливо до бідних; а земне місто — це місце тимчасового життя, зосередженого на собі, матеріальних речах і тимчасових інтересах. У цій перспективі обидва міста існують разом аж до кінця часів, і кожна людина своїми рішеннями щодня виявляє, до якого з них вона хоче належати.
«Я знаю, що ви розпочали грандіозний проект будівництва міста, яке вже кілька місяців є новою столицею вашої країни», — сказав Єпископ Риму, зауважуючи, що назва столиці Сіудад-де-ла-Пас, яка іспанською означає «Місто Миру», перегукується з біблійним Єрусалимом (з івриту Єрушалаїм — «місто миру»). «Нехай таке рішення спонукає кожне сумління замислитися над тим, якому місту воно хоче служити!» — підкреслив Папа, нагадуючи, що згідно із святим Августином, життя в земному місті «зосереджене на гордій любові до себе, на жадобі світської влади та слави, що ведуть до руйнування».
Але, як вказував Августин, християни покликані жити в цьому земному місті, пам’ятаючи, що їхня справжня батьківщина — це Боже місто. Цю ідею добре передає приклад Авраама: він жив на землі як мандрівник, шукаючи «місто, збудоване Богом». «Кожна людина, — підкреслив Лев XIV, — може почерпнути мудрість із прадавнього усвідомлення того, що вона живе на землі як паломник. Важливо розрізняти те, що є вічним, і те, що минуще, не піддаючись прагненню несправедливого багатства та ілюзії панування». Папа додав, що християни живуть у звичайному суспільстві (земному місті) й беруть участь у політичному житті, намагаючись діяти за принципами Святого Письма. «Місто Боже» не дає готової політичної програми, а радше пропонує моральні орієнтири для розуміння і розвитку суспільства.
Соціальна доктрина Церкви і виклики сучасної нерівності
Єпископ Риму зазначив, що Соціальна доктрина Церкви допомагає людям орієнтуватися у складному сучасному світі, спонукаючи шукати Боже Царство і Його справедливість. Церква допомагає формувати сумління через Євангеліє та моральні принципи, поважаючи свободу окремих людей і народів. Мета Соціальної доктрини Церкви — виховувати людей, здатних відповідати на нові виклики кожного покоління.
За словами Папи, одним із таких викликів сьогодні є соціальна несправедливість, що проявляється у тому, що лише незначний відсоток людей володіє переважною більшістю світових ресурсів. Водночас існує парадокс: з одного боку, існують люди, які не мають навіть базових речей (їжі, житла, роботи), а з іншого боку, багато людей мають доступ до сучасних технологій, які поширюються через глобалізовані ринки. Тому, як підкреслив Лев XIV, завдання влади і політики полягає в тому, щоб «усувати перешкоди на шляху цілісного розвитку людини, опираючись на принципи справедливого розподілу благ і солідарності».
Технологічний прогрес, ресурси і загрози глобальних конфліктів
Глава Католицької Церкви зауважив, що стрімкий технологічний розвиток прискорив спекуляції навколо природних ресурсів, а також призвів до того, що на другий план відходять базові цінності, такі як збереження створіння, права місцевих громад, гідність праці та захист громадського здоров’я. Лев XIV процитував Апостольське напоумлення Папи Франциска Evangelii gaudium, в якому підкреслюється: «Сьогодні ми мусимо сказати „ні“ економіці виключення та нерівності. Ця економіка вбиває». Святіший Отець додав, що поширення збройних конфліктів часто зумовлене експлуатацією родовищ нафти та інших корисних копалин, яка відбувається без урахування норм міжнародного права та права народів на самовизначення.
Лев XIV зауважив, що навіть нові технології, як видається, «розробляються та використовуються насамперед у військових цілях і в контексті, який не передбачає розвиток можливостей для всіх». «Доля людства, — наголосив він, — ризикує зазнати трагічного краху, якщо не відбудеться зміна курсу у питанні прийняття політичної відповідальності та не буде забезпечено пошану до інституцій та міжнародних угод. Бог цього не хоче. Його святе Ім’я не можна оскверняти прагненням до панування, зарозумілістю та дискримінацією, і насамперед, його ніколи не можна використовувати для виправдання рішень та дій, що ведуть до смерті».
Наприкінці своєї промови Папа Лев XIV висловив переконання, що молоде суспільство Екваторіальної Ґвінеї знайде у Церкві підтримку «у формуванні вільного та відповідального сумління», з яким крокуватиме у майбутнє. «У світі, зраненому тиранією, народи прагнуть справедливості. Треба цінувати тих, хто вірить у мир, і наважуватися на політику, що йде проти течії, ставлячи в центр загальне благо. Дуже потрібна сміливість нових бачень та освітній проект, який дасть молоді простір і довіру. Місто Боже, місто миру, слід сприймати як дар, що сходить згори, до якого слід спрямувати наше прагнення та всі наші ресурси», — наголосив він.
Папа: інавгурація університетського осередку — це акт довіри до людини
«Відкриття університетського осередку — це більше ніж адміністративний акт, це виходить за межі простого розширення інфраструктури та навчальних приміщень. Ця інавгурація — це жест довіри до людини: підтвердження того, що варто й надалі робити ставку на формування нових поколінь та на те завдання, настільки ж вимогливе, як і благородне, яке полягає у шуканні істини та використанні знань на служіння загальному благу», — сказав Папа Лев XIV, розпочинаючи промову до представників світу культури Екваторіальної Ґвінеї.
Зустріч відбулася у вівторок, 21 квітня 2026 року, після обіду, в новозбудованому академічному містечку Національного університету Екваторіальної Ґвінеї, названому на честь Лева XIV та збіглася з його інавгурацією. Дякуючи за цей «ввічливий жест», Святіший Отець зауважив, що така честь «виходить за межі особи та радше покликається на цінності, які ми хочемо разом передавати». За його словами, відкриття освітнього осередку має значення, що виходить за матеріальні межі, адже йдеться про відкриття «простору для надії, зустрічі та прогресу».
Коріння і плоди
Папа зазначив, що «кожне справжнє освітнє починання» повинно зростати не лише як структура, «але й як живий організм». У цьому контексті він вказав на сейбу, національне дерево, яке може послужити промовистим символом. «Дерево, — сказав він, — пускає глибоке коріння, терпеливо й рішуче зростає вгору та містить у собі плідність, яка існує не для себе самої». Тож у своїй величі воно є «притчею того, чим покликана бути університетська інституція», тобто, «дійсністю, міцно вкоріненою у серйозному ставленні до навчання, у живій пам’яті народу та у витривалому пошуку істини».
Дерево пізнання
За словами Святішого Отця, через символізм деяких біблійних дерев можна простежити історію людини. Він вказав на те, що в Едемі, як розповідає Книга Буття, поряд з деревом життя було дерево пізнання добра і зла, плід якого Бог наказав не споживати. «Слід підкреслити, що не йдеться про засудження знання як такого, нібито віра боїться розуму чи з підозрою ставиться до прагнення знання. Людина отримала здатність пізнавати, називати, розрізняти, дивуватися світу та розмірковувати над його сенсом», — уточнив Лев XIV, пояснюючи, що проблема не в пізнанні, а у викривлені розуму, «який вже більше не старається відповідати дійсності, а підлаштовувати її до своїх мірок, судити про неї з огляду на вигоду тих, хто претендує на знання». Таке пізнання «перестає бути відкритістю та стає володінням», і замість дороги до мудрості, перетворюється у «гордовите ствердження самодостатності», відкриваючи шлях аж до проявів нелюдяності.
Дерево спасіння
Однак, як зазначив далі Наступник святого Петра, біблійна історія не вичерпується на цьому дереві, християнська традиція споглядає на інше дерево — хресне: «не як на заперечення людського розуму», але як на знак «його відкуплення». «Якщо в Книзі Буття з’являється спокуса знання, відокремленого від істини та добра, то на хресті, навпаки, відкривається істина, яка, далеко не нав’язуючи своє домінування, дарує себе з любові та підносить людину до гідності, з якою вона була замислена від самого початку. Там людина отримує запрошення дозволити, щоб її прагнення до пізнання було зцілене: щоб вона знову відкрила, що істину не можна фабрикувати, нею не можна маніпулювати і не володіємо нею як трофеєм, але її приймають, покірно шукають і відповідально застосовують», — сказав Папа, підкреслюючи, що в християнській перспективі Христос не є втечею від інтелектуальних зусиль, ніби віра починається там, де зупиняється розум. У Христі «являється глибока гармонія між істиною, розумом і свободою».
Пізнавати означає відкритися
«Істина постає як реальність, що випереджає людину, кличе її та закликає вийти із замкнутості в собі, а тому можна шукати її з довірою. Віра, далека від того, щоби припиняти цей пошук, очищає його від самодостатності та відкриває до тієї повноти, до якої прагне розум, навіть якщо він не може осягнути її повністю», — вів далі Лев XIV, зауваживши, що дерево хреста, таким чином, повертає любов до знання до його первісного витоку. Воно навчає нас, що «пізнавати означає відкритися на дійсність, приймати її сенс та берегти таїнство».
Якість плоду
В цьому світлі Папа знову повернувся до метафори дерева: не вистачить, щоб дерево принесло плід, важливою є його якість. Таким чином, «мірилом університету є якість студентів», а не кількість здобутих дипломів чи розширення структур. І це є «щирим прагненням Католицької Церкви», яка виражає його в своїх багатовікових зусиллях в освітній сфері.
«Дорогі браття й сестри, тут, у цих стінах, сейба Екваторіальної Гвінеї покликана принести плоди солідарного прогресу, знання, що ушляхетнює і всебічно розвиває людину. Вона покликана пропонувати плоди розуму й чесності, компетентності й мудрості, видатних здібностей і служіння. Якщо тут будуть формуватися покоління чоловіків і жінок, глибоко сформованих істиною і здатних перетворити своє існування на дар для інших, тоді сейба буде і надалі височіти як промовистий символ: вкорінена в найкращому, що є на цій землі, піднесена шляхетністю знання і родюча плодами, здатними вшанувати Екваторіальну Гвінею та збагатити весь людський рід», — підсумував Лев XIV.
Папа: місія лікарні — сприяти цілісному одужанню людини
У вівторок, 21 квітня 2026 року Папа Лев XIV відвідав медичний персонал та пацієнтів психіатричної лікарні «Жан-П’єр Олі» в Малабо, колишній столиці Екваторіальної Гвінеї. Це була завершальна подія першого дня відвідин цієї країни, що є заключним етапом його Апостольської подорожі на африканський континент. Він подякував присутнім за пісні і танці, якими його привітали у цьому закладі. «Кожного разу, коли я відвідую лікарню, мої почуття є двоякими: з одного боку, я відчуваю біль за пацієнтів та їхніх рідних, з іншого — захоплення й втіху від усього того, що там щодня робиться на благо людського життя», — сказав Святіший Отець. Він зазначив, що такі ж почуття його супроводжують і в цій лікарні, але сьогодні «переважає радість: радість зустрічі в ім’я Господа та турботи про тих, хто перебуває у стані недуги».
Господь очікує співпраці
Єпископ Риму відзначив, що його вразили слова директора закладу, який сказав: «Справді велике суспільство — це не те, яке приховує свої слабкості, а те, яке оточує їх любов’ю». Папа наголосив, що цей підхід є фундаментом цивілізації з християнським корінням, адже «Христос в історії людства звільнив інвалідність від прокляття і повернув їй повну гідність». Однак, Лев XIV наголосив, що «Спаситель не хоче і не може спасти нас без нашої співпраці, як на особистому, так і на соціальному рівні: тому Він просить нас любити братів не словами, а справами». Папа висловив сподівання, що спільними зусиллями та з Божою допомогою заклади для людей з інвалідністю «стануть знаком цивілізації любові».
Ісус хоче нас зцілити
Далі Святіший Отець подякував Педро Селестіно який завершив своє звернення зворушливими словами: «Дякуємо за те, що любите нас такими, якими ми є», підкресливши, що справді «Бог любить нас такими, якими ми є. Тільки Бог, по-справжньому любить нас такими, якими ми є». Однак, додав Папа, «Бог не хоче, щоб ми завжди були хворими, Він хоче нас зцілити!». В Євангелії безліч разів бачимо, що «Ісус прийшов, щоб любити нас такими, якими ми є, але не для того, щоб залишити нас такими, а щоб піклуватися про нас!». Саме в цьому, на думку Єпископа Риму, полягає місія лікарні з християнськими цінностями: «бути місцем, де людину поважають у її слабкості, але водночас роблять усе можливе для її цілісного одужання». Папа відзначив, що саме це підкреслив директор закладу.
Поезія, яку може прочитати лише Бог
Лев XIV також подякував Тарчізіо за його вірш! Він сказав, «що в такому середовищі щодня складаються численні приховані „вірші“, не словами, а маленькими жестами, почуттями, увагою у взаєминах». Папа додав, що цю поезію, «може повністю прочитати лише Бог і вона втішає Милосердне Серце Христа». На завершення, Святіший Отець висловив свою «підтримку всім хворим у лікарні, особливо тим, хто перебуває у важкому стані та відчуває себе самотнім», доручивши усіх Пресвятій Богородиці — опікунці недужих.
З лікарні Папа від’їхав до резиденції місцевого архиєпископа, яка є місцем його проживанні на цьому етапі Апостольської подорожі.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
