СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиIII Апостольська подорож Папи Лева XIV до Екваторіальної Ґвінеї. День десятий
В останній повний день своєї Апостольської подорожі Африкою Папа Лев відслужив Месу в другій за величиною церкві континенту, сказав ув’язненим, що «ніхто не виключений з Божої любові», і спостерігав, як молодь Бати танцює під дощем.
Проповідь Папи у Монґомо: дбати про спільне благо, а не окремі інтереси
У середу, 22 квітня 2026 року, другий день перебування в Екваторіальній Ґвінеї та передостанній день ІІІ Апостольської подорожі, Папа Лев XIV прибув уранці до міста Монґомо на сході країни, поблизу з кордоном з Ґабоном. Там він відслужив Святу Месу в катедральному соборі Непорочного Зачаття. Цей храм є найбільшою культовою спорудою центральної Африки, а його архітектура наслідує площу й базиліку Святого Петра у Ватикані. Перед початком Євхаристійного богослужіння, на яке зібралися понад 100 тисяч вірних, чимало з яких прибули із сусіднього Ґабону, Святіший Отець поблагословив наріжний камінь під спорудження катедрального собору в новій столиці країни Сьюдад-де-ла-Пас. Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
Євхаристія відкриває любов Бога
«Євхаристія справді містить у собі все духовне добро Церкви: це Христос, наша Пасха, який дарує себе нам, це Живий Хліб, що насичує нас, це присутність, яка відкриває нам безмежну любов Бога до всієї людської родини та Його вихід назустріч кожній жінці й кожному чоловікові навіть сьогодні», — сказав Лев XIV на початку проповіді. Він зазначив, що ця Свята Меса є нагодою подякувати Господеві за 170-річчя початку євангелізації в країні.
«Це сприятлива нагода згадати все добро, яке Господь звершив, і водночас я бажаю висловити свою вдячність численним місіонерам, місіонеркам, дієцезіальним священникам, катехитам та мирянам, які присвятили своє життя служінню Євангелію», — мовив проповідник, додаючи: «Вони прийняли очікування, потреби і рани вашого народу, просвічуючи їх Господнім Словом і стаючи знаком Божої любові серед вас; своїм свідченням життя вони сприяли приходу Царства Божого, не боячись страждати за свою вірність Христові».
Дійові особи звіщення Євангелія
Єпископ Риму зазначив, що це — незабутня історія, «яка, з одного боку, пов’язує вас із апостольською та вселенською Церквою, що випередила вас, а з іншого — супроводжувала вас у тому, щоб ви самі стали головними дійовими особами звіщення Євангелія та свідчення віри, виконуючи ті пророчі слова, які промовив на африканській землі Папа святий Павло VI: „Африканці, відтепер ви самі є своїми місіонерами. Церква Христа справді вкорінена на цій благословенній землі“» (Проповідь на завершення Симпозіуму єпископів в Африці, Кампала, Уганда, 31 липня 1969 р.). Лев XIV наголосив, що вірні цієї країни покликані продовжувати шлях, прокладений місіонерами, душпастирями та мирянами, які їх випередили. Він заохотив до „особистої відданості, яка охоплює все життя“, щоб віра, яку вони так „урочисто виявляють у спільнотах та під час богослужінь, живила їхню благодійну діяльність та відповідальність перед ближнім, задля сприяння загальному благові“. За словами Папи, „це завдання вимагає наполегливості, зусиль, іноді й жертв, але саме це є знаком того, що ми справді є Церквою Христовою“.
Залишатися вірними Євангелію
Коментуючи літургійне читання з Діянь Апостолів, Єпископ Риму підкреслив, що «навіть якщо особисті, сімейні та соціальні обставини, в яких ми живемо, не завжди є сприятливими, ми можемо покладатися на дію Господа, який пророщує добре насіння Свого Царства шляхами, невідомими нам, навіть коли здається, що все навколо нас є безплідним, і навіть у моменти темряви». У цьому контексті він закликав присутніх «залишатися вірними Євангелію, проповідувати його, жити ним у повноті та свідчити про нього з радістю». Лев XIV запевнив, що «Бог не залишить нас без знаків своєї присутності» та буде для нас «хлібом життя», що наситить наш голод.
