Єпископ Богдан Дзюрах у #ДорогоюНадії: 15. Анна і Самуїл: Надія, зроджена з молитви
Апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії † Богдан Дзюрах у своїй 15-ій духовній науці зі серії «Дорогою Надії», присвяченій постаті старозавітної Анни — матері пророка Самуїла, роздумує над силою витривалої молитви та довіри до Бога навіть у хвилини приниження й розчарування. На прикладі Анни, яка попри біль безпліддя не втратила надії, архиєрей показує, що молитва, народжена з глибини серця, не лише змінює долю людини, але й просвічує її внутрішнє та зовнішнє життя світлом Божої присутності.

Старозавітна Анна, мати пророка Самуїла, зазнала в житті багато упокорень і принижень. Причиною була відсутність у неї потомства — у ті часи це вважалося карою за гріх або ж, принаймні, відсутністю Божого благословення. І попри ці принизливі релігійні стереотипи, Анна всім своїм єством довіряла Богові та виливала перед Ним свою душу в молитві.
Одного такого дня, коли вона молилася в храмі до Бога в тиші свого серця, ледь рухаючи губами, але заливаючись сльозами, священник Елі підійшов до неї. Довідавшись про причину її сліз і такої витривалої молитви, він прорік: «Іди в мирі, й нехай Бог Ізраїля дасть тобі те, про що ти Його благала» (1 Сам. 1, 17).
Покріплена цим словом, Анна повернулася додому, проте вже відчула внутрішню переміну, яка стала помітною навіть назовні. Як зауважує натхненний автор: «Лице в неї не було таке, як перше» (1 Сам. 1, 18).
Справжня молитва завжди перемінює не тільки людське серце, але навіть зовнішній вигляд людини. Пригадується розповідь про Мойсея, який, коли сходив із гори після свого спілкування віч-на-віч із Богом, мусив покривати обличчя, настільки воно сяяло світлом Божої присутності.
Під час молитви на Літургії, коли ми стоїмо перед обличчям Божим, ми теж можемо зазнати такої переміни, про яку просить архиєрей, благословляючи народ запаленими трисвічником і двосвічником: «Так нехай позначається на нас світло обличчя Твого, щоб ми, ходячи в ньому, побачили світло неприступної Твоєї слави!»
Анна у своєму горі та приниженні не сумнівалася в силі й любові Бога. Вона поклала на Нього всю свою надію — і витривалою молитвою здобула сповнення своїх очікувань: народження сина Самуїла, прийдешнього пророка. Своєю величальною піснею Богові за дар дитяти Анна випереджує подібну пісню Богородиці.
Покладати на Бога всю свою надію — навіть тоді, коли всі довкола дивляться на тебе зверхньо, насміхаються з тебе чи принижують — ось вияв непохитної довіри до Всевишнього. Така довіра неодмінно буде винагороджена святими плодами благословення і життя.
Молитва
Господи,
Ти чуєш благання тих, хто кличе Тебе з глибини душі.
Як Ти зглянувся на прохання Анни, так споглянь і на нашу вбогість і нужденність
та переміни наші сльози на величальну пісню радості.
Маріє, Мати, занурена в молитву і сповнена надії,
Ти, що оспівувала велич Божу,
навчи нас молитися відкритим серцем
і з надією чекати на час Господніх відвідин,
які принесуть нам порятунок, мир і благословення. Амінь.
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви





