Єпископ Богдан Дзюрах у #ДорогоюНадії: 24. Благовіщення — початок сповнення усіх надій
У своєму черговому духовному посланні зі серії «Дорогою Надії» владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, наголосив, що Благовіщення — це момент, коли «небо прихиляється до землі», а людська довіра відкриває шлях Божому задумові спасіння. Єпископ закликав кожного християнина, наслідуючи віру й покору Пресвятої Діви Марії, сказати Богові своє щире «Ось я» і дозволити Йому діяти у власному житті.

Є момент в історії, коли небо прихиляється до землі, а час починає вібрувати вічністю. Цей момент — Благовіщення Пресвятої Богородиці.
У тиші дому в Назареті, у простому повсякденному житті побожної дівчини на ім’я Марія, надія всього людства знаходить відкрите серце та великодушне прийняття. Усе, про що мріяли пророки, що вони звіщали й до чого готували Божий народ та все людство, починає здійснюватися завдяки вірі й слову Діви Марії.
«Ось я — слугиня Господня, нехай зі мною станеться за Твоїм словом», — відповідає Діва Марія Божому посланцеві (пор. Лк. 1, 38). Від цього простого, смиренного й повного довір’я «Ось я» — все починається. У ньому надія людства переплітається з вірністю Бога й знаходить своє остаточне сповнення. Вже ніщо не може зупинити спасенного входу Бога-Спасителя в історію людства, яке тужить за визволенням із гріховної неволі.
«Блаженна та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа», — вітає Діву Марію її родичка Єлисавета (пор. Лк. 1, 45). У Ній і через Неї здійснюється не лише те, що Бог пообіцяв Їй особисто, але й усе те, що Господь заповідав упродовж століть усьому людству устами Своїх слуг-пророків.
При цьому варто зауважити: Бог не нав’язується людині й не втручається в її життя силоміць, але просить вільної згоди любові, щоб міг розпочати й довершити свій план спасіння та привести людину до повноти життя через єднання із Собою.
Не втомлююся повторювати при різних нагодах — особливо тоді, коли чую сповнене резиґнації твердження «Я — мала людина, від мене нічого не залежить»: Після Благовіщення ніхто вже не може так казати! Бо ось — молоденька особа, яка живе далеко від столиці, на самій периферії, — завдяки своїй довірі до Бога й відкритості серця стає Матір’ю Божого Сина і співдіє з Богом у спасінні всього людства!
Ми також у своєму житті не раз досвідчуємо відвідин Бога, маємо свої «благовіщення», коли Господь стукає у двері нашого серця й просить нас відкрити Йому наше життя. І якщо ми скажемо Йому своє просте, щире й повне довір’я «Ось я!», — тоді наше життя почне змінюватися радикально силою та діянням Святого Духа. У таких моментах наша надія поєднується з надією Богородиці, і Бог продовжує творити Свої чудеса — у нас і через нас, у нинішньому світі.
Молитва
Богородице, Мати нашої надії та сповнених обітниць,
навчи нас приймати Слово Боже з відкритим серцем.
Дай нам свою віру, що довіряє навіть у темряві,
своє смирення, яке відкриває простір для дії Духа,
свою надію, яка ніколи не розчаровує.
Нехай і наше життя стане живим Благовіщенням,
щоб у нас і через нас Бог знову міг сказати світові:
«Ось, Я творю все новим». Амінь.
Ікона: Денис Тимчишин, Благовіщення Пресвятої Богородиці
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви





