СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиДопомагає на полі бою: триває беатифікаційний процес о. Єремії Ломницького
5 квітня минає 15 років від початку відкриття беатифікаційного процесу Слуги Божого отця Єремії Ломницького, ЧСВВ. За цей період багато людей мали можливість ближче ознайомитись з життям і діяльністю цього видатного діяча Греко-католицької церкви, і просити його заступництва перед Богом.
Про випадки заступництва Слуги Божого розповіли Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії у Facebook.
«Маємо декілька яскравих свідчень про його заступництво перед Богом і вислухані молитви в різних потребах. Особливо багато разів Господь, через його заступництво, виявляв свою милість і захист на полі бою, від початку цього повномасштабного вторгнення. Ці свідчення дають військові з Одеси: коли під час обстрілу, летять ракети різного калібру і з різних сторін, в той час військові звертаються про допомогу і заступництво Слуги Божого, ракети або падають в море, не долітаючи до цілі, або втрачають бойову спроможність в повітрі», — йдеться у повідомленні.
Сестри Служебниці наголошують, що «як і в часі Першої світової війни, коли арештували і вивезли на заслання багатьох наших сповідників віри, в тому числі отця Єремію Ломницького, так і тепер, маємо цього самого ворога».
«Сьогодні наш знедолений народ потребує прикладу живої віри і довір’я Богові, а також заступництва перед Богом. Таким прикладом і заохотою до наслідування і ревного служіння Богові і народові для мирян, священиків і богопосвячених осіб є Слуга Божий отець Єремія Ломницький», — говориться у повідомленні.
Довідка
Слуга Божий о. Єремія Іван Ломницький, ЧСВВ (1860–1916) був одним із найвідоміших місіонерів на зорі відновлення місійної діяльності реформованих василіян наприкінці ХІХ — початку ХХ століття. Поряд із місією друкованого слова, місійними подорожами до Російської імперії в унійних справах, він проявив себе як «золотоустий проповідник» та організатор. Одним із найвідоміших плодів його місійної праці було заснування сестер служебниць Непорочної Діви Марії — першого активного жіночого згромадження УГКЦ.
Отець Єремія Ломницький, ЧСВВ народився 8 лютого 1860 року в селі Кавське, що належало до Дрогобицького деканату Перемишльської єпархії. Був третьою дитиною в своїх батьків. Хрещення відбулось у місцевій церкві св. Параскеви 12 лютого, в переддень празника Трьох святителів. Дитину назвали Іваном на честь святого Йоана Золотоустого, і тим самим неначе доручаючи майбутнє заступництву золотоустого проповідника.
У сім’ї Ломницьких було семеро дітей. Всі брати стали священниками, а Любіна та Ольга — дружинами священників. Атмосфера родинного виховання Ломницьких вирізнялася теплими стосунками, взаємопідтримкою та плеканням глибоких релігійних ідеалів, що, в підсумку, стало для дітей основою вибору майбутнього життєвого шляху — посвяти Богові у священничому служінні.
Іван Ломницький навчався у сільській початковій школі, а з 1870 до 1873 року — у Львівській академічній гімназії. Опісля здобував освіту в гімназії імені Франца Йосифа в м. Дрогобичі. У 1876 році поступив до вчительської чоловічої семінарії у Львові, яку закінчив через чотири роки із свідоцтвом, що давало йому право навчати в публічних школах.
1880 року Іван Ломницький був направлений на посаду вчителя в шестикласну публічну школу з польською та українською мовами навчання в селі Козарі біля Рогатина.
28 вересня 1882 року Іван Ломницький вступив на новіціят, прийнявши згідно з монашою традицією нове ім’я — Єремія. Вже з часу вступу до монастиря Ломницького приваблювало апостольське служіння, а його ідеалом було працювати місіонером. Ця форма покликання стала визначальною для всього його життя. Своїм духовним покровителем молодий чернець вважав апостола Павла. Водночас о. Єремія часто звертався до творів Отців Церкви, зокрема Василія Великого, Йоана Золотоустого та Григорія Ниського, використовував їхні настанови у своїх проповідях та конференціях.
Однією з прикметних рис монаха, а згодом — отця-місіонера Єремії Ломницького була сердечна відкритість у спілкуванні з людьми, незалежно від їхнього віку чи соціального статусу.
17 травня 1884 року Єремія Ломницький склав перші чернечі обіти, після яких розпочав філософсько-богословські студії під проводом отців-єзуїтів.
17 січня 1886 р. прийняв тайну Священства з рук Перемиського владики Йоана Ступницького. Після свячень о. Ломницький був призначений вчителем четвертого класу та директором Лаврівської школи, яку намагався акредитувати при Краєвій шкільній раді.
Професію вічних обітів він склав 22 травня 1887 року.
У 1889–1891 роках отець Ломницький разом із Платонідом Філясом, Венедиктом Скоробогатим та Сотером Ортинським доповнили свої богословські студії, навчаючись в Краківській єзуїтській колегії. Після повернення він працював вчителем української мови та історії у школі для молодих василіянських монахів у Добромилі. З цього періоду розпочинається його активна місійна діяльність.
З 1891 року о. Ломницький розпочав систематичну працю для єпархіального священства, проводячи для отців духовні вправи. Спочатку присутніх було небагато, однак цей бар’єр з часом вдалося усунути. На реколекції, які провадив отець Єремія, збиралось близько 50 священиків із різних єпархій. Його зовнішня постава виявляла глибокодуховне життя й дисциплінованість і була прикладом-спонукою для слухачів.
Крім того, о. Ломницький був першим василіянином, який давав реколекції для семінаристів Львівської духовної семінарії. Виховання молодого покоління, що готувалось до священства, співпраця з клиром і ділення власним досвідом — усе це були аспекти місійної діяльності о. Єремії. Він дуже добре знав всі перспективи та проблеми українського духовенства, оскільки сам походив зі священичої родини, тому формація майбутніх душпастирів була для нього одним із головних завдань, які перед собою ставив.
Особливу роль у плеканні духовних цінностей народу отець Єремія надавав жінкам, розуміючи що від їхньої діяльності залежить виховання цілого народу. Він розумів та підтримував особливе завдання жіноцтва, яке власною поставою могло би переобразити найперше власні родини, а опісля — увесь народ. Тому о. Єремія організовував реколекції для жінок, особливо для дружин священиків, зосереджуючи їхню увагу на ідентичності та завданні свого покликання.
Духовний та місійний досвід формував у о. Єремії чутливість до людських потреб. Саме це і стало причиною заснування Згромадження Сестер Служебниць, які в Українській Греко-Католицькій Церкві стали першою чернечою спільнотою, члени якої мали поєднувати активний спосіб служіння із євангельськими радами.
Спільними зусиллями отців Селецького та Ломницького були завершені останні приготування до відкриття дому для майбутнього Згромадження, а 27 серпня 1892 року, в празник Успення Пресвятої Богородиці, було посвячено цей дім і спроваджено до нього перших вісім кандидаток із настоятелькою с. Йосафатою Гордашевською. Саме цей день вважається офіційною датою заснування Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Урочистість пройшла в присутності численного духовенства та вірних, які стали учасниками цієї вагомої події в житті Української Греко-Католицької Церкви.
Отець Єремія щиро наголошував на материнській місії сестри служебниці. Запитуючи себе, в чому «полягає інколи безуспішна місія священиків в Галичині», він твердив, що першопричиною цього є це, що в нашому народі не було звернено належної уваги на виховання його серця, його майбутнього, тобто — дітей та молоді, — а для втілення цього завдання дуже важлива присутність посвяченої жінки, яка має уособлювати материнське посланництво Церкви. «Чому наш нарід в дечім бідний, а часами й погорджений? Тому, що не було кому виховувати його серця. Інші народи це мають, бо їх скорше провадили й виховували законні особи.
Упродовж 1904–1908 років отець Єремія здійснив дві поїздки до Росії, побувавши у Петербурзі, Москві, Смоленську, Саратові та Симбірську.
Місія о. Ломницького мала два напрямки. Передусім він мав привернути увагу царського керівництва та російської громадськості до становища унійної Церкви на Холмщині й Підляшші (ліквідовану в 1875 р.), скориставшись маніфестом 1905 року, який проголошував толерантне ставлення Російської імперії до інших віровизнань на своїй території.
Другим напрямом місійної праці о. Єремії була душпастирська опіка російських греко-католиків, зокрема священиків, які поважали Ломницького та раділи його приїздам. Вони цінували його як дуже практичну людину, яка могла б принести велику користь для розвитку Російської Греко-Католицької Церкви. Отець Ломницький співпрацював також із римо-католицьким духовенством, тісно спілкувався з інтелігенцією, навіть став членом Петербурзького філософського гуртка, до якого входили відомі особи.
1907–1915 рр. виконував обов’язки ректора Станіславівської духовної семінарії.
Отець Єремія викладав у семінарії пасторальне богослов’я, методологію, катехитику, риторику та гомілетику. Викладав моральне богослов’я та цікавився богословськими й філософськими працями, які друкувалися в тогочасних періодичних виданнях. Окрім польської та російської мов, о. Ломницький добре володів французькою і німецькою, читав зарубіжну пресу.
Ректорське служіння перервав початок Першої світової війни, під час якої отця взяли в полон і вислали до Симбірська, де й закінчилось його земне життя.
Похорон Єремії Ломницького відбувся 4 липня 1916 року. Щоб з отцем могли попрощатись багато людей, домовину перенесли до місцевого костелу. Значна кількість людей, які прийшли віддати священику останню належну пам’ять, свідчить про те, що він володів великими людськими й духовними якостями, а його присутність у Симбірську була для багатьох виселенців підтримкою та прикладом стійкості віри та надії.
Отця похоронили на одному з місцевих кладовищ. Українські виселенці, бажаючи зберегти могилу о. Єремії, власними зусиллями встановили на ній невеликий пам’ятник. На жаль, на сьогодні місце знаходження праху отця невідоме.
У час радянського лихоліття не було можливості відвідати й турбуватись про збереження могили. У середині двохтисячних років о. Даниїл Сікора, ЧСВВ здійснив низку поїздок у теперішній Ульянівськ (Симбірськ) з метою віднайти могилу о. Ломницького та архівні джерела про його перебування на засланні. Внаслідок цього у 2006 р. місцева російська інтелігенція зацікавилась постаттю о. Ломницького й віднайшла дім, у якому він помер і на якому з нагоди 90-річниці смерті було встановлено пам’ятну дошку.
Беатифікаційний процес о. Єремії Ломницького, ЧСВВ розпочався 5 квітня 2009 року у катедральному соборі Воскресіння Христового в м. Івано-Франківську. Оскільки у Симбірську, де помер о. Єремія, не було можливості здійснювати процес, ця справа розпочалась у місті його арешту та прикінцевого служіння.
Владика Володимир Війтишин, тодішній єпарх Івано-Франківський, проголосив 13 березня 2009 року початок проведення беатифікаційного процесу щодо ствердження факту мученицької смерті Слуги Божого о. Єремії Ломницького, ЧСВВ. На сучасному етапі триває збирання фактів поширення слави святості о. Єремії серед вірних.
Поштовхом для поширення святості Єремії Ломницького в Україні стало видання у 2007 році ґрунтовного дослідження про його життя і служіння під назвою «Духовна спадщина отця Єремії Ломницького, ЧСВВ для Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії» с. Орести Боршовської, СНДМ у видавництві УКУ. Ця книга перекладена на англійську, португальську та словацьку мови. Її вихід значно посприяв пізнанню особи о. Єремії сестрами Згромадження СНДМ, отцями ЧСВВ, та вірними УГКЦ.
Джерело:
Слуга Божий Єремія Ломницький, ЧСВВ: питання і відповіді. За редакцією Сестер Служебниць НДМ в Україні. Львів: Місіонер, 2018, 72 с /За редакцією с. Орести Боршовської, СНДМ
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
