СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиХронологія Апостольської подорожі Папи Франциска у Марокко
«Служитель надії» — під таким гаслом в суботу, 30 березня 2019 року, Папа Франциск вирушив у свою 28-му Апостольську подорож — дводенний візит до Марокко, що став 42-ю країною, яку він відвідав протягом свого понтифікату, шестиріччя якого ми відзначали кілька тижнів тому.
День перший, 30 березня 2019 року
Airbus320 італійської авіакомпанії «Alitalia» зі Святішим Отцем та супроводом на борту піднявся в небо з римського міжнародного аеропорту Фюмічіно о 10:57 місцевого часу.
Після приблизно тригодинного перельоту, перетнувши повітряний простір Франції та Іспанії, літак приземлився в міжнародному аеропорту Рабата, столиці Марокко, де Главу Католицької Церкви зустрів Його Величність Моххамед VI.
Богородиця й мігранти
Напередодні, згідно зі звичаєм, Папа Франциск здійснив візит до великої базиліки Пресвятої Марії, щоб ввірити цю подорож під опіку Пресвятої Богородиці, Спасіння римського люду. Ще одним звичаєм Апостольських подорожей цього понтифікату стало те, що перед від’їздом з «Дому святої Марти» до аеропорту Святіший Отець вітається з представниками різних соціально уразливих груп. Не став винятком і цей суботній ранок: Папа привітався з марокканськими мігрантами, якими в Італії опікується Спільнота святого Егідія. Мова йде про дві сім’ї.
Марокко очікує Наступника святого Петра
Марокко — це країна на півночі Африки на побережжі Атлантичного океану та Середземного моря. Більшість населення країни (99 %) становлять мусульмани, однак, місцева католицька громада, що становить лише 0,07 % населення, втішається пошаною з огляду на своє служіння солідарності. Це також завдячуючи позиції правлячої династії, яка підкреслює релігійну свободу та протидії фундаменталізмові.
Подорож стала нагодою для підтвердження того, що було проголошено під час нещодавнього візиту Папи до ОАЕ, де була підписана «Декларація про братерство». Місцева преса особливо підкреслювала цей аспект, зазначаючи, що цей візит відбувається в «ім’я цінностей сумління та спільного співжиття».
Папа Франциск прибув до Марокко
Перед 14:00 год. місцевого часу (15:00 год. за київським часом), в суботу, 30 березня, в міжнародному аеропорту Рабата, столиці Марокко, приземлився літак, яким до цієї країни прибув Глава Католицької Церкви, якого біля підніжжя трапу зустрічав Король Моххамед VI аль-Хасан.
Офіційна зустріч не передбачала промов. Діти в традиційному одязі вручили Папі квіти. В супроводі Його Величності, Святіший Отець пройшов через почесну варту. Після короткої розмови в Королівському залі аеропорту, де йому згідно з місцевим звичаєм гостинності піднесли фініки та мигдалеве молоко, Папа від’їхав до Башти Хасана ІІ.
Заклик Папи Франциска і Короля Моххамеда VI щодо Єрусалиму під час візиту ввічливості
З нагоди візиту до Королівства Марокко, Його Святість Папа Франциск та Його Величність Король Моххамед VI, визнаючи унікальність та священний вимір Єрусалиму, маючи на серці його духовне значення та його особливе покликання як Міста Миру, поділяють наступний заклик:
«Ми вважаємо важливим зберегти Святе Місто Єрусалим як спільну спадщину людства та, насамперед, для вірних трьох монотеїстичних релігій — як місце зустрічі та символ мирного співіснування, в якому підтримуються взаємна пошана та діалог.
З цією метою необхідно зберегти та підтримати особливий багато-релігійний характер, духовний вимір та особливу культурну ідентичність Єрусалиму.
Як наслідок, висловлюємо сподівання, що в Святому Місті будуть гарантовані повна свобода доступу для вірних трьох монотеїстичних релігій і право кожної з них практикувати свій культ, щоб у Єрусалимі від їхніх вірних підносилася до Бога, Творця всіх, молитва за майбутнє миру й братерства на землі».
Перша промова Папи Франциска на марокканській землі
«Тут, на цій землі, яка є природним мостом між Африкою та Європою, бажаю наголосити на необхідності об’єднати наші зусилля для того, щоб надати нового поштовху будуванню солідарнішого світу, що докладатиме якнайбільше чесних, сміливих і незамінних зусиль на користь діалогу, що шанує багатство та особливості кожного народу й кожної людини», — сказав Папа Франциск у своїй першій промові на марокканській землі.
Зустріч з марокканським народом
Після офіційної зустрічі в аеропорту, Папа Франциск та Король Моххамед VI прибули на площу перед баштою Хассана ІІ — однієї з найвизначніших архітектурних пам’яток Рабата, де відбулася офіційна церемонія привітання. Згідно з протоколом, прозвучали гімни, віддано військові почесті та відбулося взаємне представлення делегацій.
Опісля Король та Папа виголосили свої промови. Це була не просто зустріч з представниками влади й дипломатичного корпусу, як це, зазвичай, відбувається під час таких подорожей, але була зустріччю з народом, оскільки на площі та на сусідніх вулицях зібралися кількадесят тисяч марокканців, яких не зупинив дощ.
Радість, вдячність і зобов’язання
Промовляючи до присутніх, Глава Католицької Церкви підкреслив, що цей візит є для нього «причиною радості та вдячності», бо дає змогу відкрити багатство цієї землі, її народу та його традицій. «Вдячності, — додав він, — яка перетворюється у важливу нагоду для просування міжрелігійного діалогу та взаємного пізнання між нашими двома релігіями, в той час як через вісімсот років спогадуємо історичну зустріч між святим Франциском Ассізьким із Султаном аль-Маліком аль-Камілем».
За словами Папи, ця «пророча подія» проказує нам, що «мужність зустрічі та простягнутої руки» є дорогою миру та гармонії для людства, де «екстремізм і ненависть є факторами поділів та знищення». Тому він прибув, аби наголосити на необхідності об’єднання зусиль на користь діалогу, що є «викликом, який ми всі покликані прийняти».
Важливість релігійного фактору
Підкресливши важливість «культури діалогу» в будуванні «відкритого, плюралістичного та солідарного суспільства», Глава Католицької Церкви зазначив, що «фанатизмові та фундаменталізмові слід протиставляти солідарність усіх віруючих», посилаючись на цінності, які є спільними. Тому він з радістю відвідає Інститут Моххамеда VI для формування імамів, проповідників і проповідниць, заснований королем з метою «відповідного й здорового формування проти всіх форм екстремізму».
«Справжній діалог заохочує нас не легковажити важливість релігійного фактору в будуванні мостів між людьми та в тому, щоб успішно долати вищеназвані виклики. У дійсності, в пошані до наших відмінностей, віра в Бога спонукає нас визнавати внутрішню гідність кожної людини, як також її невід’ємні права. Ми віримо, що Бог створив усіх людей однаковими в правах, обов’язках і гідності, й що покликав їх жити як брати та сестри, поширюючи цінності добра, милосердя та миру», — сказав Папа.
Релігійна свобода
У цьому контексті Святіший Отець вказав на те, що «свобода сумління та релігійна свобода» не обмежуються свободою культу, але повинні «дозволяти кожному жити згідно з власними релігійними переконаннями». Це заохочує переходити «від звичайної толерантності до пошани інших». Тож таке «будування мостів між людьми з точки зору міжрелігійного діалогу» заохочує до дружби та братерства.
Глава Католицької Церкви схвально відгукнувся про те, що Міжнародна конференція про права релігійних меншин в ісламському світі, яка відбулася в Марракеші 2016 року, засудила будь-яке маніпулятивне використання релігії з метою дискредитувати чи атакувати інших. Пророчим знаком він назвав створення 2012 року в Рабаті екуменічного інституту з ініціативи католиків і протестантів.
