СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиГлава УГКЦ взяв участь у похороні кардинала Акіле Сільвестріні
30 серпня у соборі Святого Петра у Ватикані відбулась Меса за упокій кардинала Акіле Сільвестріні, вислуженого Префекта Конгрегації Східних Церков. У богослужінні взяв участь Блаженніший Святослав, Глава і Отець Української Греко-Католицької Церкви.
Месу очолив кардинал Джованні Баттіста Ре, віце-декан Колегії Кардиналів, обряд останнього прощання здійснив Святіший Отець Папа Франциск. У своїй проповіді кардинал Ре пригадав великий дипломатичний досвід усопшого, зокрема, в налагодженні дипломатичних відносин між Апостольським Престолом та Радянським Союзом. «Людина діалогу та ефективного служіння Церкві, Святішому Отцеві та Римській курії. Його служіння є великим внеском у побудову миру, прав людини та інших важливих питань людства на міжнародному рівні». «Дипломатична кар’єра, — зазначив проповідник, — не завадила кардиналу Сільвестріні бути яскравим душпастирем, особливо проявивши себе у служінні молоді».
Папа Франциск із словами вдячності за служіння
«З вдячністю згадую його працю в Апостольській Столиці протягом багатьох десятиліть на служінні аж сімом Папам: спочатку в Державному Секретаріаті, а згодом як Префекта Найвищого Трибуналу Апостольської Сигнатури та, врешті, як Префекта Конгрегації Східних Церков», — написав Святіший Отець Франциск у своєму листі співчуття родині усопшого кардинала.
Разом з Блаженнішим Святославом від Української Греко-Католицької Церкви участь у богослужінні взяли владики: Володимир Ковбич, митрополит Куритибський (Бразилія); Борис Ґудзяк, митрополит Філадельфійський (США); Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ; Кен Новаківський, єпарх Нью-Вестмінстерський (Канада); Браян Байда, єпарх Саскатунський (Канада).
Владика Борис Ґудзяк про значення особи кардинала Сільвестріні для Української Греко-Католицької Церкви
Наступного дня, 31 серпня 2019 року, у стінах Української папської колегії святого Йосафата, що знаходиться на римському пагорбі Янікул, владики Синоду Єпископів УГКЦ на чолі із високопреосвященним владикою Борисом Ґудзяком згадали про особу кардинала Акіле Сільвестріні у заупокійній молитві.
У своєму слові владика Борис зазначив, що «похорони — це хороші проповідники». Відтак владика наголосив на винятковій ролі кардинала для нашої Української Греко-Католицької Церкви під час його служіння як очільника Конгрегації для Східних Церков. «Сьогодні прагну пригадати про його служіння для нас у трьох точках», — зазначив архиєрей. «Першою точкою є те, що кардинал як очільник Конгрегації всеціло допомагав нашій Українській Греко-Католицькій Церкві при її виході із підпілля та легалізації. Зокрема, через зустрічі єпископів зі Східної Європи, через зібрання архиєреїв Східних Католицьких Церков він сприяв нормалізації структур нашої Церкви та її визнанню. Також саме за нього був відкритий проєкт другої колегії для українців у Римі». Далі владика Борис пригадав про другу точку, яка пов’язана із постаттю Блаженнішого Любомира Гузара як Глави Української Греко-Католицької Церкви, адже саме кардинал Акіле Сільвестріні своїми рекомендаціями та діяльність спричинився до визнання його єпископської хіротонії, яка відбулася таємно в катакомбний період УГКЦ. Опісля, проповідник мовив, що «Бог випробовує великі проєкти скепсисом близьких людей. І тому про третю точку я можу свідчити особисто. Саме кардинал Сільвестріні підтримав ідею відродження Богословської академії у Львові, адже розумів значення культури. Більше того, він допоміг у процесі акредитації дипломів цієї академії від Ватикану, шляхом, яким зараз простують більшість католицьких навчальних закладів в Україні».
Наприкінці своєї промови, високопреосвященний архиєпископ і митрополит Філадельфійський владика Борис Ґудзяк звернувся із проханням до усіх присутніх: «Помолімося за нашого добродія! Не забуваймо тих, хто віддав своє життя за нас. Не забуваймо не лише тих, хто увінчав це життя мученицької кров’ю, але й тих, хто служив цілим своїм життям».
Довідка
Життя, віддане служінню Церкві та Папі: таким був життєвий шлях кардинала Акілле Сільвестріні, який у четвер, 29 серпня 2019 року, після кількаденної госпіталізації в римській лікарні ім. Аґостіно Джемеллі, відійшов до вічності у своєму помешканні у Ватикані. У жовтні йому виповнилося би 96 років. Протягом свого тривалого життя він виконував різні обов’язки на дипломатичній службі Святого Престолу, очолював Трибунал Апостольської Сигнатури та Конгрегацію для Східних Церков у період відновлення діяльності Східних Католицьких Церков на пост-комуністичному просторі.
Священиче формування
Акілле Сільвестріні народився на півночі Італії 25 жовтня 1923 року й 19-річним юнаком вступив до дієцезальної семінарії у Фаенці, по завершенні навчання в якій 13 липня 1946 року отримав пресвітерське рукоположення. Далі навчався на Факультеті гуманітарних наук Болонського університету, здобувши диплом з класичної філології. Опісля захистив докторат з канонічного права та юриспруденції в Папському Латеранському Університеті в Римі.
На дипломатичній службі Святого Престолу
У 1952 році о. Акілле Сільвестріні вписався до Папської Церковної Академії, що займається вишколом ватиканських дипломатів, та 1 грудня 1953 року поступив на дипломатичну службу Святого Престолу, займаючись питаннями В’єтнаму, Китаю, Індонезії та південної-східної Азії загалом у Відділі надзвичайних церковних справ Державного Секретаріату (сьогодні це Відділ у справах стосунків з державами).
Пізніше працював у департаменті міжнародних організацій, що займався такими питаннями як роззброєння, мир, права людини. Брав участь у приготуванні Конференції з безпеки і співробітництва в Європі, як також в працях Конференції в Гельсінкі та Женеві.
Папський представник у кризових ситуаціях
У лютому 1973 року святий Папа Павло VI призначив о. Сільвестріні заступником секретаря Ради громадських справ Церкви (попередниці Відділу у справах стосунків з державами), а 1979 року святий Іван Павло ІІ призначив його секретарем цього відомства, уділивши єпископські свячення. На цій посаді очолював делегацію Святого Престолу на переговорах з італійською владою в рамках оновлення конкордату, та здійснював різні дипломатичні місії. Зокрема, представляв Святий Престол у Мадриді на зустрічах з питань безпеки й співробітництва в Європі, в Буенос-Айресі під час Фолклендської кризи, очолював ватиканську делегацію в Стокгольмі на інавгураційній сесії Конференції про роззброєння у Європі.
В Колегії Кардиналів
Святий Папа Іван Павло ІІ ввів архиєпископа Акілле Сільвестріні до Колегії Кардиналів під час консисторії 28 червня 1988 року, а через три дні призначив його Префектом Найвищого Трибуналу Апостольської Сигнатури. Протягом 9 років, від 24 травня 1991 року до 25 листопада 2000 року, він очолював Конгрегацію Східних Церков.
Після відходу до вічності кардинала Акілле Сільвестріні та після того, як 16 серпня виповнилося 80 років ірландському кардиналові Шонові Бабтістові Бреді, Колегія Кардиналів нараховує 215 членів, з яких 118 — виборці, та 97 — які втратили право брати участь у Конклаві.
За матеріалами Секретаріату Глави УГКЦ в Римі та Департаменту інформації УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
