Духівник «Kirche in Not»: молюся, щоб люди в Україні залишалися міцними в добрі, яке мають у собі
Уперше після свого призначення побував в Україні духівник Папського фонду «Допомога Церкві в потребі» о. Антон Лессер — австрієць походженням, священник Конгрегації Страстей Господа Ісуса Христа, відомої нам як пасіоністи.

Отець Антон приїхав у складі міжнародної команди представників фонду, щоб ознайомитися з ситуацією в Україні; побачити, де і як саме втілюються проєкти; а також зустрітися з єпископами, священниками та богопосвяченими, які служать в Україні в цей час війни. У розмові з католицьким суспільно-релігійним інтернет-чаосписом «CREDO» о. Антон поділився тим, що саме його вразило підчас цього візиту і з якими думками він повертається назад.
Що саме спонукало Вас приїхати в Україну?
Я хотів сюди приїхати, відколи два роки тому став духовним отцем папського фонду «Kirche in Not». Маємо офіси у 24 країнах світу, збираємо кошти на проєкти у 140 країнах, щороку реалізовуємо близько 5,5 тисячі проєктів. Останніми роками ми фінансуємо та підтримуємо Україну найбільше серед усіх країн, яким допомагаємо. Тому від самого початку, щойно я приєднався до «Kirche in Not», мені дуже хотілося приїхати сюди і побачити на власні очі — а не лише чути або читати в описах проєктів, — як тут живе Церква. Я твердо переконаний, що для того, щоб мати власну думку чи хоча б уявлення про щось, треба побачити це на власні очі, особисто зустрітись і пізнати.
Зустріч о. Антона Лессера із представниками Патріаршого економату УГКЦ та Комісії у справах душпастирства охорони здоров'я
Як духівник організації, яка керує фінансами: що, на Вашу думку, найважливіше в допомозі іншим людям?
У нашій діяльності ми дотримуємося чіткої політики. Ми зосереджуємося на пасторальних проєктах. Так, ми керуємо фінансами; але нашою головною метою є побудова Царства Божого вже тут, на землі. Ми не маємо офісів чи секретаріатів у тих країнах, яким допомагаємо. Ми безпосередньо підтримуємо дієцезії, а також чоловічі й жіночі чернечі згромадження. Ми покладаємось на них, а вони виконують цю місію — працюють на місцях. Тому для нас важливо співпрацювати з людьми, яким можна довіряти, які відповідально розпоряджатимуться переданими їм коштами і робитимуть це так, щоб ми могли спати спокійно. Чому це так важливо? Тому що більшість тих, хто нас підтримує, хто жертвує кошти на нашу організацію, — це люди з дуже скромними фінансовими можливостями. Часто це люди, які дають буквально оцю «вдовину лепту», і тому ми маємо перед ними величезний обов’язок та відповідальність.
Ми щасливі, що тут зустріли таких людей Церкви — священників, сестер, яким можемо довіряти. І ми спокійні, знаючи, що ці кошти будуть використані саме за призначенням.
Яке враження залишить після себе зустріч з Україною? Що з побаченого найбільше зворушило Ваше серце?
Ми побачили дуже багато всього. Перше, що мені спадає на думку: це неймовірно прекрасна країна, з чудовими краєвидами та великими багатствами. І мені дуже болить і розриває серце, що зло, яке сюди увірвалося, руйнує вашу землю. Я розділяю цей біль із вами. Але, окрім цього, як священник, я переймаюся ще й тим, щоб це зло не знищило ваших сердець.
Бути добрим до тих, хто добре ставиться до мене, — це легко. Але коли навколо так багато зла і коли воно зачіпає мене особисто, — тоді починає діяти дух ненависті, дух злоби і помсти. А це виганяє Бога з мого серця. Тому я молюся, щоб люди в Україні залишалися сильними й міцними в тому добрі, яке вони мають у собі. Ми бачимо, якою героїчною і великою може бути людина, якщо вона керується любов’ю. Якщо вона має в собі Ісуса, то має все. Якщо Його немає — немає нічого. Саме тому важливо розуміти, за що борешся.
Зустріч о. Антона Лессера із Блаженнішим Святославом, Отцем і Главою УГКЦ
Я хочу побажати вам, щоб одного дня ви змогли благословити своїх ворогів, бо вони вже не зможуть чинити вам зла. Я знаю, що це дуже-дуже важко; але це можливо з Божою благодаттю і Святим Духом. А ми, зі свого боку, хочемо зробити для вас усе, що в наших силах, щоб допомогти вам пережити ці складні часи.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