Декрет заснування Чернівецької єпархії УГКЦ

ДЕКРЕТ

заснування Чернівецької єпархії
Української Греко-Католицької Церкви

На славу Святої, Єдиносущної, Животворящої і Нероздільної Тройці,

Отець і Глава
Української Греко-Католицької Церкви

СВЯТОСЛАВ,

Божою милістю і в повному сопричасті

Мир у Господі!

За часів Київської Русі терени Буковини належали до Галицької єпархії (а з 1303 року — до Галицької митрополії) та активно християнізувалися за слов’янсько-візантійським обрядом. До монголо-татарської навали місцеві парафії територіально входили до складу Галицького Пониззя, а пізніше — до історичного регіону Карпато-Дністровського межиріччя під назвою «Русо-Влахія» («Молдо-Славія»). Спочатку ці землі канонічно підлягали галицьким владикам, однак у другій половині XIV століття, після розпаду Галицько-Волинського князівства, вони стали територіальним ядром новоутвореної Молдавської держави й основою фундованої наприкінці 1380-х років Молдавської Церкви (у 1401 році отримала статус митрополії), перших ієрархів якої хіротонізував галицький митрополит Антоній. Про тісну інституційну, культурну та еклезіальну пов’язаність Буковини з Київською митрополією свідчить номінація в середині XV століття галицьким митрополитом Йоакима, колишнього глави Молдавської Церкви (з 1447 року) і сповідника Флорентійської унії.

Перші організовані громади вірних греко-католиків на Буковині з’явилися наприкінці XVIII століття, після входження краю в 1774 році до складу монархії Габсбургів та появою тут значного числа переселенців із Галичини і Семигорода. Австрійський уряд ще в 1780 році дозволив католикам східного обряду створити окремі парафії й звести свої храми, однак лише в 1812 році у Чернівцях була офіційно заснована перша на Буковині греко-католицька парафія. Спершу богослужіння відбувалися у місцевому латинському храмі, а 1821 року завдяки ктиторству місцевого греко-католика Тадея Туркула було освячено парафіяльну церкву Святих Петра і Павла Апостолів (1937 року їй надано титул Успіння Пресвятої Богородиці). За даними Шематизму Львівської греко-католицької архиєпархії 1832 року, у той час на Буковині проживало 9 тис. 955 католиків східного обряду. Із середини XIX століття і до початку Першої світової війни їх число зросло майже втричі, з понад 9 тис. вірних до понад 26 тисяч.

Для організаційного об’єднання греко-католицьких спільнот і забезпечення душпастирської опіки над ними в середині XIX століття було утворено Чернівецький (16 парафій), а невдовзі (1894) й Сучавський (8 парафій) деканати у складі спочатку Львівської архиєпархії, а від 1885 року — Станиславівської єпархії Галицької греко-католицької митрополії. У 1880 році відбулася канонічна візитація унійних парафій Буковини галицьким митрополитом Йосифом Сембратовичем, що скріпила духовний та інституційний зв’язок місцевих греко-католиків з катедральним центром у Львові. Один із наступних пастирських візитів на Буковину здійснив у 1900 році станиславівський єпископ Андрей Шептицький, який із буковинськими мирянами також відбув паломництво до Рима. Під час зустрічі в Чернівцях з православним митрополитом Аркадієм Чуперковичем у 1900 році владика Шептицький закликав до міжконфесійного діалогу в краї та міжнаціональної злагоди між українцями, румунами й іншими народами.

Під час перебування Буковини у складі Румунії (1918–1940) місцеві громади греко-католиків спочатку були підпорядковані світською адміністрацією Семигородській митрополії в Блажі (1923) як окрема Апостольська адміністратура з осідком у м. Серет. А в 1930 році понад 20 греко-католицьких парафій краю приєднали до Марамороської митрополії з центром у Байя-Маре. На час входження Буковини до Радянського Союзу (1940) тут проживало близько 30 тис. вірних греко-католиків. У 1946 році комуністична влада заборонила греко-католицькі богослужіння на території Чернівецької області, а всі церкви було закрито або ж передано Православній Церкві Московського патріархату. З падінням тоталітарного режиму і проголошенням незалежності України діяльність Греко-Католицької Церкви на Буковині було відновлено. На початку 1990 року колишній в’язень сумління, єпископ Павло Василик, відправив у Чернівцях першу після Львівського псевдособору публічну греко-католицьку Літургію, а в жовтні наступного року свій пастирський візит до міста здійснив кардинал Мирослав Іван Любачівський. Організаційно греко-католицькі громади на території Чернівецької області ввійшли до складу спочатку Івано-Франківської (1990), а згодом Коломийсько-Чернівецької (1993) єпархії УГКЦ. Першим єпископом Коломийсько-Чернівецької єпархії було іменовано владику Павла Василика.

Динамічний розвиток у регіоні структур Української Греко-Католицької Церкви, який відбувався також завдяки старанням і невтомній пастирській праці світлої пам’яті владики Миколи Сімкайла, уможливив створення у 2006 році Буковинського вікаріату Коломийсько-Чернівецької єпархії у складі Вижницького і Чернівецького деканатів. Храм Успіння Пресвятої Богородиці в м. Чернівцях набув статусу прокатедрального собору єпархії.

13 грудня 2011 року, у день Святого Андрія Первозванного, ми проголосили у катедральному соборі Воскресіння Христового м. Івано-Франківська заснування Івано-Франківської митрополії УГКЦ. Івано-Франківську єпархію було піднесено до гідності архиєпархії, а Коломийсько-Чернівецька єпархії увійшла до складу нової митрополії.

Як показав досвід пастирського служіння на теренах Чернівецької області, для кращої духовної опіки наших вірних і розвитку тривких основ для оновленого життя повіреної пастви та з огляду на нові обставини, необхідно створити нову єпархію.

Взявши до уваги поради Митрополита Івано-Франківської митрополії Володимира (Війтишина) та Єпархіального єпископа Коломийсько-Чернівецької єпархії Василя (Івасюка), а особливо зваживши на пастирські потреби і спасіння боголюбивого люду, ми, отримавши від Синоду Єпископів УГКЦ, що відбувся в м. Львові-Брюховичах 4–11 вересня 2016 року, згоду, про яку було повідомлено Святішого Отця Франциска, Папу Римського,

ЗАСНОВУЄМО

Чернівецьку єпархію

Територія новоствореної єпархії простягається на Чернівецьку область, і вона належатиме до Івано-Франківської митрополії УГКЦ. Вирішуємо також, що осідком єпархіального єпископа Чернівецької єпархії буде м. Чернівці. Катедральним собором єпархії стає собор Успіння Пресвятої Богородиці в Чернівцях.

Водночас, владою нам даною, виконавши норму кан. 85, § 1 ККСЦ, змінюємо назву Коломийсько-Чернівецької єпархії на «Коломийська єпархія».

Подаємо це до відома українського Божого люду, світської влади та всіх людей.

Ми це здійснили на славу Божу та спасіння повірених нам душ. Заохочуємо дорогих у Христі наших братів і сестер приєднатися до служіння Христовій Церкві і творити союз любові, як свідчення перед усім світом на славу Отця нашого, що на небесах. Амінь.

Цей декрет набирає чинності 18 листопада 2017 року.

Нехай він також буде опублікований у «Благовіснику Верховного Архиєпископа УГКЦ».

† СВЯТОСЛАВ

о. Микола Сулима,

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у день Cвященномученика Фоки, Єпископа Синопійського,
5 жовтня 2017 року Божого