СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиГлава УГКЦ відкрив у Римі міжнародну конференцію про Замойський синод
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав Божестевнною Літургією в соборі Святої Софії в Римі розпочав конференцію, присвячену Замойському синоду, яка відбувається протягом 9–10 листопада у Папському східному інституті.
«Цією Літургією, — сказав архиєрей, — ми розпочинаємо тут, у Римі, в соборі Святої Софії Премудрості Божої, певний простір наукової праці, слухання, а відтак якогось особистого досвіду і пережиття».
Предстоятель припустив, що, мабуть, сьогодні тішиться Патріарх Йосиф, який так хотів, щоб довкола цього храму Премудрості наша Церква творила певне інтелектуальне середовище для всього українського світу. Щоби історія Київської Церкви, її богословська думка, її канонічна дисципліна тут осмислювалася, вивчалася, можливо, по-новому інтерпретувалася, а відтак зберігалася, як великий скарб і весь час відкривалася сучасній людині.
«Ми знаємо, що в найтяжчих моментах історії, щоби вирішити, як жити далі, Церкви збирається у стіп Христа-Учителя, щоб слухати Його слово, а відтак щоб розуміти, планувати, будувати свій земний шлях», — додав він.
Замойський синод 1720 року, за його словами, є моментом соборування Церкви Христової, Церкви Київської. У сучасних обставинах Церква кличе всю Католицьку Церкву до синодального шляху.
Цей синод, на переконання Глави Церкви, був таким моментом, коли всі відчували свою співвідповідальність за долю своєю матері-Церкви і зібралися разом. Був непростий час — час просвітництва. І наша Церква намагалася зрозуміти, як дальше впорядковувати, будувати і розвивати своє життя.
У Божественній Літургії в соборі Святої Софії в Римі учасники конференції особливо вознесли молитву за вічний упокій усіх учасників Замойського синоду. «Ми відчуваємо, що для того, що хоча б на науковому рівні правильно зрозуміти думки, висловлювання, рішення соборових отців Замойського синоду, ми повинні побути трохи разом з ними. І ця Літургія є унікальним простором Небесного Царства, щоб зібратися разом слухати Бога, а відтак один одного», — сказав Предстоятель.
Особливо Глава Церкви згадав під час Літургії у заупокійній молитві пана доктора професора Ігоря Скочиляса, який мріяв про цю конференцію.
Блаженніший Святослав подякував усім, які сьогодні зібралися тут, у Римі, щоб за допомогою сучасної об’єктивної наукової методології заглибитися у час та епоху Замойського синоду, щоб краще її зрозуміти, відчути, як тоді билося серце нашої Церкви. Усвідомити, який тоді вплив мав Замойський синод не лише для київського унійного християнства, а й для інших східних католицьких Церков.
Глава Церкви побажав, щоб простір Божого царства, який ми разом творимо, у сучасному світі був контекстом для наукової та інтелектуальної праці.
Довідка
Замойський синод — локальний собор Київської унійної Митрополії, який відбувся в Замостю (нині територія Польщі) під головуванням митрополита Лева Кішки у 1720 році. Синод був проведений для покращення організації УГКЦ як реакція на наступаючу реформу російським царем Петром І Російської Православної Церкви, що на протестантський манер підпорядковувала Церкву політичній владі.
«У 2020 році минуло 300 років від того часу, коли в сучасному польському місті Замостя упродовж 26 серпня — 17 вересня 1720 р. проходив знаменитий собор Київської унійної митрополії, що зібрав майже 150 представників українсько-білоруської духовної еліти на чолі з митрополитом Левом (Кишкою). Цей другий в історії Унійної Церкви провінційний собор відбувався в епоху розквіту культури бароко і поширення ідей Просвітництва, невдовзі після підпорядкування в 1686 р. Київської православної митрополії Московському патріархату та поразки Івана Мазепи під Полтавою 1709 р.
Замойський собор — уперше з часів Берестейської унії, запропонував широку єрархічну програму реформування організаційних і пастирських структур Руської Церкви, що перебувала в єдності з Римським Апостольським престолом. Іншим завданням собору 1720 р. стала рецепція тогочасного римського канонічного права і посттридентського богословʼя та пошуки діалогічної рівноваги між католицькою ідентичністю Київської унійної митрополії та її слов’янсько-візантійською (передовсім літургійною) спадщиною. Аж до кінця XIX ст. рішення владик у Замості визначали тотожність Греко-Католицької Церкви та її душпастирські засади інкультурації Слова Божого для величезних просторів Східної й Центрально-Східної Європи, де впродовж XX ст. на руїнах колишніх імперій і тоталітарних режимів постали незалежні Білорусь, Латвія, Литва, Молдова, Польща, Росія та Україна», — зазначив св. п. професор Ігор Скочиляс.
З програмою конференції можна ознайомитися тут.
Фото: релігійне Товариство «Свята Софія»За матеріалами Департаменту інформації УГКЦ
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