Папа запитав: «Який голод ми відчуваємо? І чого сьогодні прагне ця країна?». Він нагадав, що гаслом його візиту до цієї країни є слова: «Христос, світло Екваторіальної Ґвінеї на шляху до майбутнього, сповненого надії». Святіший Отець наголосив, що можливо, сьогодні люди прагнуть майбутнього, «яке буде сповнене надії, яке зможе народити нову справедливість, яке принесе плоди миру та братерства». Він заохотив не чекати пасивно цього невідомого майбутнього, бо з Божою ласкою ми покликані його будувати. «Майбутнє Ґвінеї залежить від ваших рішень; воно покладається на ваше почуття відповідальності та спільну відданість справі охорони життя та гідності кожної людини», — вів далі Лев XIV. Він наголосив на тому, що «необхідно, щоб усі хрещені відчували себе залученими до справи євангелізації, ставали апостолами милосердя та свідками нового людства».
Розширити простори свободи
Папа вказав на необхідність «зі світлом і силою Євангелія брати участь у цілісному розвитку цієї землі, у її оновленні та перетворенні». «Творець наділив вас численними природними багатствами: я закликаю вас співпрацювати, щоб вони стали благословенням для всіх», — сказав проповідник. Він підкреслив, що потрібно «ставати дедалі більше суспільством, в якому кожен, відповідно до своїх обов’язків, працює для загального блага, а не на користь окремих інтересів, долаючи несправедливі нерівності між привілейованими та знедоленими». Папа закликав до розширення просторів свободи та особливої уваги до найбідніших та сімей, що перебувають у скруті, а також до ув’язнених, які часто змушені жити в або в неналежних умовах утримання. Святіший Отець наголосив, що «потрібні християни, які візьмуть у свої руки долю Екваторіальної Ґвінеї». Він заохотив не боятися «проповідувати і свідчити про Євангеліє». «Будьте ви будівничими майбутнього надії, миру і примирення, продовжуючи справу, яку місіонери розпочали 170 років тому», — закликав на завершення Лев XIV.
Папа Лев XIV у в’язниці Бати: ніхто не виключений з Божої любові
У середу 22 квітня 2026 року, передостанній день свого перебування в Екваторіальній Ґвінеї, після обіду Папа Лев XIV здійснив 40-хвилинний переліт з міста Монґомо на сході країни до міста Бата на атлантичному узбережжі, де його зустріли представники місцевої влади. По дорозі до першого пункту призначення — місцевої вʼязниці, Святіший Отець відвідав головний храм дієцезії Бати — катедру святого Якова і Богоматері з Пілар, де зробив коротку зупинку для молитви та поклоніння Пресвятим Дарам.
Візит до в’язниці Бати
В’язниця Бати відома як місце суворого ув’язнення. Святішого Отця зустріли міністр юстиції Реджиналдо Бійоґо Мба Ндонґ Ангесомо, директор в’язниці, капелан та представники персоналу в’язниці. З привітальним словом звернувся директор в’язниці. Також із коротким словом звернувся один із в’язнів. Особливу святкову атмосферу в місці позбавлення волі не зіпсував навіть дощ.
Божа любов і незнищенна гідність людини
Після привітань Святіший Отець звернувся до усіх, а особливо до ув’язнених, наголошуючи на їхній невід’ємній гідності та близькості Бога. Папа сказав: «Сьогодні я тут, щоб сказати вам щось дуже просте: ніхто не виключений з Божої любові! Кожен із нас, зі своєю історією, своїми помилками та своїми стражданнями, залишається цінним в очах Господа». Лев XIV підкреслив, що навіть у найважчих обставинах людина не втрачає надії, бо Христос сам пережив несправедливість і страждання. «Навіть заарештований, засуджений і страчений без жодної провини, Він любив нас до кінця, показуючи, що вірить у можливість того, що любов може змінити навіть найзакамʼяніліше серце», — мовив Папа.
Справедливість, що веде до відновлення і примирення
Роздумуючи над роллю правосуддя, Наступник святого Петра наголосив на його покликанні служити людині та сприяти відновленню. «Система правосуддя, — сказав він, — покликана захищати суспільство, але щоб бути ефективною, вона завжди має спиратися на гідність та потенціал кожної людини. Справжня справедливість прагне не стільки покарати, скільки допомогти відбудувати життя як жертв, так і винних».