Турбота про спільний дім
Далі Папа наголосив, що «справжній діалог» спонукає брати до уваги також світ, в якому живемо, «наш спільний дім». За його словами, 22-га кліматична конференція ООН, що також відбулася в Марракеші, є підтвердженням того, що чимало країн усвідомлюють необхідність «захищати планету, на якій Бога нас поселив» та дбати про «справжнє екологічне навернення задля цілісного людського розвитку».
«Саме разом, завдяки терпеливому та розсудливому, відвертому та щирому діалогові, можемо сподіватися, що знайдемо належні відповіді, необхідні для того, щоб змінити процес глобального потепління та змогти викорінити бідність», — підкреслив він.
Нагальний виклик мігрантської кризи
Врешті, як зауважив Папа, явище міграції та серйозна криза, викликана ним, закликає нас шукати конкретні засоби для того, щоби «викорінювати причини, які змушують багатьох людей залишати свою країну, сім’ю, потрапляючи в умови маргіналізації та відкинення». Минулого грудня, знову ж таки в Марокко, відбулася міжурядова конференція про Пакт за безпечну, впорядковану та регульовану міграцію, прийнявши відповідний документ.
За словами Глава Католицької Церкви, потрібно ще багато зусиль для того, щоб від зобов’язань, окреслених у документі, перейти до конкретних дій та до «переміни ставлення до мігрантів». «Йдеться про явище, яке ніколи не знайде вирішення в спорудженні мурів, поширюванні страху перед іншими чи у відмові допомоги тим, які шукають законного покращення умов для себе і для своїх сімей», — сказав він, додаючи, що «зміцнення справжнього миру проходить через шукання соціальної справедливості».
Роль «малого стада» християн
Наприкінці своєї промови Святіший Отець зазначив, що «християни радіють місцем, яке мають в марокканському суспільстві». Вони, за його словами, «хочуть внести свою частку в будування солідарної і процвітаючої країни, маючи на серці загальне добро народу».
«З цієї точки зору, вклад Католицької Церкви в Марокко через її соціальні установи та в сфері освіти через школи, відкриті для представників всіх конфесій, релігій та кожного походження, здається мені значущим, — мовив Папа. — Тож дякуючи Богові за пройдений шлях, дозвольте мені заохотити католиків і всіх християн, аби були тут, в Марокко, служителями, поширювачами і захисниками загальнолюдського братерства».
Зустріч завершилася відвідуванням Мавзолею Моххамеда V, після чого Глава Католицької Церкви від’їхав до королівського палацу, щоб здійснити візит ввічливості до Глави Держави.
Папа в Рабаті: щирі обійми в школі імамів, проповідників і проповідниць
В перший день свого перебування в Рабаті, Глава Католицької Церкви вперше в історії відвідав навчальний заклад, де формуються мусульманські проповідники.
Тривалими оплесками зустрічали Папу Франциска та Короля Моххамеда VI сдуденти Інституту, що носить ім’я монарха, в якому формуються імами, проповідники та проповідниці. З ініціативи Його Величності, цей навчальний заклад був відкритий чотири роки тому — 27 березня 2015 року з метою формування релігійних лідерів, які протистоятимуть радикальним течіям.
До Інституту Моххамеда VI Папа Франциск прибув разом з монархом після візиту ввічливості до королівського палацу, під час якого була підписана спільна заява щодо Святого Міста Єрусалиму. Згідно з бажанням королівського дому, беручи до уваги що центральні промови цього дня були виголошені під час церемонії привітання та зустрічі з народом, під час цих відвідин слово було надано студентам.
На початку зустрічі продемонстровано відеоролик про історію й діяльність навчального закладу, в якому навчаються також іноземні студенти — від Азії та до Європи, та з усієї Африки. У цьому контексті особливо значущим було свідчення студентки з Нігерії, де маніпуляція релігією з боку екстремістських груп є дуже серйозною, залучаючи молодь та сіючи насильство.
Навчання релігійних практик і ритуалів має особливе значення для студентів, які походять з країн, де мусульмани становлять меншість. Юнак французького походження розповів про те, як сподівається «віддати на служіння своїй країні та її мешканцям всі набуті знання та вміння в дусі миру, любові, братерства й толерантності».
Папа мігрантам в Марокко: Кожна людина має право на майбутнє
«Дорогі друзі, мені приємно, що я маю нагоду зустрітись із вами під час мого візиту до Королівства Марокко. Для мене це нова нагода виявити мою близькість до всіх вас і разом з вами протидіяти великій та серйозній рані, яка й далі шматує початок цього ХХІ-го століття. Рана яка волає до неба. Тому ми не хочемо, щоб нашим словом були байдужість та мовчання (пор. Вих. 3, 7). Тим більше, коли існують багато мільйонів біженців та інших вимушених мігрантів, що просять міжнародного захисту, не рахуючи жертв торгівлі людьми та нових форм рабства в руках злочинних організацій. Ніхто не може бути байдужим до цього болю», — мовив Папа Франциск, розпочинаючи свою промову під час зустрічі з мігрантами та членами місцевих асоціацій, які допомагають мігрантам, що відбулась в приміщені «Карітас» Рабатської архидієцезії у суботу, 30 березня 2019 року, ставши завершальною подією першого дня Апостольської подорожі Святішого Отця до Марокко. За його словами, кожен із нас, мірою своїх можливостей, покликаний великодушно, з готовністю, мудрістю та далекоглядністю відповісти на численні виклики, пов’язані з міграцією.
Міжурядова Конференція про міграцію
Глава Католицької Церкви пригадав, що кілька місяців тому в Марокко відбулась Міжурядова Конференція, що ратифікувала прийняття Всесвітнього Пакту за безпечну, впорядковану та врегульовану міграцію. Мова йде про Пакт, що став важливим кроком вперед міжнародної спільноти, яка вперше в Організації Об’єднаних Націй в одному відповідному документі трактує питання міграції на різних рівнях. Цей Пакт дозволяє усвідомити та визнати, що життя мігрантів не є чужою чи маргінальною дійсністю, що не має нічого спільного з рештою суспільства. Мовляв їхній статус як осіб з правами «призупиняється» з огляду на їхню теперішню ситуацію. І справді, мігрант не стає менше чи більше людиною в залежності до місця свого перебування по одній чи іншій стороні кордону.
Цінність кожного життя
Єпископ Риму, наголосивши на цінності кожного людського життя, зазначив, що вже зроблено дуже багато позитивних кроків у різних сферах, що пов’язані з міграцією, зокрема, у розвинутих країнах, але не можна забувати, що прогрес країн не можна вимірювати лише економічним та технологічним розвитком. Він залежить від здатності співчувати та виходити назустріч тим, які стукають у наші двері та своїм поглядом позбавляють влади всіх фальшивих ідолів, які поневолюють життя. Папа вказав на ідолів, які обіцяють оманливе та швидкоплинне щастя, побудоване на периферії дійсності та страждання інших. «Коли місто втрачає здатність до співчуття, стає пустинним і негостинним! Суспільством без серця… безплідною матір’ю. Ви не відкинуті на узбіччя, ви знаходитесь у центрі серця Церкви», — звернувся до мігрантів Папа Франциск.
Прийняти, захищати, сприяти та інтегрувати
Далі Вселенський Архиєрей запропонував присутнім застановитись над чотирма ключовими словами, — прийняти, захищати, сприяти та інтегрувати, — які можуть допомогти зробити ще конкретнішим та реальнішим заанґажування у сприяння мігрантам.
«Дорогі друзі, я хотів би підкреслити важливість цих чотирьох дієслів. Вони є немовби орієнтирами для всіх. І, справді, у цьому зобов’язанні ми всі беремо участь — в різний спосіб, але всі ми є заанґажовані, — і всі ми потрібні, аби гарантувати гідніше, безпечніше та солідарніше життя», — наголосив Святіший Отець, додаючи, що, аби дати гідність мігрантам, не є достатньою, хоча й вкрай необхідною, тільки благодійна діяльність на користь мігрантів, але потрібне також й те, щоб самі мігранти відчували себе головними дійовими особами цього міграційного процесу. «Ці чотири дієслова можуть допомогти створити альянси, здатні вивільнити простір, в якому можна приймати, захищати, сприяти та інтегруватися. Зрештою, це простір для надання гідності», — мовив Папа.
