Чому Папа посвятив Україну і Росію Непорочному Серцю Марії? — владика Гліб Лончина

28 березня 2022

Як можна ставити в один ряд Україну та Росію у тексті посвяти Непорочному Серцю Марії? Таке запитання ставило собі багато богословів та людей доброї волі напередодні цієї історичної події. Одним із них став владика Гліб Лончина, апостольський адміністратор Паризької єпархії Святого Володимира Великого.

Чому Папа посвятив Україну і Росію Непорочному Серцю Марії? — владика Гліб Лончина

Багато людей із радістю, — а дехто із здивуванням, — сприймають вістку про те, що Папа Франциск разом із єпископами Католицької Церкви 25 березня 2022 року, у свято Благовіщення Пресвятої Богородиці за григоріянським календарем, посвятить Україну й Росію Непорочному Серцю Пречистої Діви Марії. Для деяких дивною виглядає така пропозиція Святішого Отця, мовляв, як можна ставити в один ряд Україну і Росію? Україна є жертвою насильницької війни, а Росія — агресор.

Однак про жодне зрівнювання не йдеться, і нам важливо чіткіше це усвідомити собі. Гадаю, що ні в кого немає сумнівів, на чиєму боці правда. Проте, зараз і Україна, і Росія потребують молитов. Україна — щоб могла себе захистити перед напасником, а Росія — щоб відвернулася від беззаконня і воєнних злочинів, які вона коїть. Одна молитва, одне речення — проте зовсім різна мета.

Чому ж Папа так каже? Якби Святіший Отець проголосив молитву тільки за навернення Росії, також було би здивування і нерозуміння…

У вселенській Церкві присвячення народів світу Богоматері здійснювали папи Пій ХІІ (1942), святий Павло VI (1964), святий Іван Павло ІІ (1982, 1984, 2000) і Франциск (2013).

В Україні є давня історія посвяти нашого народу Пресвятій Богородиці: почавши від князя Ярослава Мудрого (1037 року) до митрополита Андрея Шептицьког (на початку ХХ сторіччя), патріярха Йосифа Сліпого (у Люрді в 1970 році), кардинала Мирослава-Івана Любачівського (у Римі в 1984 році та в Зарваниці в 1995 році) і Блаженнішого Святослава (на початку війни в 2014 році і на початку пандемії ковіду в 2020 році). Посвячення є знаком віддання себе під покров Богородиці. Папа Франциск це зробить на вселенському рівні.

Про посвячення Росії — і її навернення — іде мова вже понад сто років. Цього конкретного акту просила Божа Мати у Фатімі, коли з’явилася трьом дітям у 1917 році. Сестра Лусія, найстарша з них, повідомила, що Мати Божа їм сказала: «Якщо мої прохання будуть вислухані, Росія навернеться і буде мир; якщо ж ні, то вона поширить свої помилки по всьому світу, спричинивши війни та переслідування Церкви. Добрі будуть замучені, Святіший Отець буде страждати, різні народи будуть знищені. Але, зрештою, моє Непорочне Серце переможе. Святий Отець присвятить мені Росію — вона навернеться, і світові буде дарований період миру» (13 липня 1917 року).

Треба розуміти, що акт посвяти не є для того, щоб зрушити серце Богородиці, немов би воно застигло. Всемогутній Бог і Пресвята Богородиця не чекають наших особливих дій, щоб любити всі народи. Ця посвята потрібна насамперед нам. Ідеться про те, щоб змінилися наші серця, щоб було навернення від гріха, щоб людина почула Боже слово і відкрилася на Божу благодать.

За словами Святішого Отця, посвячення України й Росії Непорочному Серцю Пречистої Діви Марії «має бути жестом вселенської Церкви, яка в цю трагічну хвилину підносить до Бога, за посередництвом своєї і нашої Матері, крик болю тих, хто страждає і благає припинити насильство та довіряє майбутнє людства Цариці миру».

† Гліб Лончина,
апостольський адміністратор Паризької єпархії Святого Володимира

АКТ ПОСВЯТИ

Росії та України Непорочному Серцю Марії

(25 березня 2022 року, базиліка Святого Петра, Рим)

О Маріє, Мати Божа і наша, у цю скорботну годину ми прибігаємо до Тебе. Ти є Матір’ю, любиш і знаєш нас: ніщо, що сповнює наші серця, не приховане від Тебе. Мати милосердя, багато разів ми відчували Твою турботливу ніжність, Твою присутність, яка повертає мир, тому що Ти завжди ведеш нас до Ісуса, Князя миру.

Однакми загубили шлях миру. Ми забули урок трагедій минулого століття, про жертву мільйонів полеглих у світових війнах. Ми знехтували зобов’язаннями, взятими як Спільнота Націй, і зараз зраджуємо мрії народів про мир і надії молоді. Ми захворіли на жадібність, ми замкнулися в національних інтересах, ми дозволили собі бути скованими байдужістю і паралізованими егоїзмом. Ми воліли іґнорувати Бога, співіснувати з нашою облудою, підживлювати агресію, придушувати життя та накопичувати зброю, забуваючи, що ми є хранителями нашого ближнього та нашої спільної домівки. Ми спустошили війною земний сад, зранили гріхом серце нашого Отця, який хоче, щоб ми всі були братами і сестрами. Ми стали байдужими до всіх і до всього, окрім до самих себе. І з соромом кажемо: прости нам, Господи!

У нещасті гріха, у наших зусиллях та слабкостях, у таємниці несправедливості зла і війни Ти, Пресвята Мати, нагадуєш нам, що Бог не покидає нас, а продовжує дивитися на нас з любов’ю, з прагненням пробачити і знову піднести нас. Це Він дарував нам Тебе і розмістив у Твоєму Непорочному Серці пристановище для Церкви і людства. Завдяки Божественній доброті Ти є з нами і лагідно ведеш нас, навіть вузенькими і звивистими стежками історії.

Тож прибігаємо до Тебе, стукаємо у двері Твого Серця ми, Твої дорогі діти, яких Ти не втомлюєшся відвідувати і запрошувати до навернення. У цю темну годину прийди, щоб допомогти нам і втішити нас. Повторюй кожному з нас: «Хіба я не тут, я, що є твоєю Матір’ю?». Ти знаєш, як розв’язувати плутанину у наших серцях та вузли нашого часу. Ми покладаємо на Тебе нашу надію. Ми впевнені, що Ти не знехтуєш, особливо в хвилини випробування, нашими благаннями і прийдеш нам на допомогу.

Саме так Ти вчинила в Кані Галілейській, коли пришвидшила час втручання Ісуса і спонукала Його вчинити перше чудо у світі. Коли свято перетворилося на смуток, Ти сказала Йому: «Не мають вина» (Ів 2,3). Повтори це ще раз Богові, о Мати, бо сьогодні в нас вичерпалося вино надії, зникла радість, розчинилося братерство. Ми втратили людяність, ми зруйнували мир. Ми стали здатними на будь-яке насильство і знищення. Нам негайно потрібне Твоє материнське втручання.

Тому прийми, о Мати, це наше благання.
Ти, Зоре морська, не допусти, щоб ми потонули в бурі війни.
Ти, Ковчегу Нового Завіту, надихни плани та шляхи примирення.
Ти, Небесна земле, поверни у світ Божу злагоду.
Погаси ненависть, вгамуй помсту, навчи нас прощати.
Визволи нас від війни, вбережи світ від ядерної загрози.
Царице вервиці, пробуди в нас потребу молитися і любити.
Царице людського роду, вкажи народам шлях братерства.
Царице миру, випроси мир для всього світу.

Твій плач, о Мати, хай зворушить наші зачерствілі серця. Хай сльози, які Ти пролила за нас, зроблять квітучою долину, яку висушила наша ненависть. І поки не стихає гуркіт зброї, хай Твоя молитва схилить нас до миру. Хай Твої материнські руки голублять тих, хто страждає і втікає від бомбардувань. Твої материнські обійми хай втішають тих, хто змушений покинути власні домівки та свою країну. Хай Твоє скорботне Серце відкриє нас до співчуття і спонукає нас відчинити двері та подбати про поранене й відкинуте людство.

Пресвята Богородице, коли Ти стояла під хрестом, Ісус, побачивши учня поруч із Тобою, промовив до Тебе: «Ось син Твій» (Ів 19,26), довіривши Тобі кожного з нас. Потім до учня, до кожного з нас, Він сказав: «Ось Мати твоя» (Ів 19,27). О Мати, ми прагнемо тепер прийняти Тебе в наше життя та в нашу історію. У цю годину з Тобою під хрестом перебуває виснажене й налякане людство. Йому потрібно ввіритися Тобі, щоб через Тебе посвятитися Христові. Український народ та російський народ, які вшановують Тебе з любов’ю, прибігають до Тебе, а Серце Твоє вболіває за них і за всі народи, скошені війною, голодом, несправедливістю і злиднями.

Тому ми, о Мати Божа і наша, урочисто ввіряємо і посвячуємо Твоєму Непорочному Серцю себе самих, Церкву і все людство, а особливо Росію та Україну. Прийми цей наш акт, який ми здійснюємо з довірою і любов’ю, вчини так, щоб закінчилася війна, наповни світ миром. Твоє «так», що вийшло із Твого серця, відчинило двері історії для Князя миру; ми віримо, що через Твоє серце знову прийде мир. Тому ми посвячуємо Тобі майбутнє всього людського роду, потреби та очікування народів, тривоги та надії світу.

Хай через Тебе зійде на землю божественне милосердя, а лагідний ритм миру знову відмірює наші дні. Жінко, яка сказала «так», на яку зійшов Святий Дух, поверни нам Божу гармонію. Втамуй спрагу наших спраглих сердець, Ти, що є «живим джерелом надії». Ти, що виткала людську природу Ісуса, вчини нас творцями єдності. Ти, що ходила нашими шляхами, веди нас стежками миру. Амінь.

† Франциск