«Час Великого посту — це період відновлення молитовного життя»: Великопосне послання владики Володимира Ющака

ВЕЛИКОПОСНЕ ПОСЛАННЯ

владики Володимира Ющака, єпископа Вроцлавсько-Кошалінського

Всечеснішим Отцям,
Монашеству та Дорогим Сестрам і Братам —
Вірним Вроцлавсько-Кошалінської єпархії

Слава Ісусу Христу!

Дорогі у Христі Сестри і Брати,

Минулого понеділка строгим постом і приписаними Церквою богослужіннями ми розпочали цьогорічний Великий піст — Чотиридесятницю, який має підготувати нас до свята Христового Воскресіння.

Цьогорічна Пасха, яка завершить час Великого посту, буде особливою з кількох причин. Першою з них є те, що 20 квітня ми святкуватимемо її разом із цілим східним і західним християнським світом. Дехто з цієї причини вже питає: а що буде через рік, у 2026 році, коли між латинською і нашою Пасхою знову буде тиждень різниці?

На жаль, попри різні повідомлення, які іноді поширюють медіа, на даний час між Східними Православними Церквами та Католицькою Церквою не ведуться жодні серйозні переговори щодо спільного святкування Пасхи. Ми сподівалися на певні рішення в цій справі, особливо тому, що 2025 рік є Ювілейним не тільки через те, що його проголосив таким Святіший Отець Франциск, але й тому, що 1700 років тому, у 325 році, відбувся І Вселенський Нікейський собор, під час якого було прийнято норми щодо визначення дати святкування Христової Пасхи.

За словами Блаженнішого Святослава, Глави і Отця УГКЦ, наша Церква в Україні не планує жодних радикальних рішень у справі спільного святкування Пасхи Христової, оскільки жодна з українських православних Церков не збирається переходити на григоріанський календар у святкуванні Христового Воскресіння.

Коли йдеться про нашу Церкву в Польщі, то вирішальний голос належить єпископам, членам Митрополичого Синоду. Умовою такого рішення, однак, мусить бути повне схвалення цього рішення всіма вірними нашої митрополії, щоб не виникало протистоянь, як це траплялося в деяких парафіях при ухваленні рішення щодо святкування нерухомих празників за григоріанським календарем.

Дорогі у Христі Сестри і Брати!

Практика щорічного Великого посту має свій усталений порядок, а також молитовну й пісну дисципліну. Ми всі її знаємо та стараємося дотримуватися. Мабуть, для більшості з нас Великий піст асоціюється з фізичним постом, тобто з більшою стриманістю у споживанні м’ясних і молочних страв. Наша Церква в Польщі заохочує під час Великого посту утримуватися від споживання м’яса бодай у середу та п’ятницю. Одночасно заохочується, щоб кожен, хто спроможний, поширив цю стриманість також на кожен понеділок, на весь перший тиждень Великого посту та на всю Страсну седмицю, тобто на Великий Тиждень.

Мабуть, для всіх нас також зрозуміло, що під час Великого посту ми повинні відмовитися від гучних забав, дискотек та інших видів галасливих розваг. Тут варто згадати не лише про вечірки, весілля, дискотеки чи телебачення, але й особливо про нашу присутність в інтернеті. Я маю на увазі не користування інтернетом, пов’язане з виконанням професійних обов’язків, а нашу щоденну звичку шукати в мережі зовсім зайві й непотрібні речі.

На жаль, сьогодні стає нормою, що кілька навіть близьких між собою осіб, перебуваючи в одному приміщенні, зовсім не спілкуються, бо кожен повністю занурений у світову мережу. Наслідком цього є взаємне відчуження, навіть серед найближчих членів сім’ї.

Як, на думку Отців Церкви, піст допомагає спрямувати тіло і думки до Бога, так і стриманість у користуванні інтернетом може допомогти нам відновити особисті стосунки з нашими близькими в родині, на роботі та в широкому громадському середовищі.

Неодноразово присутність в інтернеті стає залежністю, яка руйнує взаємні зв’язки та стосунки. Спробуймо використати час Великого посту для відновлення цих зв’язків із нашими близькими, поставивши користування всесвітньою мережею на належне їй місце, тобто як засіб для роботи та необхідного спілкування, а не як злодія нашого часу й руйнівника наших контактів із рідними.

Час Великого посту — це період відновлення молитовного життя, як особистого, так і спільного, церковного. Вже перший тиждень Великого посту дав нам нагоду молитися під час Великого канону Андрія Критського та Літургії Передосвячених Дарів. Протягом усього Великого посту ми матимемо можливість брати участь у Літургії Передосвячених Дарів, у щонедільній Божественній Літургії святителя Василія Великого, у Великопісних утренях із поклонами та в інших богослужіннях.

Не забуваймо про нашу особисту молитву, яку, можливо, потрібно відновити у своєму житті. Заохочую скористатися нагодою Чотиридесятниці, щоб спробувати запровадити або відновити особисту молитву там, де вона зникла або де її ще зовсім не було. Особливо важливою є практика спільної щоденної родинної молитви, найкраще з притаманними Великому посту доземними поклонами. Якщо ми спроможемося на таку молитву в родині, це, безперечно, дасть нам силу долати різні труднощі, яких не позбавлена жодна сім’я.

Використаймо також цей час для читання Святого Письма. Один розділ Євангелія чи іншої книги Святого Письма, прочитаний щовечора, найкраще в родинному колі, може стати для нас великим духовним збагаченням.

Невід’ємним елементом душпастирської практики Великого посту в нашій Церкві у Польщі є т. зв. великопосні реколекції. У кожній парафії протягом кількох днів відбуваються моління, поєднані з духовними науками, які зазвичай виголошує запрошений священник-місіонер. При цій нагоді вірні мають можливість приступити до сповіді.

Наші отці-парохи найчастіше запрошують священників із сусідніх парафій, щоб допомагали сповідати вірних. Нагадую всім нашим священникам про необхідність проведення великопосних реколекцій, тобто духовних говінь, у кожній парафії та кожному душпастирському осередку. Також заохочую всіх вірних скористатися можливістю висповідатися під час цих духовних вправ, організованих у парафіях.

На жаль, наша дотеперішня практика показує, що в багатьох парафіях лише невелика кількість вірних бере участь у реколекціях та при цій нагоді приступає до Святого Таїнства Покаяння. Запрошені священники нерідко залишаються без роботи, бо не мають кого сповідати. Водночас у наступні неділі Великого посту біля сповідальниць вишиковуються великі черги тих, хто бажає висповідатися. На жаль, один священник фізично неспроможний послужити всім потребуючим.

Тому ще раз нагадую і заохочую всіх вірних брати участь у великопосних парафіяльних реколекціях та користати при цій нагоді зі Святого Таїнства Покаяння — святої сповіді та Пресвятої Євхаристії. Нагадую, що кожен член Церкви зобов’язаний під тяжким гріхом принаймні раз на рік у великопосний або великодній час сповідатися і причащатися.

Дорогі у Христі Сестри і Брати!

Згадуючи про обов’язок сповідатися і причащатися під час Великого посту, хочу також нагадати, які є умови доброї сповіді та як вона повинна практично відбуватися.

З уроків катехизму ми повинні пам’ятати про п’ять умов доброї сповіді:

1. зробити іспит совісті;
2. збудити в собі жаль за гріхи;
3. постановити виправитися;
4. визнати гріхи перед священником у сповіді;
5. відбути покуту, яку призначив сповідник.

На практиці це означає, що до сповіді потрібно добре підготуватися. Не можна приступати до сповідальниці одразу після входу до храму. Потрібно знайти час бодай на коротку молитву та пригадати собі, коли була остання добра сповідь, чи були тоді визнані всі гріхи та чи була виконана призначена священником покута.

Використовуючи готовий іспит совісті, який можна знайти в кожному молитовнику або в текстах Божих і Церковних заповідей, слід згадати всі гріхи, вчинені від останньої доброї сповіді. Гріхом є свідоме й добровільне порушення Божих або Церковних заповідей. Якщо було скоєно тяжкий гріх, потрібно також пригадати, скільки разів або принаймні як часто він повторювався.

Потрібно пам’ятати, що немає важної сповіді і немає розгрішення без щирого жалю за гріхи та без постанови поправи. Причиною нашого жалю має бути те, що своїми гріхами ми зневажили Бога та вчинили кривду другій людині. Знов, постанова поправи не може бути тільки словесним підтвердженням, що поправимось, але справжнім і твердим рішенням, що від тепер буду старатись уникати гріхів, які досі опановували мою душу. Може, деколи трапитись й таке, що священник, коли бачить що каянник не жаліє за свої гріхи, або немає волі поправи, чи теж неспроможний поправитись з огляду на стан свого життя, чи життєві обставини, буде примушений відмовити уділення розгрішення в часі сповіді. Така ситуація буде завжди болючою не тільки для каянника, але також для самого священника, який у сповідальниці є знаком Божого милосердя. Тоді потрібно шукати способу, як звільнитися від гріха, щоб Боже милосердя могло щедро розлитись на кожну особу, яка про нього просить.

Дорогі у Христі Сестри і Брати!

Звертаюсь до всіх з гарячим закликом якнайкраще використати час Великого посту для відновлення свого духовного життя та для підготовки до Пасхи Христової, яка дуже швидко надійде. У сповіді ми отримаємо прощення вчинених нами гріхів. Святий 2025 Рік, який переживаємо, завдяки ласці повного відпусту, якими між іншими наділених є шість церков в нашій єпархії, дає нам можливість отримати також прощення всіх кар, які чекають нас за вчинені гріхи.

Своїм духовним змістом тексти богослужінь Великого посту можуть допомогти нам краще зрозуміти та пережити час Святої Чотиродесятниці. Тому на закінчення мого звернення дозволю собі навести слова Стихири зі Стиховні Утрені середи першого тижня Великого посту: «Звершуймо піст не лише стриманістю від страв, але й усуненням усяких тілесних пристрастей. Підкоряймо тіло, щоб не панувало над нами, і удостоїмось причастя Агнця — Сина Божого, що добровільно дав себе у жертву для спасіння світу, і будемо духовно святкувати воскресіння Спасителя з мертвих, а піднявшись на висоти, звеселятимемо Людинолюбця світлістю чеснот і добрих діл».

На цю путь уділяю всім архиєрейське благословення:

† Благословення Господнє на Вас!

† Володимир Р. Ющак,
єпископ Вроцлавсько-Кошалінський

Дано у Вроцлаві,