Значення ключових дієслів
Прийняти — це, насамперед, запропонувати мігрантам та біженцям ширшу можливість безпечного та законного в’їзду в країни призначення. А захищати означає забезпечити їм охорону їхніх прав та гідності, незважаючи на їхніх міграційних статус. Говорячи про сприяння, Папа вказав, що мова йде про гарантування всім, мігрантам та місцевим мешканцям, можливості знайти безпечний простір для особистого розвитку та реалізації. А інтегрувати означає заанґажуватись у процес належного пошанування культурної спадщини тієї спільноти, яка приймає мігрантів, та тієї спільноти, з якої вони походять.
Зобов’язання Церкви
На завершення Вселенський Архиєрей підкреслив, що Церква визнає страждання, які позначають шлях мігрантів, та поділяє з ними ті важкі моменти. «Приходячи до вас, що перебуваєте у різних ситуаціях, Церква бажає пригадати, що Бог хоче, аби всі ми були живими істотами. Церква хоче бути поруч із вами, аби будувати разом із вами те, що є найкращим для вашого життя. Оскільки кожна людина має право на життя, то кожна людина має право мріяти і знайти своє гідне місце в нашому „спільному домі“! Кожна людина має право на майбутнє», — наголосив Єпископ Риму, дякуючи всім тим, які віддають свій час та сили для мігрантів та біженців, пригадуючи при цій нагоді, що коли мігранти просять їх прийняти, то це сам Христос стукає у двері нашого дому, просячи Його прийняти.
По завершенні зустрічі Папа від’їхав до Апостольської Нунціатури на нічний відпочинок.
День другий, 31 березня 2019 року
Відвідини осередку соціального служіння в Темарі
Неділя, 31 березня 2019 року — це заключний день дводенного візиту Папи Франциска до Марокко. Вранці Святіший Отець попрощався з персоналом нунціатури, яка стала для нього гостинним домом під час перебування в цій країні, та вирушив з приватним візитом до осередку соціального служіння, який у місті Темарі, розташованому 15 км. від Рабата, столиці Марокко, провадять сестри Згромадження Дочок Милосердної любові.
Ці відвідини були відповіддю на прохання Святішого Отця, який під час кожної Апостольської подорожі прагне відвідати якусь харитативну структуру. Для візиту в Марокко місцева Церква вказала на одну з найактивніших своїх інституцій. Осередок здійснює своє служіння в соціальній сфері під проводом черниць, яких у місті з любов’ю називають «rhibat», що з арабської означає «Божі сестри». Разом з численними волонтерами вони допомагають боротися з неписьменністю дорослих, допомагають здобувати освіту дітям, готують обіди для потребуючих, провадять дитячий садочок, надають психологічні консультації та медичну допомогу, зокрема, в лікування опіків.
Під час приватних відвідин Папу привітали черниці, які працюють в осередку. Святіший Отець особисто привітався із дітьми, які отримують підтримку в осередку, та їхніми родинами.
Зустріч із духовенством та богопосвяченими особами
«У цій країні мало християн. Але, як на мене, це не проблема, хоч, іноді, декому, може, стає важко жити в таких обставинах», — цими словами Святіший Отець розпочав свою промову, звертаючись до священиків, богопосвячених осіб та представників екуменічної Ради Християнських Церков Марокко, з якими він зустрівся 31 березня 2019 року в катедральному соборі святого Петра в Рабаті, куди він прибув після відвідин соціального осередку в Темарі.
Покликання християн у Марокко
Глава Католицької Церкви зазначив, що ситуація християн в Марокко нагадує йому вислів Христа про те, що Боже Царство «подібне до закваски, яку жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не вкисне» (Лк 13, 21). Християни на цих землях, за словами Папи, подібні до закваски, закваски блаженств і братньої любові для того, аби вчинити присутнім Христове Царство. «Це означає, дорогі друзі, — пояснив він, — що наша місія як охрищених, священиків та богопосвячених осіб, не особливо залежить від кількості вірних, чи простору, який займають, але від здатності породжувати й викликати переміну, подив і співчуття; від способу нашого життя, як Христових учнів, серед тих, з ким поділяємо повсякденне життя, радощі, болі, страждання й надії».
Йти на діалог як християни
Бути християнином, за словами Папи, не означає представляти певну доктрину, чи належати до певної етнічної групи, а досвідчити прощення й чинити з іншими так, як Бог вчинив з нами: «З того усі пізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Ів 13, 35).
«Церква повинна йти на діалог зі світом, в якому вона живе», — процитувавши ці слова з Енцикліки «Ecclesiam suam» святого Павла VI, Святіший Отець наголосив, що Церква йде на діалог не задля моди і не задля того, аби збільшити кількість своїх вірних, а «задля вірності своєму Господеві і Вчителеві, Який від самого початку, з любові бажав увійти з нами в діалог як приятель і запросити нас взяти участь у Його дружбі».
Християнин у цих землях, за словами Папи, вчиться бути «живим таїнством діалогу, який Господь Бог бажає встановити з кожною людиною в будь-яких обставинах життя». Святіший Отець зазначив, що прикладом такого діалогу, здійсненого в дусі Христа, «лагідного і покірного серцем», були святий Франциск з Ассізі, блаженний Шарль де Фуко та багато інших християн, які віддали своє життя з любові до Божого люду.
Покликання духовенства до діалогу спасіння
Наступник святого Петра наголосив, що духовенство покликане переживати цей «діалог спасіння» як заступництво за ввірений їм Божий люд. Він розповів про одного священика, що перебував на місії в одній з країн, де християни були меншістю. Для цього священика молитва «Отче наш» набула особливого значення, бо слова «хліб наш щоденний дай нам сьогодні», проказані серед людей інших релігій, ставали молитвою заступництва за народ, ввірений йому не для того, щоб ним управляти, а щоб його любити.
«Богопосвячена особа, священик, — вів далі Папа, — у своїй молитві приносить до вівтаря життя своїх земляків і, немов би через невеликий отвір у тій землі, підтримує живою життєдайну силу Духа. Як же прекрасно знати, що в різних куточках цієї землі вашими голосами Боже створіння може благати й надалі промовляти: „Отче наш“!».
Діалог молитви
Святіший Отець наголосив, що діалог, який стає молитвою, «охоплює всіх людей, об’єднує їх і вчиняє їх рівними», стає «відлунням життя ближнього». Молитва заступництва, за його словами, звертається до Отця з молитвою: «Нехай прийде Царство твоє», але «не через насилля, не через ненависть, ані через етнічну, релігійну, чи економічну зверхність, але через силу співчуття, що виливається з хреста на всіх людей».
Папа Франциск висловив подяку присутнім за їхнє служіння в Марокко Христових учнів, які «діалогом, співпрацею і приятельством» сіють майбутнє і надію. «Таким чином, — додав він, — ви можете викривати всі спроби використовувати відмінності й незнання для того, аби сіяти страх, ненависть і конфлікти».
Екуменізм милосердя
Папа Франциск закликав богопосвячених осіб вчиняти видимою присутність і любов Христа, допомагаючи відкинутим, бідним, ув’язненим і мігрантам. «Нехай ваше милосердя, — наголосив він, — завжди буде активним і стане шляхом єдності між християнами всіх конфесій в Марокко: екуменізмом милосердя». Милосердя повинно також провадити шляхом діалогу й співпраці з мусульманами й всіма людьми доброї волі, поширюючи культуру зустрічі. Святіший Отець закликав їх також «робити свій внесок у поширення справедливості та миру, виховання дітей і молоді, захист і супровід літніх людей, слабких, людей з інвалідністю та пригноблених».
Свідки й будівничі славної історії
«Ви є свідками славної історії, — наголосив Святіший Отець, звертаючись до богопосвячених осіб, — бо це історія самопожертви, надії, щоденної боротьби, історія життя, прожитого в служінні, постійної важкої праці, бо кожна праця — це піт чола». Цитуючи Апостольське напоумлення святого Івана Павла ІІ «Vita consecrata», Папа додав, що вони не тільки мають «славну історію», про яку варто «пам’ятати й розповідати», але й «велику історію», яку повинні «будувати», аби надалі бути живим свідченням братерства, до якого закликає Отець, знаючи, що «Господь завжди нас випереджає і відкриває простори надії там, де щось, або хтось здавалося втраченим».
Наприкінці промови Наступник святого Петра запросив присутніх спільно проказати молитву «Ангел Господній», після чого привітався з представниками Ради Християнських Церков Марокко та від’їхав до Апостольської нунціатури.
Проповідь Папи Франциска в Марокко: участь у Божій любові — найбільша спадщина
«І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його», — цими Христовими словами, записаними святим євангелистом Лукою, якими описано подію повернення блудного сина у відомій притчі, Папа Франциск розпочав свою проповідь, виголошену 31 березня 2019 р. під час Святої Меси в спорткомплексі принца Мулли Абдулли в місті Рабаті, що була заключною подією Апостольської подорожі до Королівства Марокко. З Главою Католицької Церкви єдналися в молитві понад 10 тисяч вірних 60-ти національностей.
Наставлення Милосердного Батька та старшого сина
На переконання проповідника ці слова вводять нас у серце притчі, що показує наставлення батька, який бачить повернення своєї дитини: він не чекає аж син наблизиться до батьківського дому, але сам вибігає йому назустріч. Це свідчить про те, що син є бажаний і що на нього чекають.
Але це не був єдиний раз, коли батько вибіг із дому. Радість батька не була би повною без присутності другого сина. Тому він виходить також і назустріч старшому синові, запрошуючи його на бенкет. Однак, здається, що цьому старшому синові не подобаються привітальні бенкети; йому не до вподоби батькова радість з приводу повернення молодшого сина, який розтратив родинний маєток, називаючи його не «своїм молодшим братом», але — «цей твій син». Для нього його брат залишається втраченим, бо він вже його втратив із свого серця.
Нездатність до участі в батьківській радості
Через свою нездатність взяти участь у святкуваннях, старший син не лише не визнає свого брата, але також і свого батька. Він воліє бути сиротою, вибирає самотність. Він не тільки не намагається зрозуміти і вибачити своєму братові, але навіть не може прийняти батька, який здатний прощати, готовий чекати й чувати, щоб ніхто не був виключений; іншими словами, батька, здатного до співчуття.
На порозі того євангельського дому немов би виявляється таємниця нашої людської природи: з одного боку — свято з приводу повернення сина, з іншого — відчуття зради та обурення через те, що відбуваються святкування саме з такого приводу. З одного боку, бачимо гостинність до того, хто відчув нещастя і біль, з іншого — роздратування й гнів за створення простору для того, хто не був гідний, ані не заслужив такий обіймів.
Культура суперечки та агресії
Папа підкреслив, що йдеться про напругу, що існує серед нашого люду і в наших громадах, і навіть усередині нас самих. Напруга, яка, починаючи від Каїна та Авеля, живе в нас і якій ми покликані подивитись в обличчя. Хто має право залишатися серед нас, мати місце за нашим столом і в наших спільнотах, в наших турботах і заняттях, на наших площах і в наших містах? Немовби знову чуємо те братовбивче запитання: чи я сторож брата мого? (пор. Бт. 4, 9).
На порозі того дому появляються розбіжності та зіткнення, агресивні дії та конфлікти, які завжди будуть вдаряти в двері наших великих бажань, нашої боротьби за братерство, щоб кожна людина вже відтепер могла досвідчити свій стан та синівську гідність. Але, в свою чергу, на порозі того дому буде сяяти бажання батька: аби всі його діти брали участь у його радості; щоб ніхто не жив у нелюдських умовах чи в стані ізоляції або сирітства, як його молодший син, чи у гіркоті, як старший син. Батьківське серце бажає, щоб усі люди спаслися та дійшли до пізнання правди (пор. 1 Тим. 2, 4).
Спокуса ненависті та помсти
Далі Єпископ Риму зазначив, що існує багато обставин, які можуть підсилювати поділи та конфлікти, багато ситуацій, що можуть привести до сутичок та роз’єднання. Нам завжди загрожує спокуса вірити в те, що ненависть та помста є законними формами швидкого та дієвого способу отримати справедливість. Але, досвід навчає, що ненависть, поділи та помста не роблять нічого іншого, як вбивають душу нашого народу, отруюють надію наших дітей, нищать та забирають у нас усе, що ми любимо.
Споглядати серце Батька
Святіший Отець зазначив, що Ісус закликає нас вдивлятись у серце Батька. Лише в такий спосіб зможемо усвідомити, що ми є братами, зможемо подолати нашу короткозору логіку поділів та шукатимемо не відмінностей, що нас віддаляють, але єдності. «Лише тоді, коли щодня підводитимемо очі до неба й говоритимемо: „Отче наш“, зможемо увійти в динаміку, що дозволяє нам вдивлятися одні в одних і жити не як вороги, але як брати», — наголосив Папа.
Батько із євангельської притчі повчав свого старшого сина, кажучи: «Все моє є твоїм» (Лк. 15, 31). І, як підкреслив проповідник, йому не йшлося лише про матеріальні блага, але про участь у тій самій любові та у його співчутті. Це є найбільшим багатством та спадщиною кожного християнина. Тому, замість того, щоб вимірювати або класифікувати себе за моральним, соціальним, етнічним чи релігійним критерієм, ми можемо визнати, що існує ще одна умова, яку ніхто не може скасувати чи знищити, тобто те, що всі ми є улюбленими Божими дітьми, яких Він очікує та якими тішиться.
Приєднатись до радості Батька
На закінчення проповіді Папа підкреслив, що євангельська притча про блудного сина представляє нам відкритий кінець. Бачимо батька, який просить свого старшого сина ввійти у дім та приєднатись до святкувань милосердя, розділити радість з нагоди повернення брата. Євангелист нічого не каже про рішення старшого сина. Цей відкритий фінал запрошує кожного із нас, кожну нашу спільноту своїм власним життям закінчити цю історію, дописуючи рядки тієї притчі. «Християнин знає, що в домі Батька багато жител, і лише ті, хто не хоче брати участь у Його радості, залишаються назовні», — підсумував Святіший Отець, закликаючи всіх плекати та розвивати культуру милосердя, яка не дивиться на ближнього з байдужістю та не відвертається перед обличчям його страждань.
Залишайтеся служителями надії. Папа Франциск попрощався Марокко
Бути «витривалими на дорозі діалогу», дбаючи про те, щоб «братерство ставало явним і загальним». З такими побажаннями Папа Франциск звернувся до марокканців наприкінці Святої Меси, яку він відслужив в столиці Марокко місті Рабаті.
Оскільки це Євхаристійне богослуження було останньою прилюдною подією 28-ї Апостольської подорожі, перед тим, як уділити благословення, Святіший Отець звернувся з прощальним словом, складаючи, насамперед, подяку Господеві за те, що дав йому можливість здійснити цю подорож як «служителеві надії». Він також подякував королеві Моххамедові VI за запрошення та всім представникам влади й людям, причетним до організації візиту. Окрема подяка прозвучала на адресу ієрархів, священиків, богопосвячених осіб і мирян, які в Марокко «беруть участь в житті та місії Церкви».
«З цими почуттями вдячності, прагну ще раз заохотити вас бути витривалими на дорозі діалогу між християнами і мусульманами, співпрацювати у тому, щоби це братерство було видимим і загальним, бо його джерело — в Бозі. Залишайтеся тут служителями надії, якої дуже потребує світ», — закликав Папа.
Зі спорткомплексу «Прица Мулли Абдули» Святіший Отець від’їхав до аеропорту.
Прес-служба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
