«Душпастирство — це основна місія, мета життя Церкви», — владика Кен Новаківський, голова Душпастирської ради

27 листопада 2019

2–6 грудня у Львові вперше в історії Української Греко-Католицької Церкви відбудеться Генеральна асамблея Душпастирської ради Патріаршої курії УГКЦ. Головою цієї Ради є призначений владика Кен Новаківський, єпарх Нью-Вестмінстерський. Перед початком цієї події голова Душпастирської ради відповів на запитання Департаменту інформації УГКЦ.

«Душпастирство — це основна місія, мета життя Церкви», — владика Кен Новаківський, голова Душпастирської ради

Владико, розкажіть, будь ласка, яка функція Ради, яку ви очолюєте?

Душпастирська рада — це не нова структура. Це координаційний орган, який служить як Главі Церкви, так і Патріаршій курії.

Душпастирська рада — це як майданчик для спілкування численних радників щодо того, як краще виконувати ті чи інші постанови Синоду, рішення Глави Церкви.

Мої повноваження голови Душпастирської ради передбачені на три роки.

На основі результатів аудиту, який проходив два роки тому в нашій Церкві, створивши Раду ми хочемо покращити роботу Патріаршої курії.

Оце слово «душпастирська» стає трендом для УГКЦ, бо розпочався процес створення душпастирської стратегії 2030, створено Душпастирську раду?

Гадаю, ми часто вживаємо це слово, тому що душпастирство є там, де є Церква, душпастирство — це основна місія, мета життя Церкви. Церква — це не лише патріарх, єпископ, синод чи навіть люди, які працюють в Патріаршій курії. А це також миряни і люди, які можливо не ходять щотижня до Церкви, але вважають себе частиною Церкви.

Наша душпастирська стратегія полягає в тому, що ми ставимо собі завдання дати допомогу кожному віруючому. Ми ставимо собі запитання: як бути з нашими вірними в усьому світі, як донести їм добру новину, навіть там, де немає наших структур?

Ви вже згадали про численних радників. Хто ці люди?

Це радники з кожних екзархатів і єпархій. Блаженніший Святослав попросив, аби кожна єпархія та екзархат рекомендували по одній особі — радника для Блаженнішого Святослава, який би міг працювати в курії в Душпастирській раді.

Завдання цих радників — допомогти Главі Церкви краще розуміти, знати, як живе Церква у глобальному вимірі. Які ініціативи, ідеї є важливими, а які важко реалізувати.

Бо ми справді глобальна Церква. І ми маємо застосовувати у своїй діяльності різні підходи. Адже те, що підходить для Аргентини чи Бразилії, зовсім не підходить для Харкова чи Полтави…

Тому аби Церква могла якомога краще послужити нашим вірним у цілому світі, радники з різних єпархій та екзархатів мають тісно співпрацюючи з Курією, представляти Главі Церкви свої думки, що в них відбувається на місцях.

Владико, ви практично десять років були головою робочої групи стратегії Церкви 2020 «Жива парафія — місце зустрічі з живим Христом». Душпастирська рада — це логічне продовження в цьому напрямку?

Робоча група, яку я очолював, була створена для того, аби зробити імплементацію стратегії 2020 «Жива парафія — місце зустрічі з живим Христом» і підготувати Курію для прийняття і дальшого розвитку відповідних напрацювань. Курія є спадкоємницею напрацювань стратегії «Жива парафія».

Звісно, для мене особисто це два різні напрямки. Але водночас є багато спільного, бо знову маю нагоду співпрацювати з Курією. І той досвід, який я здобув, будучи головою робочої групи, мені допоможе ще більш ефективно співпрацювати з Курією та радниками.

Щодо нової стратегії Церкви 2030, чи матиме якесь відношення до її розробки Душпастирська рада?

Ми тут будемо служити як група своєрідного «мозкового штурму», будемо пропонувати наше бачення викликів, які стоятимуть перед Церквою у наступні десять років.

Як знаєте, з огляду на важливість стратегічного планування, Синод Єпископів, який проходив у Римі 1–10 вересня 2019 року, дав свою згоду на створення синодальної групи для опрацювання проєкту Душпастирської стратегії розвитку УГКЦ на період до 2030 року. До складу робочої групи увійшли такі єпископи: Борис Ґудзяк, Євген Попович, Давид Мотюк, Даниїл Козлінський, Богдан Дзюрах, Теодор Мартинюк і я.

Якщо ми подивимося на її склад, то побачимо, що у ній є представлені різні континенти, різні країни, серед яких правлячі єпископи, єпископи-помічники.

До групи єпископів, яку очолює митрополит Борис, ми також будемо запрошувати різних експертів, щоб поділилися своїми спостереженнями і думками.

У грудні у Львові відбуватиметься Генеральна асамблея Душпастирської ради. Що це буде за захід?

Це виглядатиме як робоча сесія для Патріаршої курії і радників. Її учасниками з одного боку будуть усі радники, яких Глава Церкви такими найменував. Плюс запрошені гості з місійних теренів нашої Церкви, де нема наших структур. З іншого боку, — голови структурних підрозділів Патріаршої курії, які мають душпастирське спрямування.

Хотів би відзначити, що функція цих радників передбачена лише з душпастирських питань.

Ця Генеральна асамблея дасть можливість Патріаршій курії співпрацювати і говорити з радниками щодо головної теми нашого Синоду «Сопричастя і єдність».

Також буде присутній отець Роман Шафран, який є секретарем VII сесії Патріаршого Собору, яка відбуватиметься у 2020 році у Львові. Він представить головні ідеї Собору, його попередню програму та говоритиме про можливості і напрямки співпраці в його організації і проведенні. Вислухавши всі точки зору, ми бачитимемо повну картину, як краще підготуватися до Собору. А потім ми маємо думати, як опрацювати резолюції учасників Собору для їх подання на розгляд Синоду.

На завершення Генеральної асамблеї ми підготуємо звіт і пропозиції до Глави Церкви, як ми будемо виконувати рішення Собору і Синоду.

Ще не можу сказати точно, але швидше за все така Генеральна асамблея буде проводитися щорічно. Бо, як ми бачимо, вона може краще послужити співпраці радників і Курії.

За матеріалами Оксани Климончук та о. Ігоря Яціва для Департаменту інформації УГКЦ
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