Папа звернув увагу на необхідність примирення як невід’ємної частини справедливості. «Немає справедливості без примирення. Це величезна робота, частина якої може відбуватися у в’язниці, а інша, ще більша частина, має залучати всю національну спільноту», — підкреслив Святіший Отець.
Надія, новий початок і шлях відновлення
На завершення Лев XIV закликав ув’язнених не втрачати надії та використовувати час випробування як можливість для внутрішнього зростання. «Хоча в’язниця здається місцем самотності та розпачу, цей час може стати часом роздумів, примирення та особистого зростання. Необхідно зробити все можливе, наприклад, щоб у в’язниці вам надали можливість навчатися та працювати з гідністю. Життя визначається не лише скоєними помилками, які зазвичай є наслідком важких і складних обставин: завжди є можливість піднятися, навчитися і стати новою людиною», — сказав Святіший Отець, запевнивши у Божій близькості та підтримці Церкви. «Ви не самотні, — наголосив він. — Ваші родини люблять вас і чекають на вас, а багато людей за межами цих стін моляться за вас. І навіть якщо хтось боїться, що його покинули всі, Бог ніколи вас не покине, а Церква буде поруч із вами».
Завершуючи, Папа заохотив дивитися в майбутнє з довірою. Він сказав: «Бог ніколи не втомлюється прощати. Він завжди відкриває нові двері тим, хто визнає свої помилки і бажає змінитися. Не дозволяйте минулому вкрасти у вас надію на майбутнє. Кожен день може стати новим початком».
Папа молоді Екваторіальної Ґвінеї: світло милосердя може перетворити світ
Останньою подією другого дня Апостольського візиту Папи Лева XIV до Екваторіальної Ґвінеї у вівторок, 22 квітня 2026 року, стала зустріч з молоддю та сім’ями, що відбулася на стадіоні міста Бата, що є найбільшим стадіоном країни. На початку зустрічі до Папи звернувся з привітальним словом Апостольський адміністратор Бати єпископ Міґель Анхель Нґема. Опісля деякі молодіжні колективи виступили з традиційними танцями та піснями, а потім прозвучали свідчення кількох представників молоді та однієї подружньої пари.
Памʼять і відповідальність
«Ваша країна, Екваторіальна Ґвінея — це країна з багатою історією та традиціями. Ми щойно побачили це в танцях, костюмах і символах, через які кожна група виразила свою самобутність, що зробило нашу зустріч ще більш зворушливою та значущою», — наголосив Папа звертаючись до учасників зустрічі у своїй промові. Він зауважив, що прості щоденні предмети-символи, які вони принесли із собою і які уособлюють їхнє життя і цінності — служіння, єдність, гостинність, довіру та радість — це відповідальна спадщина, яку молодь Екваторіальної Ґвінеї покликана зберігати й розвивати у вірі заради свого майбутнього і майбутнього своєї землі.
Єпископ Риму процитував слова святого Івана Павла II, який, відвідуючи цю країну у 1982 році, закликав католиків подавати «приклад злагоди між собою, взаємної любові, здатності до примирення, справжньої пошани до прав кожного громадянина, кожної сім’ї, кожної соціальної групи». Ці слова, як підкреслив Лев XIV, також і сьогодні повинні освітлювати шлях місцевої молоді, яка готується до відповідальності, яка чекає на них у майбутньому.
Праця — утвердження гідності
Далі Святіший Отець прокоментував свідчення, якими поділилися молоді люди. Алісія, молода працівниця, говорила те, що старається бути вірною своїм обов’язкам і своєю щоденною працею робити внесок в добро сім’ї та суспільства. За словами Наступниками святого Петра, бути християнкою для Алісії означає не лише брати участь у літургії, але й гідно працювати та з пошаною ставитися до інших. «Це спонукає нас замислитися над цінністю відповідальної праці та необхідністю дбати про гідність кожної людини», — підкреслив Папа.
Життя, вручена Папі, — це щасливе життя
Молодий семінарист Франсіско розповів про шлях свого покликання. Тривалий час він боявся сказати «так» Господу, бо вважав, що це означає відмовитися від своїх мрій. «Але я зрозумів, що коли Христос кличе, Він нічого не забирає, а все дарує», — поділився Франсіско. «Він відкрив перед нами вікно у прекрасну реальність життя багатьох молодих людей, які цілком віддають себе Богові заради спасіння своїх братів і сестер», — сказав Папа, коментуючи це свідчення. Він додав, що «життя, віддане Богові, — це щасливе життя, яке щодня оновлюється в молитві, у Таїнствах та у зустрічі з братами і сестрами, яких Господь ставить на нашому шляху». «У єдності сердець та в турботливому ставленні до тих, хто потребує допомоги, поновлюються чуда милосердя, — наголосив Лев XIV. — Тому, якщо ви відчуваєте, що Христос кличе вас іти за Ним шляхом особливого посвячення — як священники, черниці, ченці — не бійтеся йти Його слідами: як Він сам запевнив — і я теж хочу вам сьогодні тут з усією силою сказати — ви отримаєте „стократ більше і […] вічне життя“ (Мт. 19, 29)».
Подружжя — це не тягар, а дорога любові
Папа також згадав про свідчення молодої подружньої пари Пуріфікасьйон та її чоловіка Хайме Антоніо, які вирішили будувати свою сім’ю на вірі в Ісуса Христа. Вони зауважили, що в сучасному суспільстві, що характеризується швидкими змінами і суперечливими ідеями, нелегко плекати вірне кохання, відповідальну відкритість на життя та християнське виховання дітей. Їм також було непросто зробити крок до Таїнства Подружжя — не лише через матеріальні труднощі, а й через упередження та стереотипи, які подають його як щось застаріле. Але вони усвідомили, «що християнське подружжя — це не тягар, а шлях справжньої любові, свободи й надії». Наступник святого Петра підкреслив, що сім’ї є родючим ґрунтом, у якому свіже й тендітне дерево людського та християнського зростання пускає свої корені. Він закликав присутніх подякувати Господу за дар їхніх близьких і, наслідуючи приклад Пуріфікасьйон та Хайме Антоніо, довіритися Йому, щоб їхні родини могли зростати в єдності, приймати життя як дар, який слід берегти та виховувати до зустрічі з Господом, який є Дорогою, Правдою і Життям (Ів. 14, 6).
Приймати і захищати життя
Святіший Отець також подякував за свідчення тринадцятирічному Віктору Антоніо, який живе лише з мамою, бо тато їх покинув, коли він був немовлям. Підліток розповів про труднощі, які переживають діти, що виховуються лише матерями. «Іноді брак наставництва з боку батька штовхає нас до помилок, яких можна було б уникнути», — поділився він, звертаючись до Папи з проханням нагадати всім, що народження дитини — «це серйозний крок, який потребує любові, відповідальності й турботи».
Коментуючи слова юнака, Папа зазначив, що вони повинні заохотити всіх до побудови кращого світу, заснованого на пошані до життя, яке народжується і зростає, та на почутті відповідальності перед найменшими». «Віктор Антоніо нагадав нам, що прийняття життя вимагає любові, зусиль та турботи, і ці слова, що лунають з вуст підлітка, мають змусити нас серйозно замислитися над тим, наскільки важливо захищати та берегти сім’ю та цінності, яких ми в ній навчаємося», — сказав він.
Свідчити, наскільки прекрасно любити
«Дорога молоде, дорогі батьки та всі присутні, — наголосив Святіший Отець наприкінці промови, — нехай нас надихає краса любові; станьмо свідками тієї любові, яку Ісус нам дав і якої нас навчив! Щодня показуймо наскільки прекрасно любити і що найбільші радості в будь-якій ситуації походять від уміння дарувати та віддавати себе, особливо коли ми простягаємо руку допомоги тим, хто її найбільше потребує. Світло милосердя, яке плекається в наших домівках і втілюється у вірі, може справді перетворити світ — навіть його структури та інституції — так, щоб кожного шанували і ніхто не був забутий. Нехай це стане твердим рішенням, радісним зобов’язанням, щоб розп’ятий і воскреслий Христос — світло Екваторіальної Ґвінеї, Африки та всього світу — провадив нас усіх до майбутнього, сповненого надії».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
