Єпископ Богдан Дзюрах у #ДорогоюНадії: 26. Покаяння – шлях до відновлення надії

29 жовтня 2025

Апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії владика Богдан Дзюрах у своєму новому духовному посланні закликав вірних повернутися до суті Христового заклику — навернення і покаяння. Він наголосив, що справжня віра неможлива без внутрішньої переміни серця, адже двері до Божого Царства відчиняються лише через покаяння. У своєму зверненні архиєрей застеріг від спокуси «легкого християнства», яке покладається лише на Боже милосердя, забуваючи про потребу боротьби з гріхом, та запросив усіх відновити свою віру через щире навернення.

Єпископ Богдан Дзюрах у #ДорогоюНадії: 26. Покаяння – шлях до відновлення надії

Перше послання Ісусової проповіді, подібно до змісту всього проповідування Івана Христителя, містилося в кількох простих словах: «Сповнився час, і Царство Боже близько. Покайтеся і вірте в Євангеліє» (Мр. 1, 15).

З приходом Спасителя у наш світ сповнився час очікувань і настав період здійснення обітниць — час, коли Царство Боже торує собі шлях через людські серця до нашого втомленого від безнадії світу. Проте, щоб Божі обітниці осягнули своє сповнення в житті конкретної людини, потрібно відповісти на Божий заклик до навернення і покаяння.

Водночас у багатьох куточках західного світу, навіть серед християн, тема навернення і покаяння є мало популярною. Люди хотіли б отримати доступ до Божого Царства без зусилля боротьби з гріхом і відмови від шляхів, несумісних із Божими законами.

При цьому вони дуже радо покликаються на Боже милосердя і любов. Втім, такий підхід може виявитися у підсумку трагічною й небезпечною ілюзією — самообманом. Господь нас виразно застерігає перед такою перспективою: «Багато мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не твоїм ім’ям пророкували? Хіба не твоїм ім’ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім’ям силу чудес творили? І тоді я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від мене, ви, що чините беззаконня!» (Мт. 7, 22-23).

Хтось зауважив, що до неба ведуть дві дороги: невинності або покаяння. На жаль, невинність ми вже втратиличерез свої гріхи і нехтування Божими законами. Проте Господь у своєму милосерді запропонував нам інший шлях спасіння — шлях покаяння.

Про це Ісус виразно навчав, коли, покликавши Матея, сів за столом з його друзями — митарями й грішниками. А на зауваження книжників і фарисеїв, чому, мовляв, Він сидить з грішниками і розділяє з ними трапезу, відповів:«Не ті, що при добрім здоров’ї, потребують лікаря, лише — хворі. Я прийшов, не щоб праведників кликати до покаяння, а грішних» (Лк. 5, 31).

Люди часто чують лише одну частину цього слова: Ісус кличе — кличе всіх, нікого не виключає з обширу дії свого милосердя і любові. І це, на наше щастя – правда: Бог кличе і запрошує усіх. Проте, до храму Царства Божого ми можемо увійти, лише крізь двері покаяння, які нам вікдриває наш Господь своєю милосердною любов'ю.

Молитва

Господи, джерело милосердя і любові,
прийми моє серце, що повертається до Тебе.
У покаянні я визнаю свою нужденність,
але в Твоїй милості віднаходжу мир.
Нехай моє навернення не буде лише наміром,
але оновленим життям, плодом якого є надія.

Маріє, Мати прощення і нового початку,
веди мої кроки до Твого Сина.
Супроводжуй мене на шляху покаяння,
щоб кожна сльоза стала насінням світла, надії і життя. Амінь.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії