СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЄпископ Богдан Дзюрах звершив першу Архиєрейську Літургію в Ашаффенбурзі
18 травня апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та країнах Скандинавії Богдан Дзюрах із душпастирським візитом відвідав українську громаду в м. Ашаффенбург (Німеччина), яка існує близько року.
Молода громада — живий плід
Громада в Ашаффенбурзі існує лише рік, проте вже демонструє помітний духовний поступ. Символічним вінцем цього першого року стала урочиста подія, яка відбулася під час самої Літургії: Святе Причастя прийняла одна з юних парафіянок — знак того, що в новій спільноті вже проростає і плодоносить духовне життя. Про це повідомляє пресслужба Апостольського екзархату у Німеччині та Скандинавії.
Єпископ Богдан сердечно подякував настоятелю о. Іванові Сохану та всім, хто допомагає йому у служінні, і запевнив громаду у своїй молитовній підтримці.
«Отче!» — молитва, яка все змінює
Основою проповіді владики Богдана став уривок із Архиєрейської молитви Ісуса Христа (Йо. 17, 1–13) — молитви Господа напередодні страстей, у якій відкриваються Його найглибші стосунки з Небесним Отцем і учнями.
Єпископ звернув увагу на перший жест Ісуса у цій молитві: «Ісус, звівши очі до неба, промовив: „Отче!“». „Ісус починає своє спілкування з Богом не зі зосередження на земних справах, не на загрозах і стражданнях, які вже чекають на Нього попереду. Він скеровує свій погляд до неба — до Бога, Якого Він називає і Який справді є Отцем“, — наголосив архиєрей.
Саме це, підкреслив проповідник, є серцем справжньої молитви: ставити в центр уваги не себе, не свої страхи й клопоти, а давати перше місце Богові і пригадувати собі, ким Він є: «Батьком, Татом, Який нас безмежно і безумовно любить та здатний перевести через усі випробування і страждання цього світу до повноти життя в Собі».
Година Ісуса — і година кожного учня
Розмірковуючи над словами «Прийшла година!», владика Богдан пояснив, що ця година — не просто час страстей, а момент найвищого вияву жертовної любові. «Це — година Ісуса і година кожного справжнього Христового учня: момент у житті, коли настає час жити радикально і до кінця волею Божою, навіть якщо це вимагатиме жертв, зусиль і самовідречення», — сказав єпископ.
При цьому апостольський екзарх наголосив: Ісус не шукає власної слави. Він живе логікою чистого дару — сам отримує від Отця і безкорисливо віддає іншим. «Між Отцем і Сином існує досконалий зв’язок взаємного обдарування. Син не приписує собі нічого, але сприймає все як чистий дар Небесного Отця».
Від претензій до вдячності
Окремо єпископ зупинився на спокусі жити «егоїстичною логікою претензій» — відчуттям, що хтось тобі щось винен: батьки, діти, сусіди, Церква, або навіть сам Господь Бог. «Це — світська логіка, яка не веде до життя, а навпаки — висмоктує його. Від таких людей хочеться віддалитися, бо від них віє холодом», — сказав архиєрей. Натомість справжня молитва вчить людину смиренно визнавати, що все є чистим Божим даром, і вміти дякувати — за всіх і за все.
Молитися — за себе і за ближніх
Завершуючи проповідь, владика Богдан нагадав, що у справжній молитві завжди є місце для іншої людини. Навіть у молитві «Отче наш», коли молиться одна особа, звучить спільнотне «ми» — «дай нам», «прости нам». Наші ближні, підкреслив єпископ, не є нашою власністю: «Вони є Божим даром для мене, але водночас залишаються Божими. Моє покликання — передавати їм Божі слова, ділитися з ними Божим життям і — перш за все — молитися за них».
Завершальним акордом проповіді стало прохання, з яким апостоли свого часу звернулися до Христа, побачивши, як Він молиться: «Господи, навчи нас молитися!» — слова, якими єпископ запросив усю громаду на шлях глибшого молитовного життя.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦЛокації
Персони
Владика Богдан ДзюрахАпостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ
